Постанова 4855 № 320/2338/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2338/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М., Чаку Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови №КВ 1810/1322/АВ/ТД/ФС-661 від 19.11.2019. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у відповідача не було законних підстав для проведення інспектування; позивачем оформлено працівника належним чином; стажування такий працівник не проходив; відповідач не мав права здійснювати відеофіксацію інспектування; відповідачем порушено порядок проведення перевірки. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування №1810 від 25.10.2019, яке оформлене на підставі наказу №5317 від 25.10.2019 було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства про працю, а саме з питання неоформлення трудових відносин, за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 ». Відповідачем 28.10.2019 винесено вимогу №1810 про надання позивачем у строк до 30.10.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. За наслідками інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 відповідачем складено акт інспекційного відвідування від 31.10.2019 №КВ 1810/1322/АВ, яким зафіксовано порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) - допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення у письмовій формі трудового договору; постанови Кабінету Міністрів України №413 - не подано повідомлення до ДФС про прийняття працівника ОСОБА_2 до початку роботи працівника. Відповідно до вказаного акту інспекційного відвідування, 28.10.2019 о 12:00 у ході інспекційного відвідування, зокрема опитано працівника ОСОБА_2 , згідно пояснень якої вона працює на ФОП ОСОБА_1 продавцем у магазині «Конфісклад» протягом 2 місяців не офіційно, в порядку стажування, трудову книжку не надавала, отримувала заробітну плату у розмірі 6000,00 грн., з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та їх дотримується, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці пройшла. Письмові пояснення ОСОБА_2 відібрані відповідачем 28.10.2019 о 12 год. 30 хв. та долучені судом до матеріалів справи. Крім того, в акті інспекційного відвідування зафіксовано, що на виконання вимоги від 28.10.2019 №1810 ФОП ОСОБА_1 надано наказ від 25.10.2019 №22к про прийняття ОСОБА_2 на посаду продавця-консультанта з 28.10.2019 та повідомлення про прийняття працівника до ДФС о 16 год. 44 хв. 28.10.2019. Тобто, ОСОБА_2 була офіційно працевлаштована після опитування інспектором. За таких обставин, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413 (в частині не подано повідомлення до ДФС про прийняття працівника до початку роботи працівника), у зв`язку з чим 19.11.2019 винесено постанову про накладення штрафу КВ 1810/1322/АВ/ТД/ФС-661, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що інспекційне відвідування позивача відбулось з дотриманням норм чинного законодавства, наявність порушень з боку позивача законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин відповідачем доведено, а позивачем не спростовано порушення, які зафіксовані актом інспекційного відвідування. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного. Державна служба України з питань праці (Держпраця) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці. Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначені статтею 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V (далі - Закон №877- V). Зокрема, згідно положень частини четвертої вказаної статті Закону №877-V, виключно законами встановлюються: спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Підстави для здійснення позапланових заходів наведені у частині першій статті 6 Закону №877-V. Водночас, частиною другою даної статті Закону №877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. За приписами пункту 1 та пункту 2 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV (далі - Конвенція МОП №81), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право, у тому числі: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та: здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків. За пунктом "с" статті 15 Конвенції МОП №81 з урахуванням винятків, які можуть бути передбачені національним законодавством, інспекторам праці слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв`язку з отриманням такої скарги. Статтею 16 Конвенції МОП №81 передбачено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм. Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 по справі №697/2073/17 дійшов правового висновку, що у частині п`ятій статті 2 Закону №877-V наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язана забезпечити Держпраця та її територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня частина перша статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що проведення відповідачем інспекційного відвідування відносно позивача було здійснене за відсутності на те правових підстав. Доводи позивача щодо неповідомлення позивача про проведення позапланового заходу контролю колегією суддів відхиляються на підставі наведених вище норм закону. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Так, згідно з ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою. Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У свою чергу процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року (далі - Порядок №823). Колегія суддів зазначає, що наказ про проведення інспекційного відвідування від 25.10.2019 №5317 та направлення від 25.10.2019 №1810 видані з посиланням на чинний Порядок №823. Сама лише наявність у акті інспекційного відвідування посилання на Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, який на час проведення іспектування втратив чинність, не свідчить про порушенням відповідачем вимог чинного Порядку №823. Так, згідно п. 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються п. 5 Порядку №823. Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3 п. 5 Порядку № 823). За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (п. 16 Порядку № 823). Відповідно до п. 17, 18, 19 Порядку №823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Відповідно до пункту 18 Порядку №823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Як вбачається з матеріалів справи, акт інспекційного відвідування від 31.10.2019 №КВ 1810/1322/АВ позивачем підписано без зауважень та отримано його копію. Доказів подання відповідачу зауважень до акту позивачем суду не надано. У той же час, позивачем до закінчення перевірки надано відповідачу документи на підтвердження працевлаштування ОСОБА_2 , а саме надано наказ від 25.10.2019 №22к про прийняття ОСОБА_2 на посаду продавця-консультанта з 28.10.2019 та повідомлення про прийняття працівника до ДФС від 28.10.2019 (датоване днем інспекційного відвідування). Твердження відповідача про те, що позивачем здійснено повідомлення про прийняття ОСОБА_2 на роботу вже після проведення інспекційного відвідування, а саме о 16 год. 44 хв., як намагання уникнути відповідальності за порушення законодавства у сфері праці є необґрунтованими з огляду на відсутність належних доказів, а копія повідомлення, яка надана суду позивачем не містить часу її направлення. Разом з тим, надані позивачем документи, як до закінчення перевірки, так і ті, які були надані суду під час розгляду справи (трудовий договір від 25.10.2019, наказ №22К від 25.10.2019, повідомлення про прийняття працівника від 28.10.2019, договір від 25.10.2019 №57 щодо зберігання документів позивача), не спростовують наявності обставин щодо проходження ОСОБА_2 стажування на протязі двох місяців, які передували інспекційному відвідуванню, тобто фактичного допуску до роботи працівника, без укладення трудового договору в порядку встановленому трудовим законодавством та відповідним повідомленням про прийняття такого працівника на роботу. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями ОСОБА_2 , наданими під час інспекційного відвідування, відеозаписом інспекційного відвідування, який міститься на CD-диску. Крім того, такі обставини зазначені в акті інспекційного відвідування, яким підписаний позивачем без зауважень. Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачалась можливість проходження особою стажування без укладення трудового договору для окремих категорій осіб та у порядку, передбаченому підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, згідно з положеннями ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» можливість проходження стажування передбачена для студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні. Стажування вказаних осіб відбувається на підставі укладення договору про стажування, порядок та типова форма якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 №20. Також статтею 35 вказаного Закону передбачена можливість проходження стажування безробітними. Укладення між територіальним органом Державної служби зайнятості з роботодавцем і безробітним договору у порядку, визначеному пунктами 6.2-6.4, передбачено Порядком професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 №318/655 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.06.2013 №1029/23562. Проте, позивачем не надано суду жодних договорів щодо проходження стажування ОСОБА_2 . При цьому, випробування при прийнятті на роботу може бути обумовлене виключно при укладенні трудового договору, а ознайомлення з умовами праці відбувається до початку роботи працівника, але вже за укладеним трудовим договором. Твердження позивача про відсутність повноважень у контролюючого органу на здійснення відеозйомки є необґрунтованими, оскільки підпунктом 6 пункту 11 Порядку №823 чітко визначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки. Колегія суддів не приймає до уваги як доказ пояснення ОСОБА_2 , які були надані адвокату позивача в порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки такі докази не були надані суду першої інстанції з врахуванням вимог ч. 2, 4, 8 ст. 79 КАС України, а неможливість їх подання суду у встановлений строк жодним чином не обґрунтована позивачем. З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що наявність порушень позивачем трудового законодавства, встановленого актом інспекційного відвідуванням є доведеною. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (надалі - Порядок №509). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що норми Порядку №509 у редакції чинній на момент проведення інспекційного відвідування зазнали відповідних змін з 30.08.2019 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019. Так, у силу вимог пункту 3 Порядку №509 (у редакції Постанови №823 від 21.08.2019) справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. У відповідності до пункту 4 Порядку №509 (у редакції Постанови №823 від 21.08.2019) під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У той же час, пункти 5-8 Порядку №509, які передбачали обов`язкове письмове повідомлення суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу та участь такого суб`єкта господарювання або роботодавця під час розгляду справи, були виключені згідно з Постановою №823 від 21.08.2019. У силу приписів ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем постанова про накладення штрафу за порушення вимог ч. 1, 3 ст.24 КЗпП України винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення порушення позивача та штраф за це порушення накладений в межах санкції ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Судді: