LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855640/25962/21

від 30.01.2025 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25962/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочко Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, яким просив: - визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі №640/23342/19 про поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням держаного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді в органах прокуратури, в тому числі в Офісі Генерального прокурора; - стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі №640/23342/19 про поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням держаного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді в органах прокуратури, в тому числі в Офісі Генерального прокурора з 30 жовтня 2019 року за період з 25 березня 2021 року по 22 червня 2021 року в розмірі 114 449,60 грн. Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року прийнято адміністративну справу до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі №640/23342/19 про поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді; - стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі №640/23342/19 про поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді за період з 25 березня 2021 року по 18 червня 2021 року в розмірі 101 001,20 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини справи. Апелянт наголосив, що для поновлення особи на роботі необхідно її волевиявлення, зокрема заява або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі. Зверну увагу суду на те, що поновлення позивача на роботі здійснено після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для виплати останньому середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про поновлення на роботі. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 із серпня 2002 року працював в органах прокуратури України (прокуратура Чернігівської області, Генеральна прокуратура України) на прокурорсько-слідчих посадах. Наказом Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 28 жовтня 2019 року №1234, позивача було звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 жовтня 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі №640/23342/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю: - визнано протиправним та скасовано наказ від 28 жовтня 2019 року №1234ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням держаного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України; - поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням держаного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді в органах прокуратури, в тому числі в Офісі Генерального прокурора; - стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 612976,32 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми середнього заробітку за один місяць звернуто до негайному виконанню. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу Офісу генерального прокурора задоволено частково: - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року змінено, виключено з абзацу третього резолютивної частини рішення фразу "або на рівнозначній посаді в органах прокуратури, в тому числі в Офісі Генерального прокурора". В абзаці четвертому резолютивної частини рішення замість "612976,32 (шістсот дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість грн 32 коп.)" зазначити "609490 (шістсот дев`ять тисяч чотириста дев`яносто) грн.00 коп.". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін. На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в справі №640/23342/19, наказом Генерального прокурора від 18 червня 2021 року №963ц, наказ Генерального прокурора від 28 жовтня 2019 року №1234ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 30 жовтня 2019 року. У зв`язку з затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не забезпечено негайного виконання рішення суду в адміністративній справі №640/23342/19. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч. 1). Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 2). Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Відповідно до абз. 8 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню. Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Аналіз правових норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2024 року по справі №640/17410/21. Посилання апелянта на невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення) не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 21 листопада 2024 року по справі № 640/22270/21. Так, відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18 квітня 2024 року по справі №640/4614/20, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу, водночас відповідно до ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21. Як встановлено судом першої інстанції, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі №640/23342/19, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, зокрема позивача поновлено на посаді в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням держаного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, то останній має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №640/17410/21. Таким чином, враховуючи те, що рішення у справі №640/23342/19 виконано в частині поновлення позивача на посаді виконано лише 18 червня 2021 року, то на користь позивача, у зв`язку з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2021 року (наступний день після ухвалення судового рішення про поновлення) по 17 червня 2021 року (день що передує виданню наказу про поновлення) включно. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року по справі №640/23342/19 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на час звільнення складала 1741,40 грн. Відповідно до листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" від 12 серпня 2020 року № 3501-06/219, ураховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2021 році" від 30 вересня 2020 року №1191-р, загальна кількість робочих днів у період з 25 березня 2021 року по 17 червня 2021 року становить 58 робочих днів, з них: у березні 2021 року - 5 робочих днів, у квітні 2021 року - 22 робочих дні, у травні 2021 року - 18 робочих днів, у червні 2021 року - 13 робочих днів. Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за вказаний період становить 101 001,20 грн. (1 741,40 грн. х 58 днів). Враховуючи вищевкладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі №640/23342/19.. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»