Постанова 4855 № 580/3036/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3036/19 Суддя першої інстанції: В.В. Гаращенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Кузик О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2019 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 15.05.2019 року №0005191303 (в частині), №0005211303, №0005241303, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005181303, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 року №Ф-0005171303. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 27 лютого 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 7522, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача з підстав її необґрунтованості, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 та Податкового кодексу України відповідач, проводячи перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , не вжив заходів для перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей позивача, обмежившись вказівкою в акті перевірки, що вказані цінності не реалізовані, натомість, висновків про залишки з посиланням на документи бухгалтерського обліку акт перевірки від 17.04.2019 року не містить, відповідно, висновок про завищення витрат є передчасним та не ґрунтується на достовірно встановлених обставинах. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт від 22.01.2019 року №35/23-00-13- 0214/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року». Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем до контролюючого органу подано заперечення від 07.03.2019 року за результатами розгляду яких призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань, які зазначені в запереченні. За результатами позапланової перевірки складено акт №190/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 від 17.04.2019 року, яким зафіксовано порушення: - п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, яка підлягала сплаті до бюджету, за 2015-2017 роки всього у розмірі 76575,72 грн. в т.ч 2015 рік в сумі 13711,32 грн., за 2016 рік в сумі 50952,30 грн., за 2017 рік в сумі 11912,10 грн. (з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року; - п.п. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 № 2464-УІ за рахунок порушення викладеного в п.2.1.2 Акту перевірки, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску всього у сумі 108553,09 грн., в т.ч., за 2015 рік на суму 31718,82 грн., за 2016 рік на суму 62275,04 грн., за 2017 рік на суму 14559,23 грн.; - п.187.1 ст. 187, п.198.1 та п.198.6, ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму ПДВ в розмірі 31460 грн., в т. ч. за лютий 2016 року в сумі 38 грн., за березень 2016 року в сумі 17711 грн., за квітень 2016 року в сумі 78 грн., за травень 2016 року в сумі 553 грн., за червень 2016 року в сумі 3875 грн., за липень 2016 року в сумі 545 грн., за жовтень 2016 року на суму 4193 грн., за квітень 2017 року в сумі 945 грн., за червень 2017 року в сумі 764 грн., за вересень 2017 року в сумі 2695 грн., за жовтень 2017 року в сумі 63 грн., та завищено залишок від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 258 грн., в тому числі за грудень 2017 року на суму 258 грн.; - п. 120.1 ст 120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із внесеними змінами і доповненнями), а саме: несвоєчасну подачу звіту по єдиному внеску за липень 2016 року; - п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164.1 ст. 164 та п.161 підрозд. 10 розд. XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) донараховано військовий збір від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6609,84 грн. в т. ч. за 2015р. на суму 1371,13 грн., за 2016р. на суму 4246,03 грн., за 2017р. на суму 992,68 грн. (з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями). - п. 63.3 ст. 63 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення - рішення: - від 15.05.2019 року №0005191303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 17 138,75 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 13711,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3427,75 грн.; - від 15.05.2019 року №0005211303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 78 580,50 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 62 864,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 716,10 грн.; - від 15.05.2019 року №0005241303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 6 548,39 грн., з них, за податковим зобов`язанням - 5238,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 309,68 грн.; - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005181303, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 34281,89 грн.; - від 15.05.2019 року №Ф-0005171303, вимога про сплату боргу якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 108 553,09 грн. Вважаючи оскаржувані рішення відповідача, вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України установлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (далі - у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). В силу вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено статтею 177 ПК України. Так, згідно пунктів 177.2, 177.3 названої статті ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до абзацу 10 пункт 198.5 статті 198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. За змістом п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України установлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначає недоїмку, як суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказ Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (надалі за текстом - «Інструкція»). Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції, тут та надалі у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів. За змістом наведених правових норм контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, обчислити суму єдиного внеску та направити вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків беззаперечно свідчать про заниження суми його податкових зобов`язань, донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів. Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Згідно підпункту 1.6.1 пункту 1.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України № 22 від 31 липня 2014 р., за результатами документальної планової або позапланової та фактичної перевірки складається акт (довідка), який підписується, реєструється та вручається (надсилається) платнику податків (посадовим особам (уповноваженим представникам) платника податків) з дотриманням вимог щодо порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок, встановлених статтею 86 розділу II Кодексу, та відповідними нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що формує державну фінансову політику, та/або центрального органу державної фіскальної служби, виданими у межах компетенції. З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - фізичних осіб, наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (надалі - Порядок №395). Розділом І Порядку №395 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів. Водночас, підпунктом 2.3.2.2 Порядку №395 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом не заперечується наявність фактичного здійснення позивачем витрат в межах господарської діяльності, натомість вказується, що придбані позивачем товари не реалізовані у звітному періоді. Відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз. 1 цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені ст. 94 ПКУ, а саме може бути застосовано адміністративний арешт майна платника податків. Судом першої інстанції вірно наголошено, що всупереч наведених вимог Порядку та Податкового кодексу України відповідач, проводячи перевірку позивача, не вжив заходів для перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей позивача, обмежившись вказівкою в акті перевірки, що вказані цінності не реалізовані. Натомість висновків про залишки з посиланням на документи бухгалтерського обліку акт перевірки від 17.04.2019 року не містить. Відповідно, висновок про завищення витрат є передчасним та не ґрунтується на достовірно встановлених обставинах. Також в акті перевірки від 17.04.2019 року контролюючим органом не враховано, що одними з видів діяльності позивача є: 25.62 механічне оброблення металевих виробів, 25.73 виробництво інструментів. У цьому контексті перевіряючими не встановлено та не досліджено чи використовував позивач придбані товари в межах власної господарської діяльності, і відповідно чи спожиті вони в процесі такої діяльності. Вказані обставини вплинули на достовірність визначення розміру понесених позивачем витрат та мають суттєве значення, оскільки у перевірений період останній перебував на загальній системі оподаткування. Частиною 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Інвентаризація є одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов`язкового доповнення до поточної документації господарських операцій всіх підприємств. Згідно п. 5 ч. 1 Загальних положень «Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 №879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання. Відтак, під час проведення перевірки, з метою повного та належного встановлення податкових зобов`язань позивача в перевіряємий період, відповідач не скористався правом проведення інвентаризації залишків ТМЦ наявних у ФОП ОСОБА_1 станом на момент проведення перевірки. Крім того, відсутні також докази звернення податкового органу до позивача щодо проведення інвентаризації ТМЦ, або ж відмови платника у її здійсненні за участю представника Головного управління ДФС у Черкаській області. Крім того, з описової частини акту перевірки вбачається, що зміст встановлених у ході перевірки позивача порушень податкового законодавства зводиться лише до табличного відображення даних платника податків, самостійно задекларованих ним у податкових деклараціях та даних, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи. При цьому, як вірно наголошено судом першої інстанції суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб`єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб`єкту владних повноважень та фіскальному органу. Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі є аналогічними, викладеним у відзиві на позовну заяву та спростовані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Л.Т.Черпіцька Повний текст виготовлено 03 березня 2020 року.