Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/584/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 року справа №360/584/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника відповідача - Матусевича Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 360/584/20 (головуючий суддя І інстанції - Ірметова О.В.), складене у повному обсязі 27 квітня 2020 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області у якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03 січня 2020 року №27 "Про покарання окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області" в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 січня 2020 року №14 о\с "По особовому складу" в частині звільнення позивача зі служби поліції; - поновити позивача на службу поліцейським в Головне управління Національної поліції в Луганській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганської області суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09 січня 2020 року до дня ухвалення рішення суду (а.с.1-10). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 360/584/20 задоволено. Визнано протиправним та скасовано п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03 січня 2020 року № 7 "Про покарання окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області". Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 січня 2020 року № 14 о/с в частині звільнення зі служби сержанта поліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області з 09 січня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09 січня 2020 року по 21 квітня 2020 у розмірі 46563,92 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів (а.с. 153-160). Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що підставою для проведення службового розслідування став рапорт полковника поліції Чабана В.О. щодо винесення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та щодо скоєння адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, приховування поліцейськими від керівництва Головного управління зазначеної надзвичайної події. Під час проведення службового розслідування матеріали, встановлено факт грубого порушення вимог ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст.

18. Закону України "Про Національну полінію", Присяги працівника поліції, порушення вимог п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України, ігнорування вимог сержантом поліції ОСОБА_1 , що виразилося у не дотриманні норм професійної етики, скоєнні дій, які перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, не щирості спрямованій на укриття факту керування автомобілем з метою уникнення адміністративної відповідальності, відмови у виконанні законних вимог поліцейських й неадекватній поведінці під час проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а також навмисному приховуванні факту притягнення до адміністративної відповідальності й керуванні транспортним засобом не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Посилався на практику Верховного Суду у справі № 806/2555/17, висновками якої встановлено, що відмова поліцейського від проходження медичного огляду на стан сп`яніння та перешкоджання зазначеному огляду під час складання протоколу за правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП по суті є скоєння дисциплінарного проступку. Наказом ГУНП в Луганській області від 03 січня 2020 року № 7 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, з яким 08 січня 2020 року позивач ознайомлений під особистий підпис. Щодо пропорційності дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції фактичним обставинам скоєного проступку відповідач зазначив, що імперативних обмежень щодо встановлення того чи іншого виду дисциплінарної відповідальності нормативно-правовими приписами не встановлено, визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, який вільний у виборі останнього (а.с. 164-172). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18 січня 2018 року по 08 січня 2020 року проходив службу у Національній поліції України, що підтверджується його трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с. 19-21). На підставі рапорту Начальника УКЗ ГУНП в Луганській області (а.с. 69), Головним управлінням Національної поліції в Луганській області видано наказ №33 від 26 грудня 2019 року "Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії" щодо скоєння поліцейским-водієм Новодружеського відділення поліції Лисичанського ГУНП в Луганській області сержантом поліції ОСОБА_1 25 грудня 2019 року адміністративних правопорушень, у тому числі передбаченого ч.1 ст.130 (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) КУпАП (а.с. 70). Отже даним наказом спростовуються доводи апелянта, щодо призначення службового розслідування, зокрема, щодо скоєння адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та приховування поліцейськими від керівництва Головного управління зазначеної надзвичайної події. ОСОБА_1 ознайомлений з вищевказаним наказом під особистий підпис, що підтверджується відповідною відміткою на зазначеному наказі (зв. бік а.с. 70). Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області №1263 о/с від 26 грудня 2019 року "По особовому складу", відсторонено по Лисичанському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області - сержанта поліції ОСОБА_1 , від виконання службових обов`язків (посади) поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, на час проведення службового розслідування з 26 грудня 2019 року (а.с. 71). Зі змісту висновку від 03 січня 2020 року, складеного за результатами проведення службового розслідування, встановлено, що 25 грудня 2019 року о 03:41 по пр. Перемоги м.Лисичанська, поліцейськими УПП в Луганській області ДПП НПУ, за порушення Правил дорожнього руху (не горів задній габаритний ліхтар) зупинено автомобіль ВАЗ 2105, н.з. НОМЕР_2 під керуванням поліцейського водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції ОСОБА_1 . При перевірці документів встановлено, що водій не має діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів, за результатами медичного огляду проведеного в ЛОНД, згідно висновку лікаря від 25 грудня 2019 року №1244, громадянин ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 , поліцейськими УПП в Луганській області ДПП, складено постанову про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП ( керування транспортним засодом особою, яка не має відповідних документів на право керування або не пред`явила їх для перевірки) та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП( керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) (а.с. 92-98). Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 надавав письмові пояснення щодо подій 25 грудня 2019 року (а.с.86), в яких зазначено, що він не перебував за кермом автомобіля ВАЗ 2105 номерні знаки НОМЕР_2 в момент його зупинки поліцейськими УПП ДПП, що і слугувало підставою відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 86). За результатами службового розслідування Дисциплінарною комісією ГУНП в Луганській області (висновок від 03 січня 2020 року), комісією запропоновано за порушення вимог ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту п.п. 1, 2 ч. 1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, порушення вимог п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у не дотримані норм професійної етики, скоєнні дій, які перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, нещирості, спрямованій на укриття факту керування автомобілем з метою уникнення адміністративної відповідальності, невиконанні законних вимог поліцейських й неадекватній поведінці під час проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а також навмисному прихованні факту притягнення до адміністративної відповідальності й керуванні транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, поліцейського - водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити із служби поліції (а.с. 92-98). На підставі проведеного службового розслідування 03 січня 2020 року Головним управлінням Національної поліції в Луганській області № 7 прийнято наказ "Про покарання поліцейського Центру забезпечення ГУНП в Луганській області", яким за порушення вимог ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про національну поліцію", Присяги працівника поліції, порушення п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції (а.с. 99). Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області №14 о/с від 08 січня 2020 року ОСОБА_1 з 08 січня 2020 року звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч.1 п.6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 100). Спірним питанням цієї справи є правомірність прийняття вищевказаного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та звільнення позивача з посади. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час проведення службового розслідування обставини вчинення відповідачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не з`ясовані, вина позивача належним чином не доведена, а тому підстав у відповідача для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вказане правопорушення не було. При цьому, судом встановлено що службове розслідування проводилось виключно щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Крім того, скасовано наказ про звільнення позивача, поновлено його на посаді та стягнуто з відповідача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції розглядає дану справу виключно в межах апеляційної інстанції, тобто надає оцінку рішенню в частині правомірності скасування наказу про звільнення позивача. Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з наступних підстав. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179 (далі - Правила №1179) та іншими нормативно-правовими актами. Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із Законом (ст. 1 Закону №580-VIII). Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно із статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію", проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Відповідно до ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту). Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Як вбачається з матеріалів справи підставою для проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 стала інформація щодо складення відносно нього адміністративних матеріалів з ч. 1 ст. 130 КУпАП. В ході службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зокрема складення 25 грудня 2019 року протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №192148 від 25 грудня 2019 року, що передбачене ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) (а.с. 79). Під час службового розслідування відповідачем відібрано пояснення у ОСОБА_1 , в яких позивач підтвердив факт вживання ним 24 грудня 2019 року алкогольних напоїв, проте заперечував проти факту керуванням ним 25 грудня 2019 року транспортним засобом ВАТ 2105, н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, зазначивши, що на момент зупинки вказаного транспортного засобу працівниками поліції, він не перебував за кермом (а.с. 86). При дослідженні висновку про результати службового розслідування відносно ОСОБА_1 встановлено, що Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, а саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, визнано такими, що знайшли своє підтвердження (п. 2 Висновку). Щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 2 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією», Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області №33 від 26 грудня 2019 року призначено службове розслідування за фактом складення відносно поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції ОСОБА_1 тільки матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння). З висновків службового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 26 грудня 2019 року здійснено виїзд на службовому автомобілі «Toyota Prius», не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. (а.с. 92-98) Як встановлено в суді ,в подальшому, відносно позивача 11 січня 2020 року було складено постанову серії ЕАК № 1962562 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП.В постанові щодо складу правопорушення зазначено наступне: 26 грудня 2019 року о 07 годині 00 хвилини за адресою: вул. Менделєєва у м. Лисичанську Луганської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи відповідних змін до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області №33 від 26 грудня 2019 року про проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом керування ним транспортним засобом не маючи при собі посвідчення на право керування відповідної категорії, відповідачем не вносилось. Однак, у відповідності до частини сьомої статті 14 Дисциплінарного статуту, у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування. Враховуючи вищевказані норми права, враховуючи відсутність змін до наказу про призначення службового розслідування , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за фактом порушення позивачем ч. 1 ст. 126 КУпАП (яке встановлено вже після початку проведення службового розслідування за фактом вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП), відповідач мав розпочати нове службове розслідування, як то вимагає Закон, чого ним зроблено не було. Відтак, включення до службового розслідування висновків щодо керування позивачем транспортним засобом без відповідного посвідчення на право керування є незаконним. Враховуючи вищевикладене, у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, посилання на це в апеляційній скарзі є незмістовним. При цьому, рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 25 травня 2020 року у справі № 415/412/20 визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1962562 від 11 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення. В постанові суду також зазначено, що позивач наголошував , 26 грудня 2019 року о 07 годині 00 хвилин не знаходився за кермом та не керував транспортним засобом, а перебував в будинку № 71 по вул. Менделєєва в м. Лисичанську. Перебуваючи у приміщенні будівлі виявив відсутність посвідчення водія, яке незабаром привезли, та тільки після цього останній сів за кермо транспортного засобу. Тому твердження відповідача про керування транспортним засобом без посвідчення водія не відповідає дійсності. Зазначені обставини позивач вказав в позовній заяві в даній справі то у відзиву на апеляційну скаргу, які апелянтом не спростовані. Відтак, звільнення позивача, зокрема, за притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконним у зв`язку з відсутністю такого правопорушення. Щодо висновків службового розслідування по вчиненню позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно із ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Відповідно до закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу презумпції невинуватості особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом, і встановлено рішенням суду, що набрало законної сили. У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Відтак, складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 є лише суб`єктивним твердженням працівників патрульної поліції про вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку лише судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення можливо встановити вину особи, оскільки таке рішення приймається із повним з`ясуванням усіх обставин адміністративного правопорушення та дотриманням прав та законних інтересів особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить про доведеність вини у його вчиненні, Разом з тим, постановою Лисичанського міського суду Луганської області у справі №415/24/20 від 27 січня 2020 року, провадження за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 31-32). Приймаючи рішення про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Лисичанський міський суд виходив з того, що особами, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не доведено факту перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 . При проведенні службового розслідування відповідною комісією, не прийнято до уваги вимоги ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (принципу презумпції невинуватості). Висновки службового розслідування про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП зроблені лише на підставі наявності протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень поліцейських. Крім того, з дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, доданих до матеріалів справи (а.с. 33, 105-106), вбачається, що 25 грудня 2019 року о 03 год. 41 хв. поліцейськими УПП в Луганській області ДПП НПУ було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 . Разом з тим, з вказаних відеоматеріалів не можливо встановити хто саме перебував за кермом транспортного засобу ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки ані на момент зупинки автомобілю, ані на момент наближення поліцейських до автомобілю не вбачається можливим встановити особу, що керувала вказаним транспортним засобом. З письмових пояснень інспектора поліції, яка перша підійшла до автомобіля ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 , вбачається, що позивач знаходився на пасажирському місці, поряд з автомобілем йшли дві дівчини, але вийшли вони з автомобіля або проходили мимо нього не відомо.( а.с.81-82). Щодо жіночих голосів біля автомобіля свідчив і інший працівник поліції ОСОБА_3 , зазначивши в письмових поясненнях, що він не бачив хто виходив із автомобіля. Позивач вийшов зі сторони пасажирського сидіння( передньої правої частини)( а.с.83-84) Вказане нівелює доводи апеляційної скарги щодо доведеності керування транспортним засобом саме позивачем по справі. Суд апеляційної інстанції вважає доведеним, що на момент наближення поліцейських до транспортного засобу на водійському місці нікого не було, а ОСОБА_1 , перебував поряд з автомобілем, попередньо вийшовши з переднього пасажирського сидіння. Посилання відповідача на перешкоджання встановлення особистих даних водія транспортного засобу, на думку суду, не відповідає фактичним обставинам справи та не є належним та достовірним доказом у вчинені дисциплінарного порушення, оскільки не встановлено, що саме позивач перебував за кермом, що підтверджено судовим рішенням по справі № 415/24/20. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач надав недостовірні відомості щодо своєї праці, зухвалої поведінки під час проходження медичного огляду, приховання від керівництва складання протоколу щодо нього також є незмістовними, з огляду на вищевказані висновки та те, що факту перебування позивача за кермом не встановлено, а судовим рішенням по справі № 415/24/20 скасовано протокол по ст. 130 КУпАП. Заперечення щодо знаходження за кермом автомобіля у стані сп`яніння неможливо вважати зухвалою поведінкою , не дотриманням норм професійної етики та перешкоджання іншим поліцейським виконувати їх обов`язки , що також спростовує підстави в наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за прояву не щирості, спрямовану на укриття факту керування автомобілем з метою уникнення адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобілю в стані алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в ході службового розслідування обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП відповідачем достеменно не з`ясовані, вина позивача належним чином не доведена, а тому підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вказане правопорушення не було. Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що підставою для притягнення позивача у вигляді звільнення, було порушення ним правил етичної поведінки, зокрема, перешкоджання іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, що виразилась у відмові позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Представник відповідача, зокрема, посилався на правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17 щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Щодо цього, суд зазначає наступне. З пояснень працівників поліції, зокрема ОСОБА_3 , що викладені у висновку службового розслідування відносно ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, вбачається, що позивач прибувши на місце проведення медичного огляду затягував процес проходження ним огляду. Однак, затягування часу проведення медичного огляду не є відмовою від його проведення. Крім того, з дослідження доданих до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що працівниками поліції запропоновано позивачу пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в Луганському обласному наркологічному диспансері, на що ОСОБА_1 одразу погодився. По прибуттю на місце проведення медичного огляду, позивач не заперечував проти проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, а лише наголошував на тому, що на це не має законних підстав, оскільки він не перебував за кермом зупиненого транспортного засобу. Сам факт проходження позивачем медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком Луганського обласного наркологічного диспансеру від 25 грудня 2019 року, яким підтверджується факт перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння , а тому спростовує посилання апелянта, що він відмовився від проходження(а.с. 80). В постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17, судом встановлено факт відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. В даній справі, позивача звільнено не з підстав такої відмови, відтак, посилання на вищевказані висновки Верховного Суду є незмістовними. Суд зазначає, що факт порушення відповідачем Правил етичної поведінки поліцейських, а саме приховування факту проходження ним служби в поліції під час складання адміністративного протоколу та не повідомлення керівництву про складення відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження в матеріалах службового розслідування та в наданих матеріалів справи відеоматеріалах. Однак, саме по собі приховання факту проходження особою служби не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та його звільнення. Щодо не повідомлення керівництву про складення відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає, що 26 грудня 2019 року відповідачу вже було відомо про наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по події що відбулась 25 грудня 2019 року, що слідує з рапорту начальника УКЗ ГУНП в Луганській області Чабан В. (а.с. 69). Відтак, таке повідомлення не несло системного та умисного характеру, оскільки у перший робочий день після вихідного посадові особи відповідача вже були обізнані про вищевказану подію, посилання на цю обставину в апеляційній скарзі є незмістовною. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. При цьому, відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до ч. 3 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який повинен застосовуватись у виключних випадках, з урахуванням співмірності характеру дисциплінарного проступку з таким видом дисциплінарного стягнення, та враховуючи усі обставини дисциплінарного проступку. Суд зазначає, що в даному випадку відповідачем порушено принцип пропорційності дисциплінарного стягнення фактичним обставинам та характеру скоєного позивачем дисциплінарного проступку. При цьому, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 , проведене без з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, без врахування презумпції невинуватості позивача за складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за яким вказане службове розслідування розпочато, та з порушенням процедури його проведення, шляхом неправомірного включення до службового розслідування іншого дисциплінарного проступку, вчиненого під час проведення службового розслідування, які ,доречи, не знайшли підтвердження відповідно до рішень суду. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що накладення відповідачем на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є протиправним, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03 січня 2020 року № 7 "Про покарання окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області", наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 січня 2020 року № 14 о/с в частині звільнення зі служби сержанта поліції ОСОБА_1 та як наслідок поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області з 09 січня 2020 року є обґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду попередньої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 360/584/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 360/584/20 - залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 17 серпня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 серпня 2020 року. Судді Т.Г. Арабей Т.Г. Гаврищук Г.М. Міронова