Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/3357/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3357/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 160/3357/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, - встановив: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - поновити як пропущений з поважних причин строк на оскарження наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07.08.2020 року № 464 про застосування стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 14.08.2020 року № 595 о/с «Про особовий склад», про звільнення зі служби в поліції; - зобов`язати Департамент патрульної поліції самостійно здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2020 року по день поновлення на посаді; - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07.08.2020 року № 464 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 14.08.2020 року № 595 о/с «Про особовий склад», про звільнення зі служби в поліції. Наказом зазначено, що він виданий відповідно до п. 6 ч, 1. ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Підстава для звільнення: наказ Департаменту патрульної поліції від 07.08.2020 року № 464; - поновити на роботі в званні лейтенанта поліції на посаді інспектора взводу № 2 роти №1 батальйону № 2, полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП з 14.08.2020 року; - стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача моральну шкоду в розмірі 15000 грн.; - стягнути Департаменту патрульної поліції на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.08.2020 року по день фактичного поновлення на роботі, судові витрати та втрати на правову допомогу; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача в званні лейтенанта на посаді інспектора взводу № 2 роти №1 батальйону №2, полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Суд визнав неповажними підстави поновлення строку звернення з позовом до суду, вказані позивачем. Суд зазначив, що позивач з наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07.08.2020 року № 464 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був ознайомлений 13.08.2020 року, однак із вказаним позовом звернувся до суду лише 02.03.2021 року, що підтверджується поштовим конвертом. Будь-яких поважних причин, які унеможливили своєчасне звернення із вказаним позовом до суду в позовній заяві не зазначив. Позивач з 13.08.2020 року був обізнаний про порушення, на його думку, своїх прав та наслідки прийнятого наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07.08.2020 року № 464 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, однак будь-яких дій щодо захисту своїх прав у встановлений законом строк не вчинив. Також суд зазначив про отримання позивачем правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 23.06.2020 року, який міститься в матеріалах позовної заяви. Крім того, суд зазначив про недоліки оформлення позовної заяви, а саме вказав, що позивачем у позові не було зазначено код ЄДРПОУ та офіційну електронну адресу позивача. Позивачеві роз`яснено, що йому необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення йому строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску. Крім того, позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву. На виконання вимог ухвали суду від 10.03.2021 року позивач подав уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку звернення з позовом до суду, в якій виклав свої доводи стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду. Поважність причин пропуску строку позивач обґрунтував тим, що на підставі висновку службового розслідування Департаментом патрульної поліції Національної поліції Украйни 07.08.2020 року видано наказ (начальник Є.О. Жуков) № 464 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Із вказаним наказом він був ознайомлений під підпис 13.08.2020 року. Згідно ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Такий наказ № 595 о/с «Про особовий склад» був виданий відповідачем лише 14.08.2020 року, а отриманий позивачем 02.02.2021 року. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року позовну заяву повернуто позивачу, оскільки позов подано з пропуском строку звернення з позовом до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, а вказані у заяві про поновлення строку звернення з позовом до суду доводи не спростовують факт пропуску строку та не підтверджують поважність причин пропуску строку. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом не було враховано положення ч. 1 ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII, відповідно до якого поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. Тобто до моменту виконання наказу (його реалізації) у поліцейського відсутнє право на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення. Наказ (начальник С.О. Жуков) № 464 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції від 07.08.2020 року до моменту введення його в дію не порушує жодним чином будь-які права позивача та не може бути окремо оскаржений, тому строк звернення до суду щодо оскарження вказаного наказу не починає свій перебіг з 13.08.2020 року дати ознайомлення його з наказом від 07.08.2020 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вказує, що був відсутній на службі у зв`язку з відстороненням від службових обов`язків на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 26.06.2020 року №1281. Для ознайомлення з наказом про виконання дисциплінарного стягнення № 595 о/с від 14.08.2020 року позивача не запрошували та наказ йому не надсилався. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити ухвалу про відкриття провадження у справі та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07.08.2020 року № 464 «Про застосування до працівника ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області дисциплінарного стягнення» було вирішено застосувати до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.08.2020 року № 595 о/с «Про особовий склад» лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг звільнено зі служби в поліції з 14.08.2020 року. 02.03.2020 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив, зокрема, визнати протиправними та скасувати вказані накази. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року адміністративний позов повернуто позивачеві у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду. Правомірність вказаної ухвали є предметом спору, переданого на розгляд суду. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з 13.08.2020 року позивач був обізнаний про порушення своїх прав та наслідки прийнятого наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07.08.2020 року № 464 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, однак будь-яких дій щодо захисту своїх прав у встановлений законом строк не вчинив. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Позивачем була допущена певна бездіяльність щодо користування своїми правами, визначеними процесуальним законом. Наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України). Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Приписами частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, колегія суддів з урахуванням викладеного дійшла висновку, що позивача 13.08.2020 року було ознайомлено з наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07.08.2020 року № 464 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Таким чином, позивачу було відомо про те, що до нього відповідним наказом буде застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, проте протягом розумного строку він не скористався правом отримати інформацію щодо реалізації наказу від 07.08.2020 року, звернутися до суду за захистом своїх прав. Також колегія суддів зазначає, що з запитом на інформацію ОСОБА_1 звернувся до відповідача лише 15.01.2021 року, тобто майже через 5 місяців після ознайомлення з наказом від 07.08.2020 року. Крім того, отримавши 01.02.2021 року копію наказу про звільнення до суду позивач звернувся лише 02.03.2021 року, тобто також з пропуском місячного строку. Стосовно посилань скаржника на неознайомлення його з наказом про звільнення та безпідставність надіслання йому такого наказу поштою з огляду на відсутність позивача на роботі з поважних причин, а саме внаслідок відсторонення від службових обов`язків та хвороби, суд зазначає, що наказом від 26.06.2020 року №1281 Департаменту патрульної поліції Національної поліції «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від службових обов`язків» позивача було відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування. З матеріалів справи вбачається, що висновок службового розслідування був затверджений т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Білошацьким О. 27.07.2020 року, а тому станом на дату видачі наказу від 14.08.2020 року позивач мав бути на роботі. Доказів перебування позивача на лікарняному у період, починаючи з 27.07.2021 року матеріали справи також не містять. Позивач не надав доказів наявності непереборних обставин, які не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу відповідає приписам процесуального законодавства. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують прийнятої судом першої інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що всі доводи позивача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 160/3357/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко