Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/2308/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2308/21 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М., Сорочко Є.О., за участю секретаря Бринюк Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 08.12.2021, просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Генерального прокурора від 29.05.2020 № 1392ц; - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21.07.2020 № 1780ц; - визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, що виявилась у непоновленні позивача на посаді в Офісі Генерального прокурора на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 в адміністративній справі № 810/1385/17; - зобов`язати Генерального прокурора поновити позивача на посаді керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Генерального прокурора від 29.05.2020 № 1392ц та визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора, що виявилась у непоновленні позивача на посаді в Офісі Генерального прокурора на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 в адміністративній справі № 810/1385/17 закрито. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і направити справу для продовження розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, звернення позивача до суду з даними позовними вимогами обумовлено його незгодою з рішенням та бездіяльністю відповідача, вчиненими на виконання судового рішення, яке набрало законної сили - постанови Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 в адміністративній справі № 810/1385/17. Так, вищевказаною постановою було, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 06.03.2017 №237ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 07.03.2017 року. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 07.03.2017 року. Так, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка, на думку позивача, є протиправною, допущена суб`єктом владних повноважень під час вчинення дій, спрямованих на виконання вищевказаної постанови Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 в адміністративній справі № 810/1385/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на відповідній посаді. Крім того, позивач стверджує, що на виконання наведеного вище судового рішення Генеральним прокурором винесено наказ від 29.05.2020 № 1392ц, яким позивача з 07.03.2017 поновлено на посаді, яка відсутня в структурі та штатному розписі Офісу Генерального прокурора - начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організаційною злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України. Вищевказане зумовило звернення позивача до суду з вказаними позовними вимогами. Суд першої інстанції закриваючи провадження у частині позовних вимог виходив з того, що позивач фактично оскаржує дії відповідача, вчинені на виконання рішення суду від 26.06.2017у справі № 810/1385/17. Таким чином, на переконання суду першої інстанції, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений спеціальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. З огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи шляхом подання адміністративного позову. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а. Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Таким чином, оскаржуваний пункт 2 наказу Генерального прокурора від 29.05.2020 № 1392ц прийнято на виконання судового рішення по справі № 810/1385/17 та протиправна бездіяльність Офісу Генерального прокурора, що виявилась у непоновленні позивача на посаді в Офісі Генерального прокурора на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 в адміністративній справі № 810/1385/17 можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 КАС України. Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання. Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Крім того, колегія суддів зауважує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України. За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову в тому числі і про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Однак, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. При цьому, дослідивши доводи апелянта та рішення судів у справі № 810/1385/17, колегія суддів встановила, що позивач звертався для захисту своїх прав у встановленому вище порядку. Так, позивач вже звертався до суду з вимогами про: - визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Генерального прокурора від 29.05.2020 №1392ц про поновлення позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України; - визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 21.07.2020 №1780ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України, та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора пропереведення до Офісу Генерального прокурора та намр у зв`язку з цим пройти атестацію з 03.08.2020; - зобов`язання Офісу Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 у справі №810/1385/17, починаючи з 27.06.2017 по день реального виконання цього рішення (по 30.09.2020) у розмірі 7 964 198,48 грн.; - повернення справи до Київського окружного адміністративного суду для здійснення судового контролю за виконанням постанови суду від 26.06.2017 у цій справі Офісом Генерального прокурора щодо поновлення позивача на посаді начальника відділу. Ухвалою КОАС від 16.10.2020 прийнято звіт Офісу Генерального прокурора від 24.09.2020 №15/2/2-11195-17 про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 у справі №810/1385/17. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.07.2020, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Генерального прокурора від 29.05.2020 №1392ц про поновлення позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26.08.2020 про накладення на Генерального прокурора штрафу у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04.09.2020, поданої в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та зобов`язання Офісу Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 у справі №810/1385/17, починаючи з 26.06.2017 по день реального виконання цього рішення (по 30.09.2020) у розмірі 7964198,48 грн.; визнання протиправним і скасування наказу Генерального прокурора від 21.07.2020 №1780ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України, та органів прокуратури. Зокрема, у вказаній ухвалі судом висловлено наступні висновки: «суд приймає за належне виконання судового рішення у справі №810/1385/17 видання Офісом Генерального прокурора наказу від 29.05.2020 №1392-ц, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організаційною злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 07 березня 2017 року.» «При цьому, твердження позивача про протиправність видання наказу Генерального прокурора від 29.05.2020 №1392ц про поновлення позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України, оскільки такої посади та органу на момент видання даного наказу вже не існує, ставить під сумнів постанову Верховного Суду від 05.03.2020 у даній справі, якою касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі №810/1385/17 - без змін, що порушує принцип юридичної визначеності. Своєю чергою позивач не позбавлений можливості в порядку позовного провадження звернутися із позовом до суду про оскарження наказу Генерального прокурора від 21.07.2020 №1780ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України, та органів прокуратури. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість прийняття звіту Офісу Генерального прокурора від 24.09.2020 №15/2/2-11195-17 про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 по справі № 810/1385/17.» Колегія суддів зауважує, що вказана ухвала була залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020. Отже, враховуючи, що позивач використав своє право передбачене ст. 383 КАС України та судами вже надана оцінка діям відповідача на виконання рішення суду у справі № 810/1385/17, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, оскільки є постанова суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, що набрала законної сили. Разом з тим, суд першої інстанції помилково застосував п.1 ч.1 ст.238 КАС України, який в даному випадку не підлягає до застосування. Однак, з огляду на те, що неправильне застосування вказаної норми КАС України не призвело до неправильного вирішення питання, на переконання колегії суддів, вказане не є підставою для скасування спірної ухвали. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 р.- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко Повний текст постанови виготовлено 20.06.2022 року.