Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6586/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6586/18 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу - Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, треті особи - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л., Президента України Зеленського В.О., про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/6586/18 за позовом ОСОБА_1 до Держаної міграційної служби України в особі територіального підрозділу - Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, треті особи - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л., Президента України Зеленського В.О., про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до змісту окремої ухвали від 16 жовтня 2020 року у зв`язку з тим, що повноваження третьої гілки влади України виявились недостатніми для забезпечення людині права на життя, до участі у розгляді справи залучена Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Денісова Л.Л., яку поставлено до відома про обставини, встановлені судом у даній справі, зокрема, про те, що ОСОБА_1 є сиротою, позбавлений батьківського піклування та опіки з боку держави. Після смерті матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, поміщений до спеціалізованого відділення №2 Вороньківської санітарно-дільничної лікарні Бориспільської ЦРЛ, звідки згідно даних кримінальних проваджень №12019000000000028 та №120129100000000347 викрадений невідомими особами та примусово, всупереч його волі та свідомому бажанню, шляхом присилування, утримується ними. У грудні 2018 до Київського окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_1 , надійшов позов до Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу - Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з вимогами про видачу паспорту у паперовому вигляді, при цьому за відсутності можливості ідентифікації особистості та контролю за її пересуванням судом першої інстанції ініційовано питання щодо можливого підроблення документів на ім`я ОСОБА_1 та звернення від його імені до суду з адміністративним позовом з метою, яка ймовірно суперечить правам та інтересам заявника. Надалі, упродовж розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що після встановлення місцеперебування хворого ОСОБА_1 , якого постійно переховують, переміщують та незаконно передають від однієї особи до іншої, Уповноваженого ВРУ слід зобов`язати терміново вжити заходів для повернення його до медичної установи та вирішення питання щодо встановлення над ним опіки. Однак, як зазначає суд першої інстанції, дієвої реакції на вимоги суду не відбулося, натомість отримані «відписки», позбавлені змістовного наповнення, внаслідок чого ОСОБА_1 зник з місця постійного перебування. За висновками суду першої інстанції ОСОБА_3 у питанні захисту порушених прав людини займає позицію опосередкованого, стороннього спостерігача, уникаючи предметного здійснення парламентського контролю та, не докладає жодних зусиль, спрямованих на виконання завдань інституції Уповноваженого. Суд першої інстанції також звернув увагу, що протиправна бездіяльність ОСОБА_3 як посадової особи органу, створеного для захисту прав громадян України, неодноразово була предметом розгляду суду за зверненням тих самих громадян, що підтверджено рішеннями у справах №№ 640/21689/18; 826/10777/17; 640/21535/18; 640/4094/19; 640/21535/18. Отже, факти неправомірного та несумлінного виконання покладених на Уповноваженого ВРУ з прав людини обов`язків, є на переконання суду першої інстанції юридично встановленими. У зв`язку з викладеним ухвалено направити оскаржувану окрему ухвалу Голові Верховної Ради України - Разумкову Дмитру Олександровичу для ініціювання Верховною Радою України створення слідчої (спеціальної) комісії щодо розгляду питання про порушення Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини Денісовою Людмилою Леонтіївною Конституції України та Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Не погоджуючись із винесеною окремою ухвалою, її підставами та висновками суду першої інстанції, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини подано апеляційну скаргу, у якій остання просить скасувати окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущено грубе процесуальне порушення, оскільки окрему ухвалу від 16 жовтня 2020 року винесено під час зупинення провадження у справі відповідно до ухвали від 17 березня 2020 року до призначення ОСОБА_1 законного представника, при цьому провадження у справі до 16 жовтня 2020 року не поновлювалося. Окрім іншого, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано дійсних та достовірних обставин у справі, викладено відомості щодо викрадення ОСОБА_1 невідомими особами зі спеціалізованого відділення №2 Вороньківської санітарно-дільничної лікарні Бориспільської ЦРЛ та примусового, всупереч його волі, шляхом присилування, утримання, в той час як матеріали справи містять іншу інформацію стосовно місця тимчасового перебування ОСОБА_1 , а також руху питання щодо встановлення йому законного представника. Апелянт наполягає на тому, що висновки суду першої інстанції стосовно системного нехтування Уповноваженим Верховної Ради з прав людини обов`язками по посаді та порушення присяги є безпідставними, необґрунтованими, упередженими, у зв`язку з чим вважає наявними підстави для скасування окремої ухвали від 16 жовтня 2020 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року визнано підстави пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновлено апелянту такий строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, встановлено строк до 11 січня 2021 року для подання відзивів на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 18 грудня 2020 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13 січня 2021 року. Зважаючи на неявку сторін та їхніх представників в судове засідання, колегією суддів вирішено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, а також з інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, 17 березня 2020 року судом першої інстанції зупинено провадження у справі №320/6586/18 до призначення позивачеві - ОСОБА_1 законного представника. З тих же джерел колегією суддів встановлено, що відповідно до ухвали суду першої інстанції від 19 червня 2020 року вирішено перейти зі спрощеного позовного провадження розгляду даної адміністративної справи до загального позовного провадження, розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження та розпочати підготовку справи до судового розгляду, призначити наступне підготовче судове засідання на 01 липня 2020 року. Таким чином, судом першої інстанції вирішувалися процесуальні питання щодо зміни порядку розгляду справи, призначення судового засідання без попереднього розгляду питання щодо поновлення провадження у справі, чим допущено грубе процесуальне порушення, оскільки послідовність дій суду у разі зупинення провадження у справі чітко визначена статтями 236-237 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі поновлюється за клопотання учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обстави, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Отже, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи колегією суддів. Окрім того, відповідно до наданої апелянтом інформації, Фурсівською сільською радою Білоцерківського району Київської області листом від 01 березня 2019 року повідомлено суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2018 року разом з ріднею проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Родина перебуває під соціальним супроводом Фурсівської сільської ради. До листа долучено Акт про відвідування сім`ї від 25 лютого 2019 року №34/12-05. Зазначені документи містяться в матеріалах судової справи (том 1 а.с.74-79). Відповідно до висновку про результати перевірки за матеріалами ЄО №180049 від 10 червня 2019 року, затвердженого начальником Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області 13 червня 2019 року, встановлено, що на час перевірки родина проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про що попереджено відповідні служби для подальшого нагляду. Опитана ОСОБА_4 пояснила, що проживає разом з неповнолітніми дітьми , є опікуном ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також опікується інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також витребувано документи, що підтверджують опікунство ОСОБА_4 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Факти про вчинення кримінального правопорушення відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також інваліда ОСОБА_1 відсутні. Згідно з листом сільського голови Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 23 січня 2020 року виконком Пилипчанської сільської ради у відповідь на звернення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16 січня 2020 року №323.2/331/120/20/28.4 повідомив, що на початку червня 2019 року в с. Пилипчу на проживання переїхала сім`я у складі 4-х осіб, у тому числі й ОСОБА_1 , поселилися в орендованому будинку без реєстрації. Надалі, 28 грудня 2019 року проведено засідання опікунської ради при виконкомі Пилипчанської сільської ради, підготовлено подання щодо можливості призначення опікуном ОСОБА_1 ОСОБА_4 , при цьому сам ОСОБА_1 на це погодився, а ОСОБА_4 не заперечила можливості бути опікуном ОСОБА_1 . Також у відповідь на звернення Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 30 квітня 2020 року №2636.2/2310/1/20/20/27.3 надано копію протоколу засідання опікунської ради при виконкомі Пилипчанської сільської ради від 14 травня 2020 року №2, повідомлено, що наразі опікунською радою надано висновок про можливість призначення опікуном ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , готується заява до Білоцерківського міськрайонного суду про визнання особи недієздатною (обмежено дієздатною) та встановлення опіки (піклування). Окрім іншого, на звернення Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання довідки щодо фактичного місця проживання ОСОБА_1 та фактичну присутність його за вказаною адресою виконком Пилипчанської сільської ради листом від 28.10.2020 №336/02-14 надав затребувану інформацію у вигляді довідки №224 від 28.10.2020 та акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яким встановлено, що станом на день складення акту ОСОБА_1 перебуває за вказаною адресою разом зі своїм братом, сестрою та їх опікуном. Комісією повідомлено також, що умови проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою задовільні. Білоцерківським відділом поліції ГУ НП у Київській області за результатами розгляду звернення Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини проведено перевірку, відібрані пояснення від ОСОБА_1 , а також мешканців села ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з яких вбачається, що за вказаною адресою ОСОБА_1 перебуває з власної волі, що підтверджується також і довідкою начальника Білоцерківського відділу поліції ГУ НП у Київській області від 06.11.2020 року №28752/109/1001/01-2019 та поясненнями ОСОБА_1 , копії яких надані у додатках до апеляційної скарги. Окрім того, колегією суддів встановлено, що Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ініційовано питання про порушення дисциплінарних проваджень стосовно осіб, винних у протиправній бездіяльності щодо неналежного розслідування кримінальних проваджень №12019100000000347 та №120190000000001028 за статтями 190,358,149 КК України. Також до Офісу Генерального прокурора надіслано листа від 28 грудня 2019 року з проханням провести перевірку причин тривалого здійснення досудового розслідування у зазначених кримінальних провадженнях та вжити відповідних заходів реагування для їх завершення у розумні строки. З метою активізації досудового розслідування у зазначених кримінальних справах та притягнення винних осіб до відповідальності Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини направлено листа до Генерального прокурора Венедіктової І.В. від 07.05.2020 року №2902.2/9199/1/19/20/27.3. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів суду першої інстанції стосовно не вжиття Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини відповідних заходів у межах компетенції та повноважень, а також наявності проявів бездіяльності у питаннях щодо встановлення місця перебування, а також щодо опіки ОСОБА_1 . Відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Таким чином, процесуальним законом чітко визначено підстави та порядок прийняття судом окремої ухвали у справі. Таким вимогам окрема ухвала Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі 320/6586/18 не відповідає, оскільки фактично має характер судового рішення, встановлює конкретні заходи, які необхідно вжити певному органові для усунення причин та умов, що сприяли правопорушенню. Визначення таких заходів виходить за межі компетенції суду під час постановлення окремої ухвали. Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що окрема ухвала постановлена судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а відтак, підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 312, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини задовольнити. Окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року про направлення окремої ухвали Голові Верховної Ради України - Разумкову Дмитру Олександровичу для ініціювання Верховною Радою України створення слідчої (спеціальної) комісії щодо розгляду питання про порушення Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини Денісовою Людмилою Леонтіївною Конституції України та Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" - скасувати. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді О.Є. Пилипенко Я.М. Собків