Постанова 4855 № 580/5173/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5173/20 Головуючий у І інстанції - Гайдаш В.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.11.2020 року "Про результати перевірки виконавчого провадження" в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 50611970, винесеної 30.06.2020 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фесенко Я.М. Позов мотивовано тим, що оскаржувана постанова в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 50611970 є протиправною, оскільки у начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдар А.В. були відсутні правові підстави для її винесення, а наведені у ній обставини є необґрунтованими. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Позивачем вказано, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт незаконності стягнення виконавчого збору на підставі постанови № 50611970 від 30.03.2016 року, оскільки ця постанова винесена до набрання чинності Законом № 1404-VIII. Також зазначено, що у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення виконавчий збір може бути стягнутий виключно з одночасним фактичним стягненням основного боргу. Проте, вимога про сплату боргу (недоїмки) на даний час виконана у повному обсязі, тому, стягнення з Позивача виконавчого збору у виконавчому провадженні з виконання виконаного рішення є незаконним. Тому, висновок суду про законність оскаржуваної постанови з підстави продовження виконання постанови № 50611970 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 50611970 суперечить Закону. Відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження № 50611970 від 30.06.2020 року, винесена відповідно до закону у зв`язку із фактичним виконанням рішення, а зазначені у постанові про її скасування підстави є незаконними. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представника Позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало зведене виконавче провадження ВП № 51231036 до складу якого входило ВП № 50340824 та ВП № 50611970, боржником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський". 30 червня 2020 року виконавчі провадження ВП № 50340824 та ВП № 50611970 закінчені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". 03 листопада 2020 року начальником відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдар А.В. винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження, згідно якої: скасовано постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фесенко Я.М. про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2020 АСВП № 50340824 та АСВП № 50611970; зобов`язано Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. привести виконавчі провадження АСВП № 50340824 та АСВП № 50611970 у відповідність до вимог, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Не погоджуючись з вказаною постановою, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Законом № 1404-VIII та Інструкцією № 512/5 не передбачено підстав, за яких начальник відділу за наслідками проведеної перевірки законності виконавчого провадження має право або обов`язок скасовувати постанови (процесуальні документи) державного виконавця, тому такою підставою є лише невідповідність їх вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідні норми Закону України "Про виконавче провадження", що у спірних правовідносинах і було встановлено Відповідачем. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження передбачений розділом ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5). Пунктом 1 розділу ХІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право, серед іншого, начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі. Посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи (п. 2 розділу ХІІ Інструкції № 512/5). Згідно з п. 3 розділу ХІІ Інструкції перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби. Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова, в якій зазначаються: підстави витребування цього виконавчого провадження; у мотивувальній частині - обставини, що зумовили проведення перевірки, а в разі витребування оригіналів матеріалів виконавчого провадження - обґрунтування такої необхідності; у резолютивній частині - рішення про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів або їх копій, реквізити витребуваного виконавчого провадження та орган державної виконавчої служби, у якому воно перебуває на виконанні, строки здійснення перевірки виконавчого провадження з моменту його надходження до органу державної виконавчої служби, який його витребував, а також посадові особи, на яких покладається обов`язок надсилання цього виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби, що здійснюватиме його перевірку, та строки надсилання для перевірки виконавчого провадження. Відповідно до п. 7 розділу ХІІ Інструкції № 512/5 про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються: - підстави перевірки виконавчого провадження; строки проведення перевірки; у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону; у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; строк виконання постанови; коло осіб, яким надсилаються копії постанови; інша необхідна інформація. Із оскаржуваної постанови від 03 листопада 2020 року про результати перевірки виконавчого провадження судом встановлено, що підставою для її винесення стали такі обставини: - державним виконавцем не завершено реалізацію майна по лоту № 178240; - під час закінчення виконавчого провадження ВП № 50340824 та ВП № 50611970 не зазначено у постановах про закінчення виконавчих проваджень від 30.06.2020 відомості про зняття арешту з майна (коштів); - виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП № 50340824 та ВП № 50611970, які винесено у 2016 році до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, повинно продовжуватись відповідно до вимог цього Закону № 1404-VIII. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону № 1404 стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Закономвиконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Як встановлено з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 50611970 від 30.06.2020 року прийнято саме на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404 у зв`язку з виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону № 1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом. 30 червня 2020 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фесенко Я.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 62438357 з виконання постанови Державного виконавця Золотоніського міськрайонного управління юстиції № 50611970 від 30.03.2016 року про стягнення виконавчого збору. Так, Позивачем вказано, що вищевказана постанова заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фесенко Я.М. від 30.06.2020 року була скасована рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року у справі № 580/3099/20 за участю Позивача та Відповідача. Разом з тим, колегією суддів не встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору від 30.03.2016 року № 50611970 була оскаржена чи скасована, а правомірність винесення даної постанови у виконавчому провадженні не є предметом розгляду в даному спорі. Крім того, колегія суддів враховує, що Позивачем не заперечується факт не стягнення виконавчого збору. Більше того, в позовній заяві та апеляційній скарзі прямо вказано, що при закінченні виконавчого провадження № 50611970 не був стягнутий виконавчий збір. Таким чином, начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при прийнятті постанови від 03.11.2020 року "Про результати перевірки виконавчого провадження" були вчинені дії, направлені на належне виконання постанов про стягнення виконавчого збору у відповідності до вимог Закону № 1404 від 02.06.2016 року. Вчинення аналогічних дій передбачала і попередня редакція Закону України Закону України "Про виконавче провадження" . В частині доводів Позивача щодо відсутності обов`язку державного виконавця при закінченні виконавчого провадження знімати арешт відхиляються колегією суддів, позаяк відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404 у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Відтак, державний виконавець зобов`язаний зняти арешт, накладений в межах основної суми боргу - 1 077 597,80 грн., а в подальшому, за наявності відповідних підстав при стягненні виконавчого збору, накласти арешт в межах відповідної суми виконавчого збору, яка стягується. Також колегія суддів відхиляє твердження Позивача в апеляційній скарзі, що у випадку, якщо державний виконавець незаконно не зазначив у постанові про закінчення виконавчого провадження відомості про зняття арешту з майна боржника, начальник відділу міг виправити цю помилку без скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та його відновлення, позаяк такі доводи грунтуються на припущеннях та жодним чином не свідчать про неправомірність дій начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час прийняття постанови від 03.11.2020 року "Про результати перевірки виконавчого провадження" в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 50611970, винесеної 30.06.2020 року, та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови Відповідача. Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. З огляду на викладене, Відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних постанов. Враховуючи викладене, колегія судідв зазначає, що оскільки постанова начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдар А.В. від 03.11.2020 про результати перевірки виконавчого провадження відповідає вимогам Інструкції № 512/5, та містить номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дати відкриття виконавчого провадження, зазначення державного виконавця, який здійснює (здійснював) виконання, а також короткий зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідні норму Закону України "Про виконавче провадження", у резолютивній частині - висновок щодо дій державного виконавця, які вчинені в межах Закону України "Про виконавче провадження", то підстав для її скасування не вбачається. Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга Позивача не містить. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський", викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 272, 287, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко