Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3569/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3569/19 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Вовк І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати наказ від 03.04.2019 № 238 о/с; - визнати протиправним і скасувати наказ від 11.07.2019 № 181 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії"; - визнати протиправним і скасувати наказ про де-преміювання позивача за липень-жовтень 2019 року; - визнати протиправним і скасувати наказ від 24.09.2019 № 661; - визнати протиправним і скасувати наказ від 16.10.2019 № 789 о/с; - поновити позивача на службі в поліції на посаді інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 05.04.2019; - поновити позивача на службі в поліції в роті № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019; - рішення суду в частині поновлення позивача на службі на посаді інспектора роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019 допустити до негайного виконання; - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 05.04.2019 по день прийняття судом рішення; - стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 80000 грн 00 коп.; - стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір. Позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування наказу від 03.04.2019 № 238 о/с; визнання протиправним і скасування наказу від 11.07.2019 № 181 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії"; визнання протиправним і скасування наказу про де-преміювання позивача за липень-вересень 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року визнані такими, що подані з пропуском строку звернення до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що з 21.12.2015 року проходив службу в органах Національної поліції. Наказом від 03.04.2019 року №238о/с позивача призначено на посаду інспектора взводу №2 роти №3 УПП в Черкаській області. Наказом відповідача від 16.10.2019 року №789о/с позивача звільнено зі служби в поліції з посади інспектора взводу №2 роти №3 УПП в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Звільненню позивача передував спірний наказ від 24.09.2019 року №661 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в Черкаській області ДПП" відповідно до якого позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 10, 13 п.3.1 Розділу 3 посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, абз.1, 2 п.1 Розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179. Підставою прийняття вказаних наказів став затверджений 09.09.2019 року начальником ДПП висновок службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни (далі - Висновок службового розслідування), в якому зазначено про невихід позивача на службу у період з 05.04.2019 року до 09.09.2019 року. Судом першої інстанції встановлено, що передумовою для заходів службового розслідування стали рапорти заступника командира роти №3 УПП в Черкаській області В. Риндича та відповідні акти про відсутність на робочому місці, доповідна записка т.в.о. начальника УПП в Черкаській області Є.Коваленка від 27.06.2019. Підставою проведення службового розслідування став наказ ДПП від 11.07.2019 №1181, пунктом 3 якого позивача на час проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов`язків. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. На підставі ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який відповідно до преамбули визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до частин 1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. За порушення службової дисципліни відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком на підставі ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно з частинами 1, 2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. П.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляду звільнення із служби в поліції. На підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 03.04.2019 року №238о/с позивача призначено на посаду інспектора взводу №2 роти №3 УПП в Черкаській області. З матеріалів службового розслідування, за наслідком якого прийняті спірні накази, вбачається, що 01.07.2019 року позивач особисто прибув до приміщення УПП в Черкаській області та на особистому прийому заступника начальника управління повідомив, що в період з 05.04.2019 року до 01.07.2019 року на лікарняних не перебував, від служби самоусунувся свідомо та приступати до подальшого виконання службових обов`язків не збирається, вважаючи протиправним наказ відповідача від 03.04.2019 року №238о/с. Вимагав звільнити його за станом здоров`я. Згідно з письмовими поясненнями позивача, наданими під час службового розслідування, у зв`язку з отриманою травмою він мав бажання звільнитись зі служби за станом здоров`я. 03.04.2019 року він прибув до УПП в Черкаській області для отримання обхідного листа та здачі службових речей, оскільки у подальшому проходити службу не збирається. Повідомив, що 05.04.2019 року закрив лікарняний. Отже, факт відсутності на службі з 05.04.2019 без поважних причин позивач не заперечує. Позивачем доказів перебування на лікарняному у період з 05.04.2019 року до часу звільнення ні до суду першої інстанції, ні разом із апеляційною скаргою до суду не надано. Жодних інших доказів поважності причин відсутності позивача на службі у вказаний період також не надано. Відповідно до частин 2, 3 Закону №580-VIII розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Таким чином, позивач в порушення викладених норм з 05.04.2019 року до часу звільнення був відсутній на службі, тобто допустив прогул, що є порушенням службової дисципліни та на підставі ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається дисциплінарним проступком. Щодо позовних вимог у частині протиправності наказу від 03.04.2019 року № 238 о/с, яким позивача призначено на посаду інспектора взводу №2 роти №3 УПП в Черкаській області, яку позивач не може займати за станом здоров`я, колегія суддів зазначає наступне. З огляду на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним і скасування наказу від 03.04.2019 №238 о/с та відповідно поновлення його на службі в поліції на посаді інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 05.04.2019, а також стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з врахуванням податків за час вимушеного прогулу у період з 05 квітня 2019 року по 16 жовтня 2019 року, правомірність наказу від 03.04.2019 № 238 о/с не є предметом цього спору з огляду на пропуск позивачем строку на його оскарження. Оскільки на час вирішення даного спору вказаний наказ є чинним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача, що він не з`являвся на службу на посаду інспектора взводу №2 роти №3 УПП в Черкаській області, оскільки його було неправомірно на неї призначено вказаним наказом. Таким чином, факт прогулу позивача підтверджений належними та допустимими доказами. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість дій відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та обраного виду стягнення у вигляді звільнення зі служби, а отже і про правомірність оскаржуваних рішень відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Пилипенко О.Є. Суддя Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено - 01 лютого 2021 року.