Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3569/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3569/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Губської Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: 1) визнати протиправним і скасувати наказ від 03.04.2019 № 238 о/с; 2) визнати протиправним і скасувати наказ від 11.07.2019 № 181 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії"; 3) визнати протиправним і скасувати наказ про де-преміювання позивача за липень-жовтень 2019 року; 4) визнати протиправним і скасувати наказ від 24.09.2019 № 661; 5) визнати протиправним і скасувати наказ від 16.10.2019 № 789 о/с; 6) поновити позивача на службі в поліції на посаді інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 05.04.2019; 7) поновити позивача на службі в поліції в роті № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019; 8) рішення суду в частині поновлення позивача на службі на посаді інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019 допустити до негайного виконання; 9) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 05.04.2019 по день прийняття судом рішення; 10) стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 80 000 грн 00 коп. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року даний адміністративний позов було повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки останній не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху у встановлений судом строк. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд її скасувати та направити справу для продовження судового розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про те, що в позовній заяві ним було заявлено дві вимоги, а саме: про поновлення його на посаді з 04 квітня 2019 року та поновлення на службі в поліції з 17 жовтня 2019 року. Разом з цим, позивач зауважує, що вирішення відповідних його вимог є неможливим без надання правової оцінки попереднім наказам відповідача, що вказані ним у адміністративному позові. Також, апелянт звертає увагу суду, що про оскарження наказу від 16 жовтня 2019 на підставі якого він був звільнений зі служби в поліції, він звернувся в межах визначеного КАС України строку. За наведених обставин, апелянт вважає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування зазначеного судового рішення. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у зв`язку з необхідністю витребування доказів по справі апеляційний розгляд даної справи призначено у відкритому судовому засіданні на 23 січня 2020 року на 11 год. 25 хв. У судове засідання учасники судового процесу (їх представники) не з`явились та про причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. Разом з тим, на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року відповідачем 21 січня 2020 року було подано до суду витребувані докази по справі. З огляду на зазначене, керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів вирішила подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 14 листопада 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 9 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху в зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно: 1) у контексті критеріїв за частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зазначити обставини в обґрунтування вимог щодо поновлення позивача на посаді інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 05.04.2019 та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 05.04.2019 по день прийняття судом рішення, з урахуванням того, що іншими позовними вимогами є поновлення позивача на службі в поліції в роті № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019. 2) надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду. На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем було подано заяви, у тому числі і про поновлення строку звернення до суду відповідно до змісту яких останній зазначає, що 03.04.2019 в процесі реорганізації його посада (інспектор роти № 3 УПП в Черкаській області) була скорочена, а його незаконно було звільнено з посади та 04.04.2019 року призначено на посаду інспектора взводу № 2 роти № 3 БУПП в Черкаській області. Разом з цим, позивач зазначає, що до дня його звільнення зі служби в поліції, а саме 17.10.2019 він перебував в очікуванні пропозиції вакантної посади. Також, позивач звертав увагу суду, що йому було невідомо про проведення відносно нього службового розслідування, відсторонення на цей період від посади, а також депреміювання. За наведених обставин, позивач просив суд поновити строк звернення до суду, відкрити провадження у справі та призначити її до розгляду. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали Черкаського окружного адміністративного суду 9 листопада 2019 року, якою було залишено без руху його позовну заяву у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Переглядаючи справу за наявними доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012). Приписами ст. 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Положеннями частини 1 та 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з цим, положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18 (адмін.провадження № К/9901/2222/19). Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2019 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України було видано наказ № 238 о\с про призначення лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону, установивши посадовий оклад у розмірі 2400 грн., звільнивши з посади інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області (а.с.55). Листом від 15 квітня 2019 року № 3507/41/24/01-19 відповідачем було направлено витяг з вказаного наказу позивачу, який було отримано останнім 24 квітня 2019 року про що зазначає сам позивач у позовній заяві (а.с. 53, 4). Отже, з наведеного слідує, що з наказом від 03 квітня 2019 № 238 о/с позивач був ознайомлений ще 24 квітня 2019 року, проте, до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування зазначеного наказу він звернувся лише в 14 листопада 2019 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваним рішенням відповідача, у той час як положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України визначено місячний строк для звернення до суду щодо оскарження відповідного рішення. За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в ухвалі від 19 листопада 2019 року, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним і скасування наказу від 03.04.2019 № 238 о/с та відповідно поновлення його на службі в поліції на посаді інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 05.04.2019, а також стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з врахуванням податків за час вимушеного прогулу у період з 05 квітня 2019 року по 16 жовтня 2019 року. Також, судовою колегією встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем в цій частині позовних вимог не виконано вимог ухвали від 19 листопада 2019 року, а саме не зазначено жодних поважних причин для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування наказу від 03.04.2019 № 238 о/с. Доводи позивача про те, що до дня його звільнення зі служби в поліції, а саме 17 жовтня 2019 року він перебував в очікуванні пропозиції вакантної посади не є достатньою та належною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки такою підставою можуть бути визнані лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. При цьому, колегія суддів наголошує, що як вже зазначалось, при визначенні початку перебігу строку на звернення до суду, зокрема, з позовною заявою, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, як то вказує позивач у заяві на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним і скасування наказу від 03.04.2019 № 238 о/с та відповідно похідних вимог про поновлення його на службі в поліції на посаді інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 05 квітня 2019 року, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 05 квітня 2019 року по 16 жовтня 2019 року. Крім того, судовою колегією встановлено, що Наказом № 1181 від 11 липня 2019 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України було призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію у зв`язку з систематичними невиходами на службу без поважних причин інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП лейтенантом патрульної поліції ОСОБА_1 (а.с. 56-57). 16 липня 2019 року листом № 6688/41/24/01-19 Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області було проінформовано позивача про призначення відносно нього службового розслідування, відсторонення його від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування, а також запрошено з 22.07.2019 по 26.07.2019 до Управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП для надання пояснень по даному факту. Вказаний лист разом з Наказом № 1181 від 11 липня 2019 року «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» був направлений позивачу 18 липня 2019 року та отриманий останнім 26 липня 2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 73-74). Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач був ознайомлений з зазначеним наказом ще 26 липня 2019 року, проте з позовними вимогами про його оскарження звернувся лише у 14 листопада 2019 року, тобто з пропуском встановленого КАС України місячного строку на звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, позивачем не зазначено жодних поважних причин, які перешкоджали б йому своєчасно звернутись до суду про оскарження Наказу № 1181 від 11 липня 2019 року «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії». Разом з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 5 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за № 260 за поліцейським, відстороненим від виконання службових обов`язків (посади) у зв`язку з проведенням щодо нього службового розслідування, зокрема, в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України, зберігаються всі види грошового забезпечення, які були йому встановлені до відсторонення, крім премії. Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов`язків з дати видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов`язків за займаною посадою. Отже, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наказ № 1181 від 11 липня 2019 року «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» сам по собі створює негативні наслідки для позивача, оскільки цим наказом позивача відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування та відповідно позбавлено виплати премії на цей час. Таким чином, судовою колегією встановлено, що позивач, починаючи з 27 липня 2019 року протягом місяця мав реальну можливість оскаржити Наказ № 1181 від 11 липня 2019 року у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 19 листопада 2019 року в частині зазначення поважних підстав для поновлення йому строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу № 1181 від 11 липня 2019 року «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії». При цьому, оскільки судовою колегією встановлено, що премія позивачу у липні-вересні 2019 року не виплачувалась позивачу у зв`язку з прийняттям відносно нього наказу № 1181 від 11 липня 2019 року «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», який позивачем не був оскаржений в межах визначеного законодавством строку, а також враховуючи те, що про позбавлення його премії позивач мав реальну можливість дізнатись під час виплати йому грошового забезпечення за відпрацьований місяць, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було правильно вказано про те, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів про його де преміювання за липень-вересень 2019 року та жодних доводів та доказів на підтвердження поважності пропуску відповідного строку до суду не надав. Водночас, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було також пропущено строк звернення до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу про його де преміювання за жовтень 2019 року, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки з відповідною вимогою позивач звернувся у листопаді 2019 року, тобто в межах місячного строку, навіть не зважаючи на те, що самого наказу про його де преміювання за жовтень 2019 року позивачем не було надано суду. Щодо іншої частини вимог позивача, колегія суддів зазначає про таке. Як вбачається з матеріалів справи, за результатом проведеного службового розслідування 09 вересня 2019 року Дисциплінарною комісією було складено висновок відповідно до змісту якого Комісія вважає, що до позивача необхідно застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 61-71). На підставі вказаного висновку службового розслідування Департаментом патрульної поліції Національної поліції України 24 вересня 2019 року було видано наказ № 661, яким зокрема, вирішено застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.58-59). Згідно з даними наявного у матеріалах справи рапорту ОСОБА_1 , останній був ознайомивлений з наказом № 661 від 24 вересня 2019 року 16 жовтня 2019 року (а.с.75). Разом з цим, судом встановлено, що 16 жовтня 2019 року, на підставі наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24 вересня 2019 року № 661, відповідачем було видано наказ № 789 о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_1. (а.с.60). Доказів щодо ознайомлення позивача з вказаним наказом матеріали справи не містять. З огляду на зазначене та враховуючи, що з вимогами про оскарження зазначених наказів № 661 від 24 вересня 2019 року та № 789 о/с від 16 жовтня 2019 року позивач звернувся 14 листопада 2019 року, тобто в межах визначеного законодавством місячного строку на вчинення відповідних дій, висновки суду першої інстанції про попуск позивачем строку на звернення до суду з вказаними вимогами є помилковими. Разом з цим, судова колегія зазначає, що позовні вимоги про: поновлення позивача на службі в поліції в роті № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019 та допущення рішення в цій частині до негайного виконання, а також стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 17.10.2019 по день прийняття судом рішення є похідним від вказаних вище вимог позивача, а тому повинні бути вирішені судом першої інстанції у сукупності з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 661 від 24 вересня 2019 року та № 789 о/с від 16 жовтня 2019 року. Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність позивачем у контексті критеріїв за ч. 2 ст. 2 КАС України зазначити обставини в обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 05.04.2019 по день прийняття судом рішення, з урахуванням того, що іншими позовними вимогами є поновлення позивача на службі в поліції в роті № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019, колегія суддів зазначає про таке. Як вже зазначалось, приписами ст. 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Разом з цим, положеннями ст. 8 КАС України регламентовано, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Аналогічна норма закріплена також у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. У свою чергу, Європейським судом з прав людини також вказується про те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі "Walchli v. France", від 8 грудня 2016 року "ТОВ "Фріда" проти України"). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказуючи про необхідність у контексті критеріїв за ч. 2 ст. 2 КАС України зазначити обставини в обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 05.04.2019 по день прийняття судом рішення, з урахуванням того, що іншими позовними вимогами є поновлення позивача на службі в поліції в роті № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019 та повертаючи позовну заяву позивачу з підстав не усунення позивачем зазначеного недоліку позовної заяви, суд першої інстанції у порушення вимог процесуального законодавства допустився надмірного формалізму, позбавивши позивача права доступу до правосуддя. Так, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів КАС України, зокрема, ч. 3 ст. 257 КАС України суд не позбавлений права на вирішення спору у порядку загального позовного провадження (з проведенням підготовчого судового засідання) або спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання, де остаточно визначити предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У свою чергу, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому, необґрунтованість позовних вимог та ненадання позивачем доказів на підтвердження обставин викладених у позові може також слугувати підставою для відмови у їх задоволенні. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повертаючи позовну заяву з підстав не усунення позивачем в повному обсязі недоліків позовної заяви визначенних ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 19.11.2019 року, суд першої інстанції допустився надмірного формалізму та фактично позбавив позивача гарантованого йому національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Проте, колегією суддів встановлено, що під час прийняття ухвали про повернення позовної заяви судом першої інстанції не було дотримано вказаних вимог. Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України. Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, з урахуванням того, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року про повернення позовної заяви, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати в частині позовних вимог про: визнання протиправними та скасування наказів від 24.09.2019 № 661; від 16.10.2019 № 789 о/с, а також про де-пріміювання позивача за жовтень 2019 року; поновлення позивача на службі в поліції в роті № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019, а також стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 17.10.2019 по день прийняття судом рішення та моральної шкоди в сумі 80 000 грн 00 коп. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду у вказаній частині. Керуючись ст. ст. 242, 308, 312, 313, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про: - визнання протиправним і скасування наказу про де-преміювання позивача за жовтень 2019 року; - визнання протиправним і скасування наказу від 24.09.2019 № 661; - визнання протиправним і скасування наказу від 16.10.2019 № 789 о/с; - поновлення позивача на службі в поліції в роті № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 17.10.2019; - стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 17.10.2019 по день прийняття судом рішення; - стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 80 000 грн 00 коп. скасувати та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов Л.В. Губська