Постанова 4855 № 580/8394/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/8394/21 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 20.04.2015 у виконавчому провадженні №32357927 про стягнення виконавчого збору в сумі 35 610,07 грн.; - визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 01.03.2021 про відкриття виконавчого провадження №64678299. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2012 Придніпровський районний суд м. Черкаси видав виконавчий лист №2-95/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в сумі 46 643,74 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 370 962,33 грн. та 500 грн неустойки, а всього 371 462,33 грн. Постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 20.04.2012 відкрито виконавче провадження №32357927 на підставі вказаного виконавчого листа. Постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 20.04.2015 у виконавчому провадженні №32357927 стягнуто з боржника (позивача у справі) виконавчий збір у розмірі в сумі 37146,23 грн. Постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 17.06.2016 закінчено виконавче провадження №32357927 та передано виконавчий документ (виконавчий лист Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21.03.2012) на виконання Центральному ВДВС, який постановою від 15.07.2016 відкрив виконавче провадження №51674420. У подальшому, постановою Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 25.02.2021 у виконавчому провадженні №51674420 повернуто виконавчий документ стягувачу, з якої вбачається, що під час примусового виконання рішення з боржника (позивача у справі) стягнуто 13 372,06 грн. На підставі постанови від 20.04.2015 у виконавчому провадженні №32357927 державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Овдієнко С.В. постановою від 01.03.2021 відкрила виконавче провадження №64678299 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Центрального ВДВС виконавчого збору в сумі 35 610,07 грн. Не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, позивач звернулась в суд з даним позовом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV) Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №606-ХІV, виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 ст. 11 Закону №606-ХІV визначений обов`язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Отже відповідач прийняв оскаржуване рішення з урахуванням вимог закону. При цьому, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону №606-XIV виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Підп. 4.16.2. п. 4.16. чинної станом на час прийняття постанови від 20.04.2015 у виконавчому провадженні №32357927 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 №74/5 (далі - Інструкція №74/5) встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що прийняття оскаржуваного рішення про стягнення з боржника виконавчого збору є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби України у разі невиконання без поважних причин у добровільному порядку рішення про стягнення коштів. Перевіряючи дотримання відповідачами вищевказаних вимог нормативно-правових актів, суд з`ясував, що виконавче провадження №32357927 відкрито постановою державного виконавця від 20.04.2012. З аналізу досліджених судом матеріалів виконавчого провадження №32357927 суд дійшов висновку, що виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2012 позивачем у семиденний строк з часу відкриття виконавчого провадження №32357927 не виконаний, що є підставою для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню. Суд врахував, що ст. 27 Закону №606-XIV визначено виключний перелік підстав, з яких виконавчий збір не стягується. Зокрема, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Наявності у позивача вищевказаних умов, за яких виконавчий збір не стягується, судом не встановлено. Стосовно посилання позивача на практику Верховного Суду у постановах від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, від 20.05.2021 у справі №640/32814/20, суд зазначає, що у вказаних справах Верховний Суд надавав оцінку постановам державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятих на підстави ст.27 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) у редакції (до 28.08.2018), яка передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Натомість спірна у справі, що розглядається, постанова від 20.04.2015 прийнята на підставі норм ст. 28 Закону №606-XIV, тобто за іншого правового регулювання. Водночас, у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №160/5321/20 та від 28.10.2020 у справі №640/13697/19 судом надавалась оцінка стягненню з боржника основної винагороди приватного виконавця відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII. Отже, фактичні обставини та нормативне регулювання правовідносин у даній справі та у вказаних вище постановах не є подібними, у зв`язку з чим висновки Верховного Суду у зазначених рішеннях не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Стосовно доводів позивача, що у період з 02.06.2016 до 28.08.2018 ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута за виконавчим документом, а тому вказана норма мала бути застосована до позивача, суд зазначає, що станом на час прийняття постанови від 20.04.2015 про стягнення виконавчого збору вказана норма не діяла, а тому підстав для її застосування не було. При цьому, у період з жовтня 2016 року до серпня 2018 року здійснювалось примусове стягнення з позивача коштів у погашення боргу. Натомість, нормами Закону №1404-VIII не передбачалось скасування або зміни раніше прийнятих постанов про стягнення виконавчого збору. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського МУЮ від 20.04.2015 у виконавчому провадженні №32357927 про стягнення виконавчого збору в сумі 37 146,23 грн. є законною та не підлягає скасуванню. Щодо постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 про відкриття виконавчого провадження №64678299 про стягнення виконавчого збору в сумі 35 610,07 грн., суд зазначає таке. На підставі п. 8 Розділі 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5) виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 чинного станом на час прийняття постанови від 01.03.2021 Закону №1404-VIII встановлено що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору. На підставі ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. З аналізу наведених норм вбачається, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає виконанню на загальних підставах відповідно до норм Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5. При цьому, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження на підставі такої постанови. Стосовно доводів позивача, що постановою Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 25.02.2021 у виконавчому провадженні №51674420 повернуто виконавчий документ стягувачу, а постанова про відкриття виконавчого провадження №64678299 щодо стягнення виконавчого збору прийнята лише 01.03.2021, суд зазначає таке. Так, на підставі п. 8 Розділу 3 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа не пізніше наступного робочого дня з дня його надходження. З налізу наведених норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 20.04.2015 мала бути зареєстрована виконавчим документом не пізніше 26.02.2021 (п`ятниця), а виконавче провадження на підставі неї повинно бути відкрити наступного робочого дня, тобто 01.03.2021. Таким чином, державним виконавцем дотримано вказаних вимог та строків. Стосовно твердження позивача, що стягувачем у постанові від 01.03.2021 визначено Центральний ДВС, тоді як виконавчий документ видав Придніпровський ДВС, суд зазначає таке. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Придніпровського ВДВС від 17.06.2016 закінчено виконавче провадження №32357927 та передано виконавчий документ (виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2012) на виконання Центральному ВДВС, який постановою від 15.07.2016 відкрив виконавче провадження №51674420. Оскільки органом стягнення з боржника (позивача у справі) коштів є саме Центральний ВДВС, який здійснює заходи примусового виконання рішення, а відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, суд дійшов висновку, що визначення стягувачем у постанові від 01.03.2021 Центрального ВДВС, є цілком обґрунтованим. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірна постанова від 01.03.2021 про відкриття виконавчого провадження №64678299 прийнята державним виконавцем в межах та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства України, на виконання вимог Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5, а тому відсутні підстави для її скасування. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Є.О.Сорочко суддя В.В.Файдюк