Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/5512/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 травня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5512/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 ( суддя першої інстанції Кармазина Т.М.)в адміністративній справі №340/5512/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, в якому просив: визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №935250825903 від 27.10.2020 про зменшення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% до 50% та призначення з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді протиправним; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді на підставі заяви від 03.03.2020, реєстраційний номер 2722 та згідно довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/92/20 від 28.02.2020, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2020, яке набрало законної сили 13.10.2020, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі заяви від 03.03.2020 року реєстраційний №2722 та згідно довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/92/2020 від 28.02.2020 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період. Зазначав, що рішенням відповідача від 27.10.2020 №935250825903 йому протиправно та без будь-яких законних підстав проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 50% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. При цьому, посилався на те, що на його звернення до відповідача через вебпортал ПФУ №ВЕБ-11001-Ф-С-20-063590 від 28.10.2020 та №ВЕБ-11001-Ф-С-20-063812 від 29.10.2020 щодо правових підстав проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% , а не 80 % як було йому призначено після виходу у відставку, відповідач у листі від 10.11.2020 року послався на ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-УШ від 02.06.2016, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Вважає, що рішення відповідача, яким зменшено розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% до 50% та проведення перерахунку належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 50% є протиправним, порушує його конституційні права та інтереси, право на мирне володіння майном, закріплене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39), в зв`язку з чим за їх захистом він змушений звернутися з позовом до суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-рп/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ряд положень розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 зі змінами, зокрема пункт 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, яким було введено диференціацію у визначенні розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання, визнано неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення цього рішення. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення Закон №1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та відсоткової ставки 80%. Таким чином, на переконання відповідача, діючою нормою є ч.3 ст. 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Вказував, що відсотковий розмір, який має виплачуватися, після проведеного перерахунку міститься в ч.3 ст.142 Закону №1402, і це саме 50 %. Саме в такому розмірі, 50 відсотків, і проводиться виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як це передбачено ч.3 ст.142 Закону №1402. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а тому рішення слід залишити без змін, відмовивши в задоволені апеляційної скарги. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 08.06.2017 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. 28 лютого 2020 року Кропивницьким апеляційним судом позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №07-21/92/2020 від 28.02.2020 року, згідно змісту якої дана довідка видана на підставі положень Закону України Про судоустрій і статус суддів та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 (а.с.13). З вищевказаної довідки вбачається, що станом на 18.02.2020, суддівська винагорода позивача, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 173415,00 грн., в тому числі: посадовий оклад 115610,00 грн., доплата за вислугу років 57805,00 грн. 03.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/92/2020 від 28.02.2020 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області від 04 березня 2020 року №935250825903 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій та статус суддів, оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу проведено 24.02.2020 виходячи із розміру суддівської винагороди встановленої на 01 січня 2020 року та обчисленої згідно діючих, на момент проведення такого перерахунку, законодавчих норм. Позивач вважаючи безпідставною таку відмову у перерахунку йому довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020 року, звертався до суду з позовом. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 по справі №340/912/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №935250825903 від 04.03.2020 року про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 18.02.2020 року на підставі заяви від 03.03.2020 року, реєстраційний №2722 та згідно довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/92/2020 від 28.02.2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року на підставі заяви від 03.03.2020 року реєстраційний №2722 та згідно довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/92/2020 від 28.02.2020 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с.6-9). В даному рішенні суд звернув увагу та зазначив, що вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-21/92/2020 від 28.02.2020 року у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не підлягають задоволенню та є передчасними. З матеріалів справи вбачається, що в заяві про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та в рішенні відповідача про відмову у здійсненні такого перерахунку, не зазначено про відсотковий розмір довічного грошового утримання ОСОБА_1 , а суд захищає тільки порушене право. Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням відповідача від 27.10.2020 №935250825903 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 50% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді (а.с.12). Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, неодноразово звертався через вебпортал Пенсійного фонду України щодо правових підстав проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50%, а не 80 % як було йому призначено після виходу у відставку. На що відповідач листом від 10.11.2020 №3096-3542/П-03/8-1100/20 повідомив позивача, що на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 по справі №340/912/20 йому проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В даному листі відповідач посилався на ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-УШ від 02.06.2016, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав. Проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а. Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше. Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на частини п`ятої статті 383 КАС України відповідно до яких, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання. Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 15 квітня 2020 року у справі № 367/1240/16-а. За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Таким чином, оскаржуване в рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №935250825903 від 27.10.2020 , яким ОСОБА_1 зменшено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 80% до 50% та призначення з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, яке на думку позивача не відповідає чинному законодавству, можуть бути оскаржені відповідно до положень КАС України, які визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки оскаржуване позивачем рішення прийнято на виконання рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 по справі №340/912/20, а отже позивач може звернутись до суду в порядку КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, а не пред`являти новий адміністративний позов. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17. Крім того, апеляційний суд вважає, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення фактично про те ж саме, оскільки цим порушуються норми КАС України, яким передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання належного виконання зазначеного вище судового рішення, то відповідно ним неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права. Колегія суддів, з урахуванням викладеного, доходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 в адміністративній справі №340/5512/20 скасувати. Прийняти постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. У період з 11 травня 2021року по 14 травня 2021 року головуючий Олефіренко Н.А. перебувала на лікарняному, у зв`язку чим повний текст постанови виготовлено 19 травня 2021 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва