Постанова 4857 № 460/495/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/495/24 пров. № А/857/12015/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Слободян І.М. за участю: від позивача ОСОБА_1 від відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 460/495/24 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя Друзенко Н.В., м.Рівне), - В С Т А Н О В И В: 15 січня 2024 року ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 , позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Рівненській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Рівненській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №1 від 01.01.2024 в частині притягнення старшого оперуповноваженого СКП ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Рівненській області «По особовому складу» № 16 о/с від 24.01.2024 про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення; - поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 25.01.2024 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_3 судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 зазначав про протиправність оскаржених наказів відповідача, вважав їх необґрунтованими з огляду на відсутність в його діях ознак дисциплінарного проступку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що матеріалами службового розслідування та наданими відповідачем доказами підтверджується вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, а відтак правомірність дій відповідача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що під час вирішення цього спору було неправильно застосовано положення матеріального права, порушено норми процесуального права та не враховано правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах. На думку позивача, суд першої інстанції не врахував те, що відповідач не конкретизував кваліфікацію порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення. Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Комісія не досліджувала жодних прямих чи непрямих доказів вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку. Єдиною підставою для притягнення до відповідальності є повідомлення про підозру, яке є нічим іншим, як припущенням органу слідства. Позивач вважає, що оскаржені накази не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема критеріям обґрунтованості та пропорційності, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним та скасування. У відповідь на апеляційну скаргу відповідач подав відзив, в якому проти вимог скарги заперечив, з покликаннями на матеріали службового розслідування вважає їх необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції вірними. Просить скаргу позивача залишити без задоволення. Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує з мотивів викладених у ній. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. В ході розгляду адміністративної справи апеляційний суд з`ясував наступні обставини. Позивач, ОСОБА_3 , з 21.03.2023 призначений старшим уповноваженим сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області. 10.08.2023 начальник Управління головної інспекції ГУНП в Рівненській області подав доповідну записку т.в.о. начальника ГУНП в Рівненській області за фактом затримання працівника відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.3 ст.332, ч.3 ст.369-2 КК України. 10.08.2023 т.в.о. начальника ГУНП в Рівненській області прийнято наказ №1757 «Про призначення службового розслідування». Цим актом наказано Дисциплінарній комісії провести службове розслідування у формі письмового провадження та прийняти рішення у формі висновку. ОСОБА_3 на час проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов`язків з 10.08.2023. 11.08.2023, за вих. №4455/116/03/46-2023, до Головного слідчого управління СБ України було направлено лист - запит щодо надання копій окремих документів, наявних у матеріалах кримінального провадження №42023000000000371 стосовно ОСОБА_3 для їх використання при проведенні службового розслідування, у відповідь на який надано копію письмового повідомлення про підозру ОСОБА_3 , копію протоколу допиту підозрюваного та копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2023 (справа №761/28682/23) . 28.12.2023 дисциплінарна комісія склала Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ВП №1 Рівненського РУП, що призвело до затримання та оголошення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368, ч.3 ст.369-2 КК України, старшому оперуповноваженому СКП ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області підполковнику поліції ОСОБА_3 (далі Висновок) Так, за змістом Висновку - 10.08.2023 близько 14 год 45 хв підполковник поліції ОСОБА_3 знаходився в кав`ярні «Латте Арт» спільно зі слідчим СВ ВП №1 Рівненського РУП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 та старшим слідчим СВ ВП № 1 Рівненського РУП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , де був затриманий працівниками за оперативного супроводу працівників Головного управління з протидії системним загрозам управління державою ДЗНД СБ України, в ході проведення досудового розслідування у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42023000000000371 від 09.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 368, ч. 3 ст. 332, ч.3 ст. 369-2 КК України. Невідкладний обшук підполковника поліції ОСОБА_6 проводився з 15год 00 год. по 17 год 57 хв. на терасі кав`ярні «Латте Арт» в присутності понятих та захисника - адвоката О.Долбієва . По завершенню невідкладного обшуку у ОСОБА_3 вилучено два телефони марки «Айфон 14 Про Макс» у сірому та чорному чохлі, а також два кнопкові мобільні телефони марки «Самсунг». Грошові кошти не вилучалися. Водночас, з метою встановлення місця знаходження речей та документів, щодо вказаної протиправної діяльності ОСОБА_3 (медичні документи, довідки ВЛК, МСЕК, чорнові записи, ноутбуки, телефони, планшети, на яких містяться відомості, а також грошові кошти), проведено невідкладний обшук його кабінету, який розпочався, цього ж дня о 15.36 год. та тривав до 15.51 год. У ході проведення невідкладного обшуку службового кабінету, речей та документів, які мають відношення до кримінального провадження виявлено не було. Надалі, іншою групою працівників СБ України, проведено невідкладний обшук за місцем реєстрації ОСОБА_3 , де нічого не вилучалося. Згодом підполковника поліції ОСОБА_3 працівники СБ України доставили до приміщення управління СБУ в Рівненській області для оформлення протоколу затримання, а пізніше конвойовано до м. Київ для проведення слідчих дій та поміщення під варту. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2023 задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.368, ч.3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 42023000000000371 строком 60 діб, з правом внесення застави у розмірі 402600 гривень. З метою моніторингу інформації в ЗМІ, мережі Інтернет щодо можливого публікування обставин події затримання підполковника поліції ОСОБА_3 у відповідних виданнях, у тому числі телеграм - каналах, соціальних мережах, тощо, а також зазначення причетності підполковника поліції ОСОБА_3 до порушень службової дисципліни пов`язаних з корупцією, підготовлено запит до відділу комунікації ГУНП за вих. №1944/116/46/01-2023 від 12.08.2023, у відповідь на який повідомлено, що проведеним моніторингом виявлено наступні публікації: Рівне вечірнє «СБУ затримала у Рівному поліцейського, працівника військомату та валютника» від 12.08.2023; Рівненські новини - «СБУ у Рівному затримала організовану злочинну групу, яку очолював поліцейський» від 12.08.2023; Про Рівне - «У Рівному в кав`ярні затримали поліцейського (+фото)» 11.08.2023; Костопіль Фейсбук - «СБУ у Рівному затримала організовану злочинну групу, яку очолював поліцейський». Також у Висновку зазначено про те, що ВП №1 Рівненського РУП було повідомлено, що ОСОБА_3 не здійснював проведення оперативно-розшукових заходів щодо протидії злочинності, не залучав до співпраці негласні джерела оперативної інформації, не заводив оперативно-розшукові справи за фактами готування до вчинення тяжких та особливо-тяжких кримінальних правопорушень. ОСОБА_3 він має одну справу СОСКП (справа оперативного супроводження кримінального провадження), за фактом особливо-тяжкого злочину, а саме по вбивству минулих років, у яких особа, яка вчинила злочин, не встановлена; за період перебування в посаді підполковник поліції виконав два доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України, розкрито три злочини Ф2 та Ф 1.1 за ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 436 КК України. За змістом Висновку дисциплінарна комісія констатувала, що у ході проведення службового розслідування встановлено, що позивач достовірно знав про заборону, відповідно до статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди, не повідомив за скороченим номером на спецлінію « 102», про факт надання, пропозиції неправомірної вигоди та не доповів про даний факт рапортом своєму керівнику, чим недотримався вимог пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України №100 від 08.02.2019. Також дисциплінарна комісія звернула увагу на обов`язок поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись принципів верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості та рівності; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліції», «Про Запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, і таким чином виснувала, що ОСОБА_3 вчинив дисциплінарний проступок, який дискредитує та підриває авторитет поліції. Комісія зауважила, що ОСОБА_3 прийняв Присягу поліцейського на вірність Українському народові, тобто взяв на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Скоєння ж поліцейським вчинку, який суперечить покладеним на нього обов`язкам і підриває довіру до нього як до носія влади, призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і трактується як порушення Присяги. На переконання дисциплінарної комісії факт реєстрації відомостей у ЄРДР, затримання та повідомлення 11.08.2023 ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст.368, ч.3 ст.369-2 КК України, підриває авторитет органів Національної поліції України, ім`я та статус останнього як діючого поліцейського. Також дисциплінарною комісією зауважено на тому, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Комісія підсумувала, що у діянні ОСОБА_3 вбачається порушення службової дисципліни, що утворює склад дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні Присяги, Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, посадових інструкцій, зобов`язання поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є суб`єктами декларування про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» при прийняті на службу, що призвело до виникнення надзвичайної події, яка підриває авторитет Національної поліції, ім`я та статус останніх, як поліцейського, дискредитації звання поліцейського. ОСОБА_3 нехтуючи взятими на себе зобов`язаннями, достовірно розуміючи суть кримінального правопорушення та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, замість того, щоб діяти виключно в інтересах держави та суспільства, працювати на запобігання та припинення кримінальних правопорушень, підозрюється у вчиненні протиправного корупційного діяння. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія вказала, що враховує тяжкість дисциплінарного проступку, вчиненого старшим оперуповноваженим ВП № 1 РРУП ГУНП в Рівненській області підполковником поліції ОСОБА_3 , обставин, за яких його допущено, а також скоєння вчинку, що дискредитує та підриває авторитет поліції та несприяння у проведенні службового розслідування. Обставин, що пом`якшують відповідальність підполковника поліції ОСОБА_3 членами дисциплінарної комісії не встановлено. При цьому, дисциплінарною комісією зауважено, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Таким чином дисциплінарна комісія запропонувала звільнити ОСОБА_3 зі служби в Національній поліції. Наказом ГУНП в Рівненській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №1 від 01.01.2024 на підставі матеріалів проведеного службового розслідування за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні Присяги поліцейського, а саме вимог: пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 6, частини 3 статті 1, пунктів 5, б статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VІІ від 15.03.2018, абзацу II пункту 1, абзаців 2, 5 пункту 2 зобов`язання поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є суб`єктами декларування про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» при прийняті на службу підписаного власноручно 19.09.2018, абзаців 4, 6, 10, 13, 14, 22 розділу II посадової інструкції старшого оперуповноваженого СКП ВП №1 Рівненського РУП, затвердженої 25.03.2023 начальником ВП № 1 Рівненського РУП, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016, статті 22, частини 1 статті 24, частини 1 статті 37 та частини і статті 54 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України №100 від 08.02.2019, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018, проявом чого стало нехтування обов`язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в -неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості та рівності, неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», приховуванні відомостей, що містять ознаки кримінального правопорушення, невиконанні посадових інструкцій, тобто вчиненні дисциплінарного проступку, що дискредитує та підриває авторитет поліції, підполковника поліції ОСОБА_3 старшого оперуповноваженого СКП ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, керуючись статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію», положеннями Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на підставі ч.1 п.6 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», вирішено звільнити зі служби в Національній поліції). ОСОБА_3 пояснень дисциплінарній комісії не надав, з наказом ознайомився 03.01.2024. Наказом ГУНП в Рівненській області «По особовому складу» №16 о/с від 24.01.2024 підполковника поліції ОСОБА_3 старшого оперуповноваженого СКП ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, звільнено зі служби в поліції відповідно до ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Не погодившись із рішеннями відповідача позивач подав до суду позов. Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд враховує наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені у Законі України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі Закон №580-VIII). Статтею 18 Закону №580-VIII визначені основні обов`язки поліцейського, відповідно до підпунктів 1, 2 частини першої якої поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з частиною першою статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові. За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. В силу вимог підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014, до суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону віднесено поліцейських. Згідно з приписами статті 25 цього Закону, особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. За вимогами статей 22 - 23 Закону №1700-VII, особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється: використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах; безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи. В силу вимог статті 24 цього Закону, особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції. Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов`язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації. Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України №2337-VIII від 05.03.2018 і визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (тут і далі - в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин). Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», за вимогами статті 3 Дисциплінарного статуту зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. За визначенням, наведеним у частині першій статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Поняття дисциплінарного стягнення та його види наведено у статті 13 Дисциплінарного статуту і за правилами частини другої указаної норми, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Відповідно до частин першої-другої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського; проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Згідно з частиною десятою цієї статті - Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. На виконання частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807). Таким Порядком визначено процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування. За правилами пункту 2 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку. Як передбачено у пунктах 2, 3, 7 розділу IV Порядку № 893, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування. За вимогами пункту 4 розділу V Порядку № 893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до пункту 1 розділу VІІ Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Статуту. Згідно з частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; 12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції. З аналізу цієї норми слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Як зазначалось вище позиція позивача зводиться до того, що відповідач не конкретизував кваліфікацію порушення, а лише покликався на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки. При цьому зазначає, що дисциплінарна комісія не досліджувала жодних прямих чи непрямих доказів вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, обмежившись лише покликанням на повідомлення позивачу про підозру. В контексті таких доводів апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 по справі №804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ). Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у цій справі звертав увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набранням чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria») чи таке провадження було закрите (mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom»). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway»). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання підполковника поліції, нівелює всі попередні заслуги, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством; має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції; в особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Верховний Суд неодноразово зауважував на особливому статусі працівника поліції, що зобов`язує його утримуватися від дій, що можуть бути розцінені як дискредитація органів поліції. У постановах від 19.04.2021 по справі № 240/2677/20 та від 08.12.2022 по справі №420/2583/19 Верховний Суд зауважував, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Водночас недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, поліцейський, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять його звання, як працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. У постановах від 14.07.2022 по справі №520/1795/19 та від 12.05.2022 по справі №260/1/19 Верховний Суд сформував висновки про те, що відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції, а отже поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Подібну правову позицію висловлено і у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 по справі №200/11036/20-а, в якій Суд, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції щодо правомірності звільнення поліцейського у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, указав, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 05.03.2024 по справі №480/12367/21. У постанові від 03.08.2023 по справі №160/7157/19 Верховний суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про наявність вчиненого позивачем порушення, як службової дисципліни так і присяги поліцейського, оскільки сам факт затримання працівника поліції за вимагання хабаря, вчинення дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до поліцейського, - свідчить про порушення вимог законодавства, адже позивачем скоєно вчинок, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України. Як встановлено з матеріалів справи, затримання підполковника поліції ОСОБА_3 та оголошення йому обґрунтованої підозри про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з вимаганням грошових коштів за невтручання працівників поліції у підприємницьку діяльність та пов`язаного з пособництвом в одержанні неправомірної вигоди набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції України, рівня довіри населення до поліції. Відповідні публікації в мережі інтернет викликали суспільний резонанс серед користувачів, що підриває авторитет не тільки одного поліцейського, а й авторитет Національної поліції України, як центрального органу виконавчої влади, який стоїть на варті охорони прав людини та протидії злочинності. Відповідно до цього, дисциплінарна комісія мала підстави стверджувати, що поведінка позивача, який мав би бути взірцем добропорядності та законослухняності, є неприпустимою, і не тільки порочить звання поліцейського, а й завдає непоправної шкоди авторитету органів правоохоронних органів. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. З урахуванням висновку до якого дійшла дисциплінарна комісія в процесі службового розслідування щодо порушення підполковником поліції ОСОБА_3 . Присяги працівника поліції, правил етичної поведінки поліцейських, а також відповідних вимог законодавства, у відповідача були в наявності обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів поліції. Відповідаючи на доводи сторони позивача в частині процедури проведення службового розслідування, суд зазначає наступне. Так, за правилами частин першої, п`ятої-шостої статті 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Посадові особи, які перешкоджають діям дисциплінарної комісії, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законодавством. В силу ж вимог частин одинадцятої-чотирнадцятої цієї статті, у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів. Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі. Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що дисциплінарною комісією було вжито усіх можливих і належних заходів задля того, щоб повідомити позивача про засідання і забезпечити йому право надати свої усні та/або письмові пояснення. Дисциплінарна комісія надсилала позивачу виклики рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на усі відомі адреси, додатково повідомляла і на електронну адресу, і через застосування телефонних додатків. Крім цього, комісія здійснювала виїзди за місцем реєстрації і місцем фактичного проживання позивача, а також за останніми відомими місцями перебування на лікуванні. Позивач отримав лише повідомлення про засідання дисциплінарної комісії, що мало відбутися 27.11.2023, на яке не прибув, надіславши рапорт про перебування на стаціонарному лікуванні. Від отримання наступних рекомендованих листів ухилився. Разом з тим, враховуючи вжиті дисциплінарною комісією заходи, суд вважає доведеним факт обізнаності позивача із усіма датами засідання дисциплінарної комісії. ОСОБА_3 достеменно знаючи про ту обставину, що відносно нього проводиться службове розслідування, окрім рапорту, датованого 24.11.2023 про неможливість прибути на засідання 27.11.2023, не направляв дисциплінарній комісії жодного повідомлення про наявність поважних причин, чи обставин, які перешкоджають йому взяти участь у наступних засіданнях. Що стосується пояснень, то поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, а не обов`язок, надавати такі пояснення, як і відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються. Матеріалами справи підтверджено, що позивач, через свого захисника, був повідомлений про призначення службового розслідування і отримав пропозицію надати відповідні пояснення ще 16.08.2023. Службове розслідування завершилось 28.12.2023. На переконання суду такого терміну більш ніж достатньо задля того, щоб надати дисциплінарній комісії свої пояснення, причому, як письмові, так і усні, позаяк члени комісії пропонували отримати пояснення навіть в межах медичних установ, де проходив лікування ОСОБА_3 . Окремо слід зауважити на тому, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в різних відділеннях та в різних медичних установах, тобто після завершення одного курсу лікування мав перерву до наступного, принаймні на вихідні дні, а відтак не був обмежений у можливості написання письмових пояснень та/або рапортів дисциплінарній комісії. Разом з тим, таким своїм правом позивач не скористався і не повідомив дисциплінарній комісії жодних обставин, які стосувалися подій, відносно яких проводилось службове розслідування. Слід відзначити, що про жодні такі обставини, які б могли вплинути на висновки дисциплінарної комісії, та/або спростувати її твердження про наявність в діях ОСОБА_3 складу дисциплінарного проступку, позивач не повідомив і суду. Підсумовуючи усе викладене вище суд констатує, що дисциплінарною комісією зроблено цілком обґрунтовані висновки про те, що в діях ОСОБА_3 вбачається порушення службової дисципліни, що утворює склад дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні Присяги, Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, посадових інструкцій, зобов`язання поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є суб`єктами декларування про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» при прийняті на службу, що призвело до виникнення надзвичайної події, яка підриває авторитет Національної поліції, дискредитує звання поліцейського. Вважаючи, що вчинений дисциплінарний проступок є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції, керівник ГУНП в Рівненській області на підставі висновку службового розслідування та у межах своїх повноважень вирішив звільнити ОСОБА_3 зі служби в поліції відповідно до ч.1 п.6 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» При цьому, суд зауважує, що повноваження по обранню заходів дисциплінарного стягнення та по оцінці тяжкості відповідних проступків є дискреційними. В той же час, суду не надано жодного доказу, який би свідчив на користь того, що при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не були враховані характер проступку та/або його наслідки, а також особа позивача, його характеристика, ступінь вини, та інші обставини, які що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ №1 від 01.01.2024 в частині притягнення старшого оперуповноваженого СКП ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції та наказ № 16 о/с від 24.01.2024 про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень. Оскаржувані накази є вмотивованими, містить конкретні підстави звільнення позивача, визначені законом. Оскаржувані накази в повній мірі відповідають визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, а відтак суд не має правових підстав для їх скасування. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 460/495/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 04.09.24