Постанова 4812 № 472/881/20

12.01.21 22-ц/812/183/21 Єдиний унікальний номер справи № 472/881/20 Провадження № 22-ц/812/183/21 Головуючий в апеляційній інстанції - Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 11 січня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Лисенка П.П., суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої Ольги Володимирівни ухвалу, яка постановлена 17 листопада 2020 року суддею Веселинівського районного суду Миколаївської області Чаричанським П.О. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої Ольги Володимирівни, УСТАНОВИЛА: У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до вказаного вище суду скаргу на бездіяльність головного державного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої О.В., в якій зазначив наступне. На виконанні у Веселинівському районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №62180218 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки - ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. 10 серпня 2020 року ним, на адресу Головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Легкої О.В., було направлено клопотання про надання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у вищевказаному виконавчому провадженні, з урахуванням наданих до клопотання копій квитанцій та раніше наданими розписками. Але, до теперішнього часу вказаний розрахунок не надано, хоча відповідно до вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», повинен бути наданий не пізніше 14 серпня 2020 року. У зв`язку з таким, вважає, що така бездіяльність державного виконавця в реалізації наданих йому повноважень зі здійснення заходів з примусового виконання рішення є неправомірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 . Посилаючись на викладені обставини, просив визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої О.В. щодо не розгляду клопотання від 10 серпня 2020 року та ненадання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 , а також зобов`язати державного виконавця надати розрахунок про заборгованість з урахуванням раніше наданих копій квитанцій. Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2020 року скаргу представника боржника Венделя О.М., в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої О.В. - задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої Ольги Володимирівни щодо нерозгляду клопотання від 10.08.2020 року та ненадання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218. Зобов`язано головного державного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легку О.В. надати розрахунок про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218. В апеляційній скарзі головний державний виконавець, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу судді скасувати та відмовити в задоволенні вимог скарги. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення суду 1 інстанції без змін, оскільки суд ухвалив його з точним додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвала районного суду мотивована тим, що вимоги скаржника, щодо бездіяльності головного державного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Легкої О.В. та порушення строків надання довідки про наявність заборгованості боржнику - є неправомірними. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. За нормами ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. В ст. 447 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особою державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини 2, 3 ст. 451 ЦПК України). Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Також ч. 1 ст. 19 Закону передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 71 Закону виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до ч.1 цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі подання заяви стягувачем або боржником. Крім того, відповідно до ч. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч. 4 ст. 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 4 ст. 16 Закону сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Статтею 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно з частиною 4 статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Аналогічними є приписи статті 14 Правил адвокатської етики відповідно до яких адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором. До договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір. Відповідно до статтею 15 Правил адвокатської етики визначено, що договір про надання правової допомоги може укладатись клієнтом або на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Якщо договір про надання правової допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов`язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правничої (правової) допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон. Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у Веселинівському районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №62180218 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с.4). 10 серпня 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на адресу Головного державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Легкої О.В. в порядку ст. 19 Закону було спрямовано клопотання про надання розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218, з урахуванням доданих до клопотання копій квитанцій та раніше наданими розписками (а.с.5-6). Проте, відповіді ОСОБА_5 в строк передбачений законном так і не отримав. Тобто, державний виконавець не надаючи адвокату Венделю О.М. розрахунку про заборгованість ОСОБА_1 у ВП №62180218, не врахувала положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, та в яких зазначається, що договір про надання правової допомоги може укладатись на користь клієнта за його згодою іншою особою, яка діє в його інтересах. На підтвердження своїх повноважень адвокат Вендель О.М. надав державному виконавцю копію ордеру серії ЛГ №000300 на надання правової допомоги, копію договору №б/н від 07 липня 2020 року, укладеного в інтересах ОСОБА_1 його матір`ю - ОСОБА_6 , яким адвокату Венделю О.М. надано право представляти інтереси ОСОБА_1 у всіх державних органах та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в суді та в органах державної виконавчої служби, та копію згоди ОСОБА_1 на представлення його інтересів в справі №472/551/20 та у виконавчому провадженні №62180218 (а.с.7-10). На момент постановлення вказаного рішення державний виконавець листом №9156 від 07 вересня 2020 року повідомила адвоката Венделя О.М., що нею не приймають документи які були надані адвокатом на підтвердження своїх повноважень, а тому його звернення не може бути розглянуте. З матеріалів справи також вбачається, що на момент подання скарги, відповіді від державного виконавця не було, а тому суд першої інстанції прийшов до переконання про обґрунтованість вимоги скаржника щодо бездіяльності головного державного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Легкої О.В. та порушення строків надання довідки про наявність заборгованості боржнику. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов правильного висновку про те, що обставини, які наведені державним виконавцем спростовуються матеріалами справи, тому не можуть бути взяті до уваги. На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргудержавного виконавця Веселинівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Легкої Ольги Володимирівни залишити без задоволення, а ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий П.П. Лисенко Судді: Т.В. Серебрякова Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 12 січня 2021 року.