Постанова 4850 № 200/5710/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року справа №200/5710/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (повний текст складено 03 грудня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/5710/20-а (суддя І інстанції - Ушенко С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення нарахованих, але не виплачених сум пенсії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, - У С Т А Н О В И В: В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, крім іншого, просила - зобов`язати провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.06.2018 по 31.12.2019. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/5710/20-а закрито провадження в адміністративній справі № 200/5710/20-а за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення нарахованих, але не виплачених сум пенсії, стягнення матеріальної та моральної шкоди в частині позовних вимог про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.06.2018 по 31.12.2019 за судовим рішенням, що набрало законної сили, та зобов`язання провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.06.2018 по 31.12.2019. Позивач - ОСОБА_1 не погодилася з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржену ухвалу суду скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі №227/2428/19, яке набрало законної сили 04.12.2019 відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду, за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії визнано протиправними та дискримінаційними дії Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018, скасовано розпорядження Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.05.2018, яким припинено виплату пенсії ОСОБА_1 по о/р № НОМЕР_1, зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за минулий час з урахуванням доплат, надбавок, перерахунків з моменту припинення у червні 2018 року, зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Таким чином, оскільки між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (щодо зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати) є рішення суду у справі №227/2428/19, яке набрало законної сили, провадження у даній справі в частині позовних вимог про зобов`язання Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.06.2018 по 31.12.2019 підлягає закриттю. Щодо позовних вимог про визнання протиправними та дискримінаційними дій щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Вищезазначений висновок узгодужється з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а. Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду, або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на викладене, оскаржувані дії відповідача, вчинені, на думку особи-позивача (стягувача), всупереч судового рішення по справі № 227/2428/19 можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 КАС України. Такий порядок оскарження дій, бездіяльності, рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого (вчинених) на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання. Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України. З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а. За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Судом встановлено, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Враховуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а. Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року по справі №227/2428/19, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов. Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження в цій частині позовних вимог у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/5710/20-а - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/5710/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 02 лютого 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В.Сіваченко