Постанова 4812 № 472/1026/18

28.01.21 22-ц/812/205/21 Справа №472/1026/18 Провадження № 22-ц/812/205/21 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 26 січня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., при секретарі судового засідання - Колосовій О.М., за участі представника відділу ДВС - Буланчі О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Орленко Л.О., повний текст складено 19 листопада 2020 року, за скаргою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Венделя Олега Михайловича на бездіяльність головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої Ольги Володимирівни, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Вендель О.М. звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірної відмови головного державного виконавця Веселинівського районного ВДВС Легкої О.В. у надані розрахунку про заборгованість у виконавчому проваджені та зобов`язання її надати такий розрахунок. Обґрунтовуючи скаргу вказував, що на виконанні у Веселинівському районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Веселинівський ВДВС) перебуває виконавче провадження №62180218 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частки від всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Вказує, що 09 липня 2020 року ним на адресу Головного державного виконавця Веселинівського районного ВДВС Легкої О.В. в порядку ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження" було спрямовано клопотання про надання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218 з урахуванням наданих до клопотання копій квитанцій та раніше наданими розписками. 22 липня 2020 року ним було отримано відповідь №146-36/03 від 22 липня 2020 року про неможливість розгляду вказаного клопотання у зв`язку з відсутністю у виконавчому провадженні документів щодо представлення законних інтересів боржника ОСОБА_1 . Листом від 23 липня 2020 року, який Веселинівський РВ ДВС отримав 23 липня 2020 року, ним було спрямовано копію Договору №б/н від 07липня 2020 року, укладеного в інтересах ОСОБА_1 його матір`ю - ОСОБА_4 25 липня 2020 року ним поштовим відправленням отримано відповідь №8193/90-36/2 від 24 липня 2020 року про неможливість розгляду вказаного клопотання, у зв`язку з відсутністю у виконавчому провадженні документів щодо представлення законних інтересів боржника ОСОБА_4 10 серпня 2020 року ним на адресу Головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Легкої О.В. повторно було спрямовано клопотання про надання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218 з урахуванням наданих до клопотання копій квитанцій та раніше наданими розписками, до якого було долучено копію Згоди ОСОБА_1 на представлення його інтересів в справі №472/551/20 та у виконавчому провадженні №62180218. 11 вересня 2020 року ним було отримано відмову №9156 від 07 вересня 2020 року Головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Легкої О.В. щодо надання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218. Враховуючи вищевикладене, просив визнати неправомірною відмову головного державного виконавця Веселинівського районного ВДВС Легкої О.В. в надані розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 , зобов`язати головного державного виконавця Веселинівського районного ВДВС Легку О.В. надати розрахунок про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218 з урахуванням раніше наданих копій квитанції та розписок. Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною відмову головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої О.В. у наданні розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №62180218. Зобов`язано головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легку О.В. надати представнику боржника ОСОБА_1 - адвокату Венделю О.М. розрахунок про заборгованість ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №62180218, з урахуванням квитанцій, розписок та інших документів про погашення заборгованості по аліментам. Ухвала суду мотивована тим, що державний виконавець відмовляючи адвокату Венделю О.М. в наданні розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218 не врахувала положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, та в яких зазначається, що договір про надання правової допомоги може укладатись на користь клієнта за його згодою іншою особою, яка діє в його інтересах. На підтвердження своїх повноважень адвокат Вендель О.М. надав державному виконавцю копію ордеру серії ЛГ №000300 від 07.07.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №724, копію Договору №б/н від 07 липня 2020 року, укладеного в інтересах ОСОБА_1 його матір`ю - ОСОБА_4 , яким адвокату Венделю О.М. надано право представляти інтереси ОСОБА_1 у всіх державних органах та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в суді та в органах державної виконавчої служби, та копію згоди ОСОБА_1 на представлення його інтересів в справі №472/551/20 та у виконавчому провадженні №62180218 адвокатом ОСОБА_5 . Крім того, в судовому засіданні боржник ОСОБА_1 особисто підтвердив, що адвокат Вендель О.М. є його представником, з яким його матір від його імені уклала договір про надання правової допомоги. Тому, посилання державного виконавця про правомірність своїх дій у відмові у наданні представнику боржника ОСОБА_1 - адвокату Венделю О.М. розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих повноваження адвоката Венделя О.М. діяти в інтересах боржника ОСОБА_1 документів, є необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції головний державний виконавець Веселинівського районного ВДВС Легка О.В. подала на нього апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказувала, що дане судове рішення є необґрунтованим та прийняте з порушення судом норм матеріального та процесуального права, тому просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити. Так, державний виконавець зокрема зазначала, що на час звернення адвоката Венделя О.М. в інтересах ОСОБА_1 не було повноважень представляти боржника у виконавчому проваджені №62180218, оскільки договір про надання правової допомоги було підписано не особисто ОСОБА_1 , а його матір`ю. При цьому у останньої не було законних підстав представляти інтереси свого сина, який є дієздатним, повнолітнім і т.д., довіреності на підписання договору з адвокатом у неї також не було. Укладення договору між адвокатом і клієнтом через уповноважену особу допускається лише в кримінальному провадженні. У відзиві на апеляційну скаргу представник боржника - адвокат Вендель О.М. посилаючись на законність ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін, відхиливши апеляційну скаргу. У суді апеляційної інстанції представник відділу ДВС підтримала апеляційну скаргу, просила про її задоволення. ОСОБА_1 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без їх участі. Заслухавши доповідь судді, представника ДВС, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23 січня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 стягнуто аліментів в розмірі 1/4 частки від всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. 05 лютого 2019 року судом першої інстанції видано виконавчий лист. Постановою головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26 травня 2020 року відкрито виконавче провадження №62180218 з примусового виконання вищевказаного рішення суду( а.с.5). 09 липня 2020 року представником боржника ОСОБА_1 - адвокатом Венделем О.М. на адресу Головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Легкої О.В. в порядку ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" було спрямовано клопотання про надання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218 з урахуванням наданих до клопотання копій квитанцій та раніше наданими розписками (а.с.6). 22 липня 2020 року ним було отримано відповідь №14.6-36/03 від 22 липня 2020 року про неможливість розгляду вказаного клопотання, у зв`язку з відсутністю у виконавчому провадженні документів щодо представлення законних інтересів боржника ОСОБА_1 (а.с.9). Листом від 23 липня 2020 року, який Веселинівський РВ ДВС отримав 23 липня 2020 року, адвокатом Венделем О.М. було спрямовано копію Договору №б/н від 07 липня 2020 року, укладеного в інтересах ОСОБА_1 його матір`ю - ОСОБА_4 , яким адвокат Вендель О.М. прийняв на себе зобов`язання на введення цивільної справи №472/551/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів шляхом стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі (а.с.10). 25 липня 2020 року ним поштовим відправленням отримано відповідь №8193/90-36/2 від 24 липня 2020 року про неможливість розгляду вказаного клопотання у зв`язку з відсутністю на виконанні виконавчих проваджень де стороною виступає ОСОБА_4 . Додатково повідомлено, що надати інформацію по справі або долучити до неї будь-які матеріали мають право тільки сторони або їх законні представники. В матеріалах виконавчого провадження відсутні документи щодо представлення інтересів ОСОБА_1 в органах державної виконавчої служби Васіною Н.А. (а.с.14). 10 серпня 2020 року адвокатом Венделем О.М. на адресу Головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Легкої О.В. повторно було спрямовано клопотання про надання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218 з урахуванням наданих до клопотання копій квитанцій та раніше наданими розписками, до якого було долучено копію згоди ОСОБА_1 на представлення його інтересів в справі №472/551/20 та у виконавчому провадженні №62180218 (а.с.17,18). 11 вересня 2020 року ним було отримано відмову №9156 від 07 вересня 2020 року Головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Легкої О.В. щодо надання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218, яка обґрунтована тим, що не надано копію договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , з якого б було видно обсяг прав та повноваження адвоката (а.с.20). Задовольняючи скаргу суд дійшов висновку, що державний виконавець відмовляючи адвокату Венделю О.М. в наданні Розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218 не врахувала положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, та в яких зазначається, що договір про надання правової допомоги може укладатись на користь клієнта за його згодою іншою особою, яка діє в його інтересах. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VІІ ЦПК України. В ст. 447 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особою державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини 2, 3 ст. 451 ЦПК України). Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Також ч.1 ст.19 Закону передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 4 ст. 16 Закону сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписом сторін договору. Отже, вищевказана норма Закону є спеціальною нормою, яка врегульовує представництво сторін виконавчого провадження, зокрема, повноваження адвоката як представника сторони виконавчого провадження, та визначає чіткий перелік документів, що мають додаватись до запиту адвоката. Згідно пункту 10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, Повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження. У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій. У разі реалізації стороною виконавчого провадження права на оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби через представника таке повноваження представника має бути обумовлено в довіреності. Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Разом з тим нормами ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних ociб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Тобто Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" регулює відносини з подачі адвокатського запиту, як професійного права адвоката, визначеного п. 1 ст. 20 вказаного Закону. У свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження" регулює відносини з підтвердження повноважень адвоката, як представника сторони виконавчого провадження. Аналізуючи норми вищезазначених законів слід дійти висновку, що однією із умов реалізації права адвоката як представника сторони виконавчого провадження є надання належним чином оформлених документів, які посвідчують повноваження адвоката як представника сторони виконавчого провадження: ордер, договір або витяг із договору. В той же час, державний виконавець при здійсненні виконавчих дій повинен пересвідчитись у наявності у особи повноважень на здійснення представництва сторони у виконавчому провадженні. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх повноважень адвокат Вендель О.М. надав державному виконавцю копію ордеру серії ЛГ №000300 від 07 липня 2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №724, копію Договору №б/н від 07липня 2020 року, укладеного в інтересах ОСОБА_1 його матір`ю - ОСОБА_4 , та копію згоди ОСОБА_1 на представлення його інтересів в справі №472/551/20 та у виконавчому провадженні №62180218 адвокатом ОСОБА_5 . З наданої копії ордеру вбачається, що його видано на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Венделем О.М. у Веселинівському районному суді Миколаївської області (а.с.7). Проте таке не свідчить про автоматичне представлення інтересів особи в іншому державному органі, тоді як вимоги на представництвом інтересів сторін чітко визначено спеціальним законом. Відповідно до договору від 07 липня 2020 року, укладеного з адвокатом Венделем О.М. в інтересах ОСОБА_1 його матір`ю - ОСОБА_4 , адвокат прийняв на себе зобов`язання на введення цивільної справи №472/551/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів шляхом стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, по якій ним буде виконано певний об`єм роботи: ознайомлення з матеріалами цієї справи, участь у судових засіданнях по вказаній цивільній справі і т.д., представлення інтересів клієнта ОСОБА_1 у всіх державних органах та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі,у суді та в органах державної виконавчої служби……, пов`язаних з виконанням цього договору (а.с.10). В свою чергу, виконавче провадження №62180218 відкрито на виконання виконавчого листа у справі №472/1026/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 аліментів в розмірі ј частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Отже, з наведеного вбачається, що вищевказаний договір не є тим, документом, що підтверджує повноваження адвоката на представлення інтересів боржника у виконавчому проваджені №62180218. Інакше кажучи, повноваження ОСОБА_5 при зверненні до Веселинівського відділу ДВС з клопотаннями про надання розрахунку заборгованості у ВП №62180218, в силу вимог ст. 16 Закону України "Про виконавче провадження", мали б підтверджуватися не тільки ордером, а і договором про надання правової допомоги, укладеному між адвокатом та ОСОБА_1 на представлення його інтересів, в тому числі, і в органах державної виконавчої служби, а якщо договір про надання правової допомоги укладено між адвокатом та матір`ю ОСОБА_1 , то ще й нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_1 на імя ОСОБА_4 з переліком наданих їй повноважень, в тому числі і на укладання договору про надання правової допомоги. Щодо посилань у скарзі на надання державному виконавцеві згоди ОСОБА_1 , як на належне підтвердження повноважень адвоката Венделя О.М., то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Статтею 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно з ч.4 ст.27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Аналогічними є приписи ст. 14 Правил адвокатської етики відповідно до яких адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором. До договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір. Відповідно до ст.15 Правил адвокатської етики визначено, що договір про надання правової допомоги може укладатись клієнтом або на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Якщо договір про надання правової допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов`язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правничої (правової) допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон. Рада адвокатів України своїм Рішенням від 12 квітня 2019 року №56 надала роз`яснення, що чинне законодавство не встановлює чітких вимог до оформлення такої згоди, отже, вона може бути довільної форми, однак з її змісту повинно бути зрозумілим, що клієнт погоджується на його захист конкретним адвокатом. Вимоги щодо обов`язкового отримання адвокатом згоди клієнта на надання йому правової допомоги у разі укладання договору про надання правничої допомоги іншою особою в інтересах клієнта передбачено передбачена в ч.1 ст. 45, ст.51 КПК України. Згідно із ч.3 ст.237 ЦК Українипредставництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. За змістом ст.238 ЦК Україниобсяг повноважень представника залежить від конкретної правової підстави виникнення правовідносин представництва. Відповідно до ст. 244 ЦК Українипредставництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Отже, на відмінно від ст. 51 КПК України у якій зазначено, що договір із захисником має право укласти особа, передбачена в ч.1 ст. 45 цього Кодексу, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою, положенням цивільного процесуального законодавства не передбачено надання згоди на представництво інтересів у довільній формі. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що представником боржника у виконавчому проваджені № 62633249 ОСОБА_1 адвокатом Венделем О.М. не надано державному виконавцеві належних документів, які б слугували підставою для здійснення останнім представництва інтересів боржника у цьому виконавчому проваджені. Державний виконавець, діючи в межах своїх повноважень і у відповідності до ст. 16 та ч. 1 ст. 19 цього Закону України "Про виконавче провадження" правомірно, відмовив у наданні інформації на адвокатський запит, оскільки відповідно до вказаного Закону повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, до якого обов`язково додається витяг з договору в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій сторони виконавчого провадження. За такого, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення скарги представника ОСОБА_7 адвоката Венделя О.М. лише на підставі вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльності», який регулює відносини з подачі адвокатського запиту, як професійного права адвоката, та без врахування положень Закону України "Про виконавче провадження", що регулює відносини з підтвердження повноважень адвоката, як представника сторони виконавчого провадження. Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу. Згідно з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За наведених підстав, колегія суддів вважає, що оскаржуване ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. За такого, з ОСОБА_1 на користь Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) підлягає стягненню 2102 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) задовольнити. Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення. У задоволенні скарги представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Венделя Олега Михайловича на бездіяльність головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої Ольги Володимирівни відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судових витрат пов`язаних з розглядом апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 28 січня 2021 року.