Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6586/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6586/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - Денісової Людмили Леонтіївни на окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України в особі її територіального підрозділу - Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області треті особи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - Денісова Людмила Леонтіївна, Президент України Зеленський В.О. про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/6586/18 за позовом ОСОБА_1 до Держаної міграційної служби України в особі територіального підрозділу - Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, треті особи - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л., Президента України Зеленського В.О., про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є особою з обмеженими можливостями здоров`я, тобто інвалід. За висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №79 від 05.02.2020, страждає на психічне захворювання, внаслідок якого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_1 є сиротою, позбавлений батьківського піклування та опіки з боку держави. Після смерті матері, був поміщений до спеціалізованого відділення №2 Вороньківської санітарно-дільничної лікарні Бориспільської ЦРЛ, звідки викрадений невідомими особами та примусово, всупереч його волі та свідомому бажанню, шляхом присилування незаконно утримувався ними. Судом першої інстанції Уповноважену ВРУ було зобов`язано терміново вжити заходів для повернення його до медичної установи та встановлення над ним опіки. Однак, як зазначає суд першої інстанції, дієвої реакції на вимоги суду не послідувало, були отримані "відписки" позбавлені змістовного наповнення, а головне результату і, як наслідок, - зникнення ОСОБА_1 . Суд констатував, що Денісова Л.Л. у питанні захисту порушених прав людини займає позицію опосередкованого, стороннього спостерігача, уникаючи предметного здійснення парламентського контролю та, не докладає жодних зусиль, спрямованих на виконання завдань інституції Уповноваженого. Так, Уповноважена ВРУ з прав людини Денісова Л.Л., в силу Закону України №776, займає відповідальне службове становище та зобов`язана здійснювати парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина , виступати на їх захист на території України та в межах її юрисдикції, здійснюючи свої повноваження на постійній основі, була своєчасно та належним чином поставлена до відома судом про перебування позивача ОСОБА_1 у безпорадному стані (викрадений невідомими особами), який через психічну хворобу не міг самостійно вжити заходів для самозбереження, натомість, умисно та свідомо не надала йому такої допомоги, розуміючи, що така бездіяльність має суспільно небезпечний характер, що потягло для ОСОБА_1 тяжкі наслідки. Під тяжкими наслідками за приписами ч. 3 ст. 135 КК України, розуміється спричинення потерпілому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень або зникнення його безвісти. Наразі місцеперебування ОСОБА_1 невідомо, тому суд першої інстанції стверджує, що має місце протиправна бездіяльність Денісової Л.Л. , яка спричинила тяжкі наслідки. У зв`язку з викладеним ухвалено направити оскаржувану окрему ухвалу директору Державного бюро розслідувань для внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо вчинення Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини Денісовою Людмилою Леонтіївною кримінального правопорушення, передбаченого статтею 135 Кримінального Кодексу України (залишення в небезпеці). Не погоджуючись із винесеною окремою ухвалою, її підставами та висновками суду першої інстанції, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини подано апеляційну скаргу, у якій остання просить скасувати окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущено грубе процесуальне порушення, оскільки окрему ухвалу від 16 жовтня 2020 року винесено під час зупинення провадження у справі відповідно до ухвали від 17 березня 2020 року до призначення ОСОБА_1 законного представника, при цьому провадження у справі до 16 жовтня 2020 року не поновлювалося. Окрім іншого, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано дійсних та достовірних обставин у справі, викладено відомості щодо викрадення ОСОБА_1 невідомими особами зі спеціалізованого відділення №2 Вороньківської санітарно-дільничної лікарні Бориспільської ЦРЛ та примусового, всупереч його волі, шляхом присилування, утримання, в той час як матеріали справи містять іншу інформацію стосовно місця тимчасового перебування ОСОБА_1 , а також руху питання щодо встановлення йому законного представника. Апелянт наполягає на тому, що висновки суду першої інстанції стосовно системного нехтування Уповноваженим Верховної Ради з прав людини обов`язками по посаді та порушення присяги є безпідставними, необґрунтованими, упередженими, у зв`язку з чим вважає наявними підстави для скасування окремої ухвали від 16 жовтня 2020 року. Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, а також з інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, 17 березня 2020 року судом першої інстанції зупинено провадження у справі №320/6586/18 до призначення позивачеві - ОСОБА_1 законного представника. З тих же джерел колегією суддів встановлено, що відповідно до ухвали суду першої інстанції від 19 червня 2020 року вирішено перейти зі спрощеного позовного провадження розгляду даної адміністративної справи до загального позовного провадження, розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження та розпочати підготовку справи до судового розгляду, призначити наступне підготовче судове засідання на 01 липня 2020 року. Таким чином, судом першої інстанції вирішувалися процесуальні питання щодо зміни порядку розгляду справи, призначення судового засідання без попереднього розгляду питання щодо поновлення провадження у справі, чим допущено грубе процесуальне порушення, оскільки послідовність дій суду у разі зупинення провадження у справі чітко визначена статтями 236-237 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі поновлюється за клопотання учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обстави, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Отже, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи колегією суддів. Окрім того, відповідно до наданої апелянтом інформації, Фурсівською сільською радою Білоцерківського району Київської області листом від 01 березня 2019 року повідомлено суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2018 року разом з ріднею проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Родина перебуває під соціальним супроводом Фурсівської сільської ради. До листа долучено Акт про відвідування сім`ї від 25 лютого 2019 року №34/12-05. Зазначені документи містяться в матеріалах судової справи (том 1 а.с.74-79). Відповідно до висновку про результати перевірки за матеріалами ЄО №180049 від 10 червня 2019 року, затвердженого начальником Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області 13 червня 2019 року, встановлено, що на час перевірки родина проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про що попереджено відповідні служби для подальшого нагляду. Опитана ОСОБА_3 пояснила, що проживає разом з неповнолітніми дітьми , є опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також опікується інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також витребувано документи, що підтверджують опікунство ОСОБА_3 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Факти про вчинення кримінального правопорушення відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також інваліда ОСОБА_1 відсутні. Згідно з листом сільського голови Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 23 січня 2020 року виконком Пилипчанської сільської ради у відповідь на звернення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16 січня 2020 року №323.2/331/120/20/28.4 повідомив, що на початку червня 2019 року в с. Пилипчу на проживання переїхала сім`я у складі 4-х осіб, у тому числі й ОСОБА_1 , поселилися в орендованому будинку без реєстрації. Надалі, 28 грудня 2019 року проведено засідання опікунської ради при виконкомі Пилипчанської сільської ради, підготовлено подання щодо можливості призначення опікуном ОСОБА_1 ОСОБА_3 , при цьому сам ОСОБА_1 на це погодився, а ОСОБА_3 не заперечила можливості бути опікуном ОСОБА_1 . Також у відповідь на звернення Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 30 квітня 2020 року №2636.2/2310/1/20/20/27.3 надано копію протоколу засідання опікунської ради при виконкомі Пилипчанської сільської ради від 14 травня 2020 року №2, повідомлено, що наразі опікунською радою надано висновок про можливість призначення опікуном ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , готується заява до Білоцерківського міськрайонного суду про визнання особи недієздатною (обмежено дієздатною) та встановлення опіки (піклування). Окрім іншого, на звернення Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання довідки щодо фактичного місця проживання ОСОБА_1 та фактичну присутність його за вказаною адресою виконком Пилипчанської сільської ради листом від 28.10.2020 №336/02-14 надав затребувану інформацію у вигляді довідки №224 від 28.10.2020 та акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яким встановлено, що станом на день складення акту ОСОБА_1 перебуває за вказаною адресою разом зі своїм братом, сестрою та їх опікуном. Комісією повідомлено також, що умови проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою задовільні. Білоцерківським відділом поліції ГУ НП у Київській області за результатами розгляду звернення Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини проведено перевірку, відібрані пояснення від ОСОБА_1 , а також мешканців села ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , з яких вбачається, що за вказаною адресою ОСОБА_1 перебуває з власної волі, що підтверджується також і довідкою начальника Білоцерківського відділу поліції ГУ НП у Київській області від 06.11.2020 року №28752/109/1001/01-2019 та поясненнями ОСОБА_1 , копії яких надані у додатках до апеляційної скарги. Окрім того, колегією суддів встановлено, що Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ініційовано питання про порушення дисциплінарних проваджень стосовно осіб, винних у протиправній бездіяльності щодо неналежного розслідування кримінальних проваджень №12019100000000347 та №120190000000001028 за статтями 190,358,149 КК України. Також до Офісу Генерального прокурора надіслано листа від 28 грудня 2019 року з проханням провести перевірку причин тривалого здійснення досудового розслідування у зазначених кримінальних провадженнях та вжити відповідних заходів реагування для їх завершення у розумні строки. З метою активізації досудового розслідування у зазначених кримінальних справах та притягнення винних осіб до відповідальності Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини направлено листа до Генерального прокурора Венедіктової І.В. від 07.05.2020 року №2902.2/9199/1/19/20/27.3. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів суду першої інстанції стосовно не вжиття Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини відповідних заходів у межах компетенції та повноважень, а також наявності проявів бездіяльності у питаннях щодо встановлення місця перебування, а також щодо опіки ОСОБА_1 . Відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Таким чином, процесуальним законом чітко визначено підстави та порядок прийняття судом окремої ухвали у справі. Таким вимогам окрема ухвала Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі 320/6586/18 не відповідає, оскільки фактично має характер судового рішення, встановлює конкретні заходи, які необхідно вжити певному органові для усунення причин та умов, що сприяли правопорушенню. Визначення таких заходів виходить за межі компетенції суду під час постановлення окремої ухвали. Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що окрема ухвала постановлена судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а відтак, підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 312, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - Денісової Людмили Леонтіївни - задовольнити. Окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року про направлення окремої ухвали директору Державного бюро розслідувань для внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо вчинення Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини Денісовою Людмилою Леонтіївною кримінального правопорушення, передбаченого статтею 135 Кримінального Кодексу України (залишення в небезпеці) - скасувати. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Лічевецький І.О. Оксененко О.М. Повний текст постанови виготовлено 01.02.2021.