Постанова 4857 № 460/4762/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4762/20 пров. № А/857/12591/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 460/4762/20 (головуюча суддя Недашківська К.М., час ухвалення 14:50 год., м. Рівне, повний текст складений 16 вересня 2020 року) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : 01 липня 2020 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.04.2020 №РВ5836/2027/000011/ТД-ФС. Рішенням від 10 вересня 2020 року Рівненський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю, а також суд стягнув на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір в розмірі 840,80 грн. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Рівненській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому суд не в повному обсязі з`ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на момент проведення інспекційного відвідування 13 лютого 2020 року в магазині-кафетерій ,,Фаворит на робочих місцях знаходилась ОСОБА_2 - продавець, яка перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 , який в даному закладі також здійснює свою підприємницьку діяльність, та продавці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 . В магазині також перебувала ОСОБА_6 , яка згідно наданих нею пояснень від 13.02.2020 проходила стажування у ФОП ОСОБА_3 на посаді бармена в магазині- кафетерій ,,Фаворит з 03 лютого 2020 року. Стажування на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, а тому, в порушення вимог ч.1 ст. 21 КЗпП України між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та працівником ОСОБА_6 не був укладений трудовий договір, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю. Таким чином, у ФОП ОСОБА_3 працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Відповідач доводить, що Управління Держпраці у Рівненській області в даних спірних правовідносинах діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. ФОП ОСОБА_3 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав. З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на підставі відповідного наказу від 12.02.2020 за №193 та направлення на здійснення інспекційного відвідування від 12.02.2020 №156-Н/09-27 посадові особи Управління Держпраці у Рівненській області провели позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у формі інспекційного відвідування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за місцем провадження підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 , магазин-кафетерій ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого складений акт інспекційного відвідування за від 25.02.2020 за №РВ5836/2027/АВ (а.с. 11-13, 26,27). В акті зафіксовано, що під час перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: встановлено факт перебування з позивачем у трудових відносинах ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - продавці, що підтверджується Звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб за грудень 2019 року та січень 2020 року. Разом з тим, з громадянкою ОСОБА_6 не укладений відповідний трудовий договір, яка, за її поясненнями, проходила стажування в ФОП ОСОБА_3 на посаду бармена в магазині-кафетерії ,,Фаворит з 03.02.2020. На підставі висновків акту перевірки ФОП ОСОБА_3 внесений припис про усунення виявлених порушень від 25.02.2020 за №РВ5836/2027/АВ/П, відповідно до якого позивача зобов`язано усунути виявлені порушення у строк до 11.03.2020 (а.с. 37). Крім того, 02 квітня 2020 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос М.В. виніс постанову про накладення штрафу за №РВ5836/2027/000011/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 47230,00 грн. (а.с. 9-10). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів факту належного пред`явлення позивачу службових посвідчень інспекторів праці при проведені інспекційного відвідування; не обґрунтував обставин щодо здійснення позивачем на момент проведення інспекційного відвідування господарської діяльності за адресою перевірки; не довів належності отриманих документів під час проведення інспекційного відвідування із зазначенням джерела їх походження; не довів факту перебування громадянки ОСОБА_6 у трудових відносинах з позивачем без оформлення трудового договору (письмові пояснення громадянки ОСОБА_6 не можуть бути беззаперечним доказом наявності таких відносин); відповідач не надав позивачу можливості скористатися правом на подання пояснень чи належних документів щодо предмета інспектування; не забезпечив право позивача на подання письмових заперечень на акт інспекційного відвідування. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими. Так, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю (КЗпП) України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення №96) державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з підпунктом 6 пункту 4 цього Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1132 від 04.12.2019 ( далі Порядок № 823), заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Пунктом 5 Порядку № 823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема: 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 8) доручення Прем`єр-міністра України. З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 проведене у відповідності до наказу начальника Управління Держпраці у Рівненській області № 193 від 12.02.2020, який виданий на підставі підпунктів 3 та 8 пункту 5 Порядку №

823. Згідно з підпунктом 1 пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, зокрема, під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця. Під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право, зокрема: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення. Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Відповідно до частини 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 ст. 265 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі Порядок №509). Так, за змістом п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, зокрема: акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників. Абзац 2 п. 4 Порядку №509 передбачає, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи Управління Держпраці у Рівненській області під час інспекційного відвідування та прийняття оскарженої постанови діяли у відповідності до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Висновки апеляційного суду базуються на тому, що інспекційне відвідування проведене на підставі наказу № 193 від 12.02.2020 та направлення за № 156-Н/09-27 від 12.02.2020, тобто, за наявності законних підстав, визначених підпунктами 3 та 8 пункту 5 Порядку №

823. Наявність зазначених підстав дає право інспектору праці за наявності службового посвідчення безперешкодно проводити інспекційне відвідування без попереднього повідомлення та проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця. Таким чином, відсутність ФОП ОСОБА_3 на місці здійснення підприємницької діяльності на час інспекційного відвідування не було перешкодою для проведення перевірки. Колегія суддів визнає помилковими висновки суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем факту належного пред`явлення позивачу службових посвідчень інспекторів праці при проведені інспекційного відвідування, оскільки під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності службового посвідчення. Факт допуску інспекторів до перевірки спростовує доводи суду першої інстанції щодо протиправності дій посадових осіб відповідача. Факт здійснення ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності в магазині -кафетерії ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом інспекційного відвідування від 25.02.2020 за №РВ5836/2027/АВ, наданими ОСОБА_5 та ОСОБА_7 13 лютого 2020 року поясненнями, які на час відвідування перебували в магазині - кафетерії ,,Фаворит та пояснили, що працюють продавцями у цьому магазині та перебувають в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 . Перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2019 року та січень 2020 року та трудовими договорами. Згідно наданого ОСОБА_6 13 лютого 2020 року пояснення, вона на час інспекційного відвідування стажувалась на посаду бармена в магазині -кафетерії ,,Фаворит у ФОП ОСОБА_3 . Згідно з частинами першою, другою статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний, зокрема, роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. З огляду на викладене, випробування при прийнятті на роботу може бути обумовлене виключно при укладенні трудового договору, а ознайомлення з умовами праці відбувається до початку роботи працівника, але вже за укладеним трудовим договором. У відповідності до частини другої статті 47 Закону України ,,Про освіту стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обо`язків певної професійної діяльності або галузі знань. Чинним на час існування спірних правовідносин законодавством передбачалась можливість проходження особою стажування без укладення трудового договору для окремих категорій населення та у порядку, передбаченому підзаконними нормативно-правовими актами. Так, наприклад, згідно з положеннями Закону України ,,Про зайнятість населення (стаття 29) можливість проходження стажування передбачена для студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем ,,кваліфікований робітник, ,,молодший спеціаліст, ,,бакалавр, ,,спеціаліст та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні. Стажування вказаних осіб відбувається на підставі укладення договору про стажування, порядок та типова форма якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 №

20. Також вказаним Законом (стаття 35) передбачена можливість проходження стажування безробітними. Договір, укладений між територіальним органом Державної служби зайнятості з роботодавцем і безробітним у порядку, визначеному пунктами 6.2-6.4, передбачений Порядком професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 №318/655 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.06.2013 за №1029/23562. Разом із тим, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження перебування ОСОБА_6 13.02.2020 на стажуванні, а відтак, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності в діях ФОП ОСОБА_3 ознак порушень трудового законодавства в частині допуску до роботи ОСОБА_6 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна позиція щодо застосування положень статті 24, 265 КЗпП України щодо правовідносин, які виникають між фізичною особою-підприємцем та особою, яка проходить у неї стажування, викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №804/330/17 (адміністративне провадження №К/9901/42916/18). Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо порушення його прав в частині позбавлення можливості надати заперечення на акт перевірки, оскільки відповідно до п.23 Порядку № 823 у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Долучена позивачем до позовної заяви копія акта інспекційного відвідування від 25.02.2020 за №РВ5836/2027/АВ містить на останній сторінці запис про направлення копії акта рекомендованим листом про вручення з описом за № 3302806333598 від 25.02.2020. 06 березня 2020 року інспектор праці Управління Держпраці у Рівненській області склав акт про те, що підписаний акт інспекційного відвідування від 25.02.2020 за №РВ5836/2027/АВ Львівській не повернутий. Таким чином, право позивача на подання заперечень на акт інспекційного не порушене. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо правомірності оскарженої постанови та відсутності правових підстав для її скасування. Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо протиправності постанови відповідача та задоволення позову. Поряд з цим колегія суддів вважає правомірним відхилення судом першої інстанції доводів ФОП ОСОБА_3 про те, що на момент винесення оскарженої постанови до позивача мала бути застосована тільки відповідальність у формі попередження, оскільки перехід на спрощену систему оподаткування позивача відбувся 01.04.2020, тобто після проведення інспекційного відвідування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову. За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 460/4762/20 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 28.01.2021.