Постанова 4805 № 295/12723/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/12723/20 Головуючий у 1-й інст. Панченко Г. В. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бережна С. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Бережна С.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі за участю ОСОБА_1 та його адвоката Білоуса Р.А., справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2020 року щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок. Згідно постанови суду, 13.10.2020 о 00-25 ОСОБА_1 у м. Житомирі по вул.Перемоги,43, керував транспортним засобом ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. На прийняте судом рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Богунського районного суду м. Житомира від 23.12.2020 року скасувати, постановити нову, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова Богунського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2020 року винесена з порушенням норм процесуального права, при цьому суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вирішення даної справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає вимогам закону, а також фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що в Висновку № 942 щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.10.2020р., зазначено час направлення особи на огляд - 00 год. 20 хв., що передує часу зафіксованому в протоколі про адміністративне правопорушення, згідно якого зазначено, що 13.10.2020р. о 00 год. 25 хв. в м. Житомир вул. Перемоги, 43, ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, відповідно висновку лікаря № 942 від 13.10.2020р. Вказує, що направлення на проходження огляду не відповідає викладеним обставинам в протоколі про адміністративне правопорушення. Тобто, відбулось порушення процедури проходження такого огляду відповідно до вимог Інструкції. Зазначає, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, і лише у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Посилається на те, що проведення огляду в закладах охорони здоров`я можливе лише у випадку, якщо водій відмовився пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що фіксується за допомогою залучення двох свідків. Вказує, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння після зупинки транспортного засобу, та пройшов цей огляд на місці зупинки. Однак поліцейський в порушення порядку, передбаченого ст.266 КУпАП, результати проходження огляду на місці ніяким чином не відобразив, на ознайомлення їх не надав, свідків не залучив, і всупереч закону - направив його на проходження огляду до медичного закладу, в наслідок чого такий проведений огляд здійснений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, а тому за імперативними приписами цієї статті Закону вважається недійсним. Посилається на те, що судом першої інстанції помилково зазначено в постанові, що його письмові пояснення про те, що працівники поліції не пропонували пройти огляд на місці зупинки, спростовуються його поясненнями, наданими у судовому засіданні, оскільки таких письмових пояснень він не надавав, лише зазначив, що результати проходження огляду на місці працівниками поліції не були відображені жодним чином, і у випадку наявності таких доказів на місці зупинки (про перебування в стані сп`яніння), підстав для направлення його до медичного закладу для проходження огляду не було. Вказує, що матеріалами справи підтверджується як наявність порушення приписів Інструкції так і вимог ст.266 КУпАП, що спричиняє наслідки у вигляді недійсності висновків щодо результатів медичного огляду в силу приписів ст.266 КУпАП. Зазначає, що доказів того, що він міг керувати автомобілем після направлення на медичний огляд в матеріалах справи немає, а тому не підтверджується сам факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Послався на те, що суд першої інстанції вийшов за межі наявного у справі протоколу про адміністративне правопорушення. Вказав, що в протоколі зазначено, що він порушив вимоги п.2.9 (г) Правил дорожнього руху, однак суд першої інстанції дійшов висновку, що: "Діями, що виразилися у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130КУпАП. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність описки в направленні на проходження огляду в хвилинах часу направлення на огляд, оскільки судом не було встановлено де саме було зазначено недостовірну інформацію у направленні на огляд, чи у протоколі про адміністративне правопорушення, який справжній час направлення на огляд, яким чином міг керувати транспортним засобом після зупинки, чому не було пред`явлено для ознайомлення результати проведеного огляду на місці зупинки, та не залучено двох свідків та інше. Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених в ній мотивів. Додатково пояснив, що керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції, які в подальшому запропонували пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння в зв`язку з наявністю ознак алкогольного сп`яніння. Повідомив, що не вживав спиртні напої, огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння проходив в автомобілі поліцейських, однак результату не показали та повезли в лікарню, де й пройшов огляд. Адвокат Білоус Р.А. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги просив її задовольнити. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Білоуса Р.А., перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати усі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за зазначених у постанові обставин, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених судом доказах. Пунктом 2.9А ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. З матеріалів справи вбачається, що вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку, що вони у їх сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом підтверджують вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні вказаного правопорушення. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №016141 від 13.10.2020 року 13.10.2020 о 00-25 ОСОБА_1 у м. Житомирі по вул.Перемоги,43, керував транспортним засобом ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, відповідно до висновку лікаря 942 від 13.10.2020 року, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначений протокол складено відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N1452/735 (далі Інструкція), посвідчений підписом посадової особи, яка складала протокол інспектором взводу №2 роти №4 БУПП в житомирській області ДПП лейтенантом поліції Дякевичем В.О. Вказаний протокол також підписано собою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який у графі « Пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив «надам в суді», будь яких зауважень щодо обставин події та складання протоколу не зазначив ( а.с.1). Посилання апелянта на ту обставину, що працівники поліції не забезпечили проходження освідування на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного закладу, на висновки суду щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, не впливають. Відповідно до Інструкції, а саме розділу 3 пункту 3, проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Апелянтом не надано доказів проходження ним огляду на стан сп`яніння на місці зупинки його автомобіля. При цьому з його пояснень та матеріалів справи вбачається, що працівники поліції фактично запропонували ОСОБА_1 пройти більш кваліфіковане освідування на виявлення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я за участю фахівця, на що останній погодився. Під час проходження такого огляду було встановлено факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння. Його результати 0,47 промиле алкоголю, ОСОБА_1 по суті не заперечуються. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, зі скаргами на дії працівників поліції ОСОБА_1 не звертався, їх дії при складанні протоколу не були визнані неправомірними. Окрім того, вина ОСОБА_1 підтверджується висновком лікаря № 942 від 13.10.2020 р. щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вказаний висновок підписаний лікарем та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а.с.3). Вина ОСОБА_1 також підтверджується актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння №942 з якого вбачається, що в 00-40год. та 01-00год. ОСОБА_1 проходив обстеження за допомогою приладу драгер, результат якого двічі показав 0,47 проміле при допустимій 0.2 проміле(а.с.45). Згідно відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського наявного в матеріалах справи вбачається, що працівник поліції запитує в ОСОБА_1 , що за спиртні напої та коли їх вживав останній, на що ОСОБА_1 повідомив, що занедовго до того, як сів за кермо, випив 0.5 пива. Посилання апелянта на те, що він не керував транспортним засобом, спростовуються матеріалами справи, у тому числі його поясненнями, наявним відеозаписом патрульного поліцейського, та іншими матеріалами справи. Будь яких заперечень чи пояснень під час складання протоколу та проходження огляду ОСОБА_1 не зазначав. Доводи щодо відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, тотожні доводам, викладеним строною захисту в запереченнях проти протоколу в суді першої інстанції, були предметом розгляду суду та повторно перевірені у судовому засіданні апеляційного суду, який визнає їх такими, що не відповідають зібраним у справі доказам та не спростовують висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Посилання апелянта на те, що суд дійшов помилкового висновку про наявність описки в направленні на проходження огляду в хвилинах часу направлення на огляд, оскільки судом не було встановлено, де саме було зазначено недостовірну інформацію у направленні на огляд, чи у протоколі про адміністративне правопорушення, який справжній час направлення на огляд, щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не спростовують. Апеляційний суд визнає також безпідставними доводи апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межі обставин вчинення правопорушення, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, та притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення вимоги п.2.9.а), тоді як в протоколі зазначено п.2.9 (г) Правил дорожнього руху, безпідставними та такими що спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з оскаржуваної постанови, вказаний довод був предметом розгляду в суді першої інстанції, який був перевірений в судовому засіданні та вмотивований в оскаржуваному рішенні, з чим погоджується й апеляційний суд. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що сукупність всіх адміністративних матеріалів, які були складені відносно ОСОБА_1 працівниками поліції підтверджують, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.а), а саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не п.2.9.г). Крім того матеріали справи не містять відомостей того, що ОСОБА_1 заперечував вказані обставини як під час складання відносно нього адміністративних матеріалів, так і під час проходження огляду. Крім того з наявного в матеріалах оригіналу протоколу вбачається, що в ньому зазначено саме букву «а», яка не повністю та не чітку виписана, однак однозначно читається та сумнівів не викликає. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, безпосередньо дослідивши усі надані докази, надав належну правову оцінку кожному доказу з точки зору їх достатності та допустимості для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі не наведені інші, не досліджені судом докази, якими б спростовувались висновки суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення. Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, та визначено судом першої інстанції з урахуванням обставин справи та даних про особу правопорушника. Керуючись ст.ст.285, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови буде проголошено Суддя: