Постанова Сумський апеляційний суд № 583/1673/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 року м.Суми Справа №583/1673/17 Номер провадження 22-ц/816/36/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «ПРАВЕКС БАНК», третя особа ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПРАВЕКС БАНК» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2020 року в складі судді Ільченко В.М., ухвалене в м. Охтирка, повний текст якого складено 28 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 03 липня 2017 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вітра С.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати порушеним право ОСОБА_1 , як споживача фінансових послуг банку; визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року, укладений між АКБ «ПРАВЕКС БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 , визнати недійсним договір іпотеки № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року, укладений між АКБ «ПРАВЕКС БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 вересня 2008 року між АКБ «ПРАВЕКС БАНК» в особі директора відділення «Сумська обласна дирекція» АКБ «ПРАВЕКС БАНК» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф, відповідно до якого позивачу був наданий кредит в іноземній валюті для споживчих цілей на загальну суму 80 000 доларів США, строком з 22 вересня 2008 року до 22 вересня 2018 року зі сплатою 14,99 % відсотків річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами і виконати свої зобов`язання згідно з умовами кредитного договору у повному обсязі. В забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» та позичальником 22 вересня 2008 року був укладений договір іпотеки № 6535-002/08Ф. Предметом застави за іпотечним договором є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставна вартість предмета іпотеки на момент укладання іпотечного договору становить 136742 доларів США. В умовах укладеного договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року сторонами визначено порядок надання і погашення кредиту, порядок внесення змін до його змісту. АКБ «ПРАВЕКС БАНК» викладено графік погашення заборгованості. Вважає, що банк не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору щодо надання позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту, забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду; банк в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгодженого між сторонами кредитного правочину в його умовах. Позичальник був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору і при його укладенні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані йому банком щодо істотних умов договору та відсоткової ставки. Відповідачем навмисно не дотримано та грубо порушено встановлені вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України для укладення оспорюваного виду кредитного договору, які визначені законом як істотні та є необхідні. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування. Основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті кредитодавцем до укладення договору про іпотечний борг. Ця інформація має бути оприлюднена ним у письмовій формі. Крім того, законодавцем встановлена в цій нормі закону передумова обов`язкової необхідності для банку здійснювати встановлення положення про інфляційне застереження, дотримання справедливого балансу договірних правовідносин та на збереження реальної вартості предмету іпотеки. Відсутність в умовах спірного правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору суттєво порушує баланс договірних правовідносин позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим. В матеріалах договору про відкриття кредитної лінії відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для їх укладення, а саме: не встановлено умов надання кредиту, зокрема про можливість настання валютних ризиків для позичальника; не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов`язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі до укладення такого договору; не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості відносно досягнутої домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості. Вважає, що в момент підписання кредитного договору між сторонами, він був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки. Укладаючи кредитний договір, позивач піддався завірянням працівників банку щодо цілковитої та фактичної відповідності викладених банком в змісті кредитного договору даних, відомостей і цифрових показників. Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, вважає, що слід визнати припиненим і договір іпотеки. Вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року, укладений між АКБ «ПРАВЕКС БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір іпотеки № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року, укладений між АКБ «ПРАВЕКС БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 . Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2240 грн. В апеляційній скарзі АТ «ПРАВЕКС БАНК», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачем не заявлені позовні вимоги про визнання недійсними чи зміну окремих пунктів кредитного договору, які він вважає несправедливими. Крім того, заявлені позовні вимоги не обґрунтовуються тим, що окремі пункти кредитного договору, які позивач вважає несправедливими, зумовлюють зміну інших положень договору. За таких обставин підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним в повному обсязі через невідповідність його умов вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», невідповідність умов договору положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банк України 10 травня 2007 року за № 168 в даному випадку відсутні. Вказує, що матеріалами справи встановлено факт наявності між сторонами у справі кредитних зобов`язань, оформлених кредитним договором від 22 вересня 2008 року у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України, які містять вичерпну інформацію щодо загальної вартості та складових кредиту, графіку його погашення, тощо. Встановлено, що позивач погодився з кредитними умовами, запропонованими відповідачем та їх виконував в повному обсязі протягом значного часу, в тому числі щодо особистого страхування позичальника. Також зазначає, що матеріали не містять доказів того, що позивач був навмисно введений в оману щодо природи спірного кредитного договору, прав та обов`язків сторін, а тому заявлені ним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України вимоги є необґрунтовані. Вказує, що позивач тривалий час виконував умови кредитного договору, що свідчить про те, що він погоджувався з умовами такого договору. Посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що представником відповідача подавалася заява про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача та відмову в позові на цій підставі. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Вітер С.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Клопотання АТ «ПРАВЕКС БАНК» та представника ОСОБА_1 адвоката Вітра С.В. про відкладення розгляду справи з підстав, викладених у останніх, задоволенню не підлягають, оскільки явка сторін до суду апеляційної інстанції є необов`язковою, а позиція АТ «ПРАВЕКС БАНК» та представника ОСОБА_1 адвоката Вітра С.В. в даній справі є чіткою і зрозумілою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між АКБ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 22 вересня 2008 року укладений договір про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф, відповідно до умов якого предметом договору є кредитна лінія в іноземній валюті для споживчих цілей, а також з метою сплати страхових платежів відповідно до договорів страхування заставного майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням п. 6.1.11. даного договору з визначеним графіком зменшення ліміту кредитування. Кредит надається позичальнику строком з 22 вересня 2008 року до 22 вересня 2018 року зі сплатою 14,99 відсотків річних. Згідно з п. 1.4. вказаного договору перебіг строку користування кредитом починається з моменту перерахування грошових коштів по розпорядженню позичальника або видачі грошових коштів з каси банку (т. 1 а.с. 12-16). Згідно з п. 1.6. договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов п. 6.1.11 даного договору, в частині щорічного укладення договорів страхування нерухомого майна, позичальник доручає банку укладати договір страхування нерухомого майна зі страховою компанією та на умовах, визначених банком, а також здійснювати сплату страхових платежів в строки, в розмірі та на умовах, передбачених відповідними договорами страхування, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п. 6.1.11 даного договору, за рахунок кредитних коштів, надання яких здійснюється банком в межах даного договору. Розмір заборгованості за кредитом збільшується на суму страхового платежу, сплаченого по страховому договору банком за дорученням позичальника, з моменту здійснення даного платежу. Відповідно до п. 2.1. вказаного договору видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси банку після укладення договору застави та надання позичальником банку документу, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку, а також письмового повідомлення банка про намір позичальника скористатися кредитом або його частиною. Згідно з п. п. 3.1., 3.2. в забезпечення зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також по відшкодуванню збитків в зв`язку з порушенням даного договору, позичальник або його майновий поручитель передає в заставу банку належне їм на праві власності майно. Умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно регулюється договором застави, що укладається банком з особою, яка надає майно в заставу. Пунктом 4. договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року визначені умови повернення кредиту та сплати відсотків. Згідно з п. 4.1. кредит підлягає поверненню в строк до 22 вересня 2018 року у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитування, встановленого в п. 1.1. даного договору. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) в строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також в момент повернення кредиту, вказаний в п. 1.2. даного договору. Якщо цей день є неробочим, то платежі повинні бути здійснені не пізніше наступного робочого дня (п. 4.2.). Згідно з п. 4.3. договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди, що у випадку виникнення у позичальника прострочки по сплаті відсотків за користування кредитом та/або по погашенню чергової частини кредиту згідно графіку зменшення ліміту кредитування, строк користування кредитом, вказаний в п. 1.2. договору, припиняється достроково на 11 день місяця, наступного за місяцем, в якому виник факт прострочки. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника. Відповідно до п. 5.1. банк зобов`язується видати кредит позичальнику з дотриманням умов, передбачених п. п. 2.1. даного договору. Згідно з п. 6.1. договору позичальник зобов`язується зокрема, використати кредит на передбачені в даному договорі цілі та забезпечити повернення кредиту і сплату нарахованих відсотків. Протягом строку дії даного договору забезпечити страхування майна, переданого в заставу банку, у відповідності до п. 3.1 даного договору, шляхом укладення щорічно до 22 вересня договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними банком, а також письмово погоджувати умови договору страхування і не здійснювати дій, спрямованих на зміну цих умов. Відповідно до п. 7.1.1. банк має право за клопотанням позичальника у виключних випадках переносити строки повернення кредиту. Згідно з п. 8.1.1. позичальник має право клопотати про перенесення строків платежів при виникненні тимчасових фінансових та інших труднощів, що виникли з незалежних від нього причин. Пунктом 9 договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року визначена відповідальність сторін. З п. 9.1. договору вбачається, що за порушення строків повернення кредиту або погашення чергової частини кредиту згідно графіку зменшення ліміту кредитування та/або внесення відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної відсоткової ставки, вказаної в п. 1.2 даного договору від суми заборгованості за весь період прострочки. Відповідно до п. 9.7. договору при невиконанні позичальником умов п. 6.1.11 даного договору строк користування грошовими коштами, вказаний в п. 1.2 даного договору, припиняється достроково, на 10-й день після припинення строку дії договору страхування або зміни його умов з вини позичальника. Пунктом 9.10. договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов 6.1.11 даного договору, в частині письмового погодження з банком умов страхування, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами збільшується на три відсотки річних. Згідно з п. 10.1. договору відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів в відсотковому періоді. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком протягом строку користування кредитом у відповідності до п. 1.2 даного договору. Рік умовно прийнятий рівним 360 дням. Пунктами 10.9., 10.12. передбачено, що шляхом укладення та підписання позичальником даного договору позичальник зобов`язується сплачувати всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту по даному договору. Детальний виклад загальної вартості кредиту для позичальника вказано в даному договорі та додатку 1 до даного договору, який є невід`ємною частиною даного договору. Шляхом укладення та підписання позичальником (уповноваженою особою позичальника) даного договору позичальник підтверджує факт повідомлення банком про всі існуючі валютні ризики, пов`язані з наданням позичальнику кредиту в іноземній валюті. Судом встановлено, що між сторонами, АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 укладений та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Договір іпотеки № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року, відповідно до якого передане в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця, житловий будинок, який складається з двох поверхів, загальною площею 228,1 кв. м, житловою 110,8 кв. м, земельна ділянка, площею 0,1000 га. Цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд (т. 1 а. с. 17-21). Крім того, між ОСОБА_2 та АКБ «ПРАВЕКС БАНК», укладений договір поруки № 6535-002/08Ф від 22 серпня 2008 року, відповідно до якого поручитель у порядку та на умовах, передбачених даним договором зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 22 вересня 2018 року у розмірі 80000 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості (т. 1 а. с. 101-102). Згідно з висновком експерта № 25730 від 27 липня 2018 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, за даними п. 1.2. договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року процентна ставка за користування кредитом становить 14,99% річних. В межах наявних матеріалів, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року не визначені. В зв`язку з відсутністю розрахунків реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту та повного обсягу документів, необхідних для проведення розрахунків, згідно «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007), в межах наданих матеріалів неможливо в повній мірі встановити якою є реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року. В результаті проведеного дослідження в частині арифметичних розрахунків, виходячи з умов на момент укладення договору № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року, встановлена сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) складає: реальна процентна ставка на момент укладення договору № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року 16,91 %; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року 61971,29 доларів США. В зв`язку з відсутністю розрахунків реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту та повного обсягу документів, необхідних для проведення розрахунків, згідно «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», в межах наданих матеріалів неможливо в повній мірі встановити якою є реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту та дослідити їх відповідність даним, наведеним на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року. В зв`язку з відсутністю графіку погашення заборгованості (у розрізі погашення основного боргу та відсотків) та повного обсягу документів, необхідних для проведення розрахунків згідно «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», в межах наданих матеріалів неможливо в повній мірі встановити документально обґрунтований розмір щомісячних платежів (в тому числі за кредитом, проценти за користування кредитом, комісії, страхові та ін. платежі) на момент укладення договору № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року. В результаті проведених арифметичних розрахунків, відповідно наявних матеріалів та умов кредитування, викладених на момент укладення договору № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року встановлений щомісячний платіж складає від 675,63 доларів США до 1690,05 доларів США та 80,70 доларів США в останній період сплати. В межах наявних матеріалів під час укладення договору № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року не встановлено виконання банком вимог п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та п. 2 та 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо викладення в його змісті повного обсягу інформації про кредитні умови, в т.ч. графіку погашення заборгованості розміру орієнтовної сукупної вартості кредиту, детального розпису загальної вартості кредиту для споживача та сукупної вартості кредиту із визначенням її в процентному значенні та в грошовому виразі, у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту (т. 2 а .с. 48-71). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні спірного кредитного договору відповідач вказав позичальнику недостовірну інформацію щодо розміру процентної ставки, щомісячного ануїтетного платежу, не зазначив суму абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошову виразі), що є істотними умовами договору кредиту, тобто навмисно ввів другу сторону (позичальтника) в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Також суд першої інстанції встановив, що відповідач в порушення ст. ст. 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3.8. Правил надання банками України інформацію споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Міністерства юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), не попередив позивача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за цим договором несе споживач. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного. 22 вересня 2008 року між АКБ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. та 6.1. кредитного договору, ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» надав позичальнику кредит в іноземній валюті для споживчих цілей, а також з метою сплати страхових платежів відповідно до договорів страхування заставного майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п. 6.1.11 даного договору на загальну суму 80000 доларів США, строком з 22 вересня 2008 року до 22 вересня 2018 року зі сплатою 14,99 % відсотків річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами і виконати свої зобов`язання згідно з умовами кредитного договору в повному обсязі. Згідно п. п. 4.1., 4.2. кредитного договору, позичальник зобов`язується повертати кредит щомісячно в розмірі 666,00 доларів США у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитування, встановленого в п. 1.1. даного договору. Відсотки за користування, кредитними коштами підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування, грошовими коштами протягом календарного місяця) в строк до «10» числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також в момент повернення кредиту, вказаний в п. 1.2. даного договору. Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів в відсотковому періоді. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком протягом строку користування кредитом у відповідності до п. 1.2 даного договору. Рік умовно прийнятий рівним 360 дням (п.п. 10.1. кредитного договору). Кредитний договір діє від дня його підписання і до повного виконання зобов`язань по ньому (п.п. 10.5. кредитного договору). Погоджено сторонами й загальні умови кредитування, згідно яких видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси банку після укладення договору за надання позичальником банку документу, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку, а також письмового повідомлення банка про намір позичальника скористатися кредитом або його частиною. Письмове повідомлення позичальником банка про намір скористатися кредитом або його частиною повинно бути оформлено у вигляді листа, підписаного позичальником з обов`язковим визначенням необхідної суми кредиту, та надано банку не менш ніж за 3 календарних дні до фактичної видачі кредиту або його частини (п.п. 2.1). Перебіг строку користування кредитом починається з моменту перерахування грошових коштів по розпорядженню позичальника або видачі грошових коштів з каси банку (п. 1.4.). У випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов п. п. 6.1.11 даного договору, в частині щорічного укладення договорів страхування нерухомого майна, позичальник доручає банку укладати договори страхування нерухомого майна зі страховою компанією та на умовах, визначених банком, а також здійснювати сплату страхових платежів в строки, в розмірі та на умовах, передбачених відповідними договорами страхування, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.п. 6.1.11 даного договору за рахунок кредитних коштів, надання яких здійснюється банком в межах даного договору. Розмір заборгованості за кредитом збільшується на суму страхового платежу, сплаченого по страховому договору банком за дорученням позичальника, з моменту здійсненні платежу (п.п. 1.6). Позичальник доручає банку списувати з рахунків позичальника в АКБ «ПРАВЕКС БАНК» грошові кошти в рахунок погашення заборгованості позичальника перед банком за даним договором (по кредиту, відсоткам, пені та штрафам) на відповідні позичкові рахунки, відкриті позичальнику, у відповідності до умов даного договору (п.п. 1.7.). Пунктом 6.1.3 договору визначено, що кошти для погашення заборгованості в першу чергу спрямовувати на сплату витрат банку, пов`язаних з виконанням зобов`язань за даним договором, в другу чергу - на погашення заборгованості по відсоткам та неустойки за порушення строків сплати відсотків, в третю чергу - на погашення заборгованості по кредиту та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім - на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня та інша заборгованість за даним договором). Згідно п. 9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту або погашення чергової частини кредиту згідно графіку зменшення ліміту кредитування та/або внесення відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної відсоткової ставки, вказаної в п. 1.2 даного договору, від суми заборгованості за весь період прострочки. Погоджено сторонами й особливі умови кредитного договору. Так, згідно п. п. 10.8., 10.9., 10.10. договору позичальник підтверджує факт письмового повідомлення його банком про умови надання кредиту, а також про всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту по даному договору згідно пункту 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХII, зобов`язується їх сплачувати та підтверджує факт ознайомлення з вказаною нормою Закону України «Про захист прав споживачів». Пунктом 10.12. договору встановлено, що шляхом укладення та підписання позичальником (уповноваженого особою позичальника) даного договору позичальник підтверджує факт повідомлення банком про всі існуючі валютні ризики, пов`язані з наданням позичальнику кредиту в іноземній валюті. Крім того, на останньому аркуші кредитного договору, позичальник власноручно написав, що своїм підписом він підтверджує факт ознайомлення його зі всіма зборами, відсотками, тарифами, комісіями та іншими елементами вартості кредиту по даному договору, згідно пункту 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХII. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Частиною другою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Даними про сукупну вартість кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов`язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги. Згідно із пунктом 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення договору банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача. Положеннями статей 626-628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позич, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно умов п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору від 22 вересня 2008 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику в кредит 80000 доларів США на споживчі цілі, а тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Доводи позивача при обґрунтуванні позовних вимог зводяться до того, що при укладенні кредитного договору його не проінформували належним чином щодо загальної сукупної вартості кредиту та її складових, умови укладеного між сторонами договору суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів», не відповідають Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України 10 травня 2007 року за N 168, оскільки не містять відомостей щодо детального розпису загальної сукупної вартості кредиту та її складових. Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України 10 травня 2007 року за N 168 регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту (п. 1.2 Правил). Наслідки ненадання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту вказаними правилами не передбачені. За положеннями підпункту д) абз. 1 ч. 2, абз. 2 ч. 2; підпунктів 1), 2), 5), 6) абз. 3 ч. 4; підпункту 2) ч. 5, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача. Статтями 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено такої підстави для визнання кредитного договору недійсним, як надання/ненадання суб`єктом господарювання інформації споживачеві послуг про орієнтовну сукупну вартість кредиту, вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, тощо. У таких випадках споживач може наділятися правом на розірвання договору, правом на відшкодування завданих йому збитків, і на суб`єкта господарювання можуть накладатися штрафні санкції (ч. 7 ст. 15, ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»). За таких обставин, посилання позивача на те, що кредитний договір слід визнати недійсним через порушення його права з боку відповідача на інформацію щодо сукупної вартості кредиту та її складових, є безпідставним. Разом з тим, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Наслідком недотримання вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору споживчого кредиту, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, є зміна або визнання такого положення недійсним, що передбачено ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». На вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним і в цілому у випадку, якщо у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору (п. 2 ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Позивачем не заявлені позовні вимоги про визнання недійсними чи зміну окремих пунктів кредитного договору, які він вважає несправедливими. Крім того, заявлені позовні вимоги не обґрунтовуються тим, що окремі пункти кредитного договору, які позивач вважає несправедливими, зумовлюють зміну інших положень договору. За таких обставин, підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним в повному обсязі через невідповідність його умов вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», невідповідність умов договору положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України 10 травня 2007 року за N 168, в даному випадку відсутні. Матеріалами справи встановлено факт наявності між сторонами у справі кредитних зобов`язань, оформлених кредитним договором від 22 вересня 2008 року у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України, які містять вичерпну інформацію щодо загальної вартості та складових кредиту, графіку його погашення, тощо. Встановлено, що позивач погодився з кредитними умовами, запропонованими відповідачем, та їх виконував в повному обсязі протягом значного часу, в тому числі щодо особистого страхування позичальника. З урахуванням наведеного вище, вимог ст. ст. 627, 1054 ЦК України та встановлених у справі обставин, в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору в цілому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України. Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Нормами цивільного законодавства передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому. Встановивши на підставі висновку експерта ті обставини, що банком не була надана позивачу повна та достовірна інформація про умови кредитування і сукупну вартість кредиту у частині, що стосується реальної процентної ставки, яка є на 1,92 % вище визначеної у договорі, місцевий суд при відсутності достатніх даних для визнання решти умов і договору в цілому несправедливими, відсутності достатніх даних щодо нечесної підприємницької практики чи введення позивача в оману, безпідставно дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору недійсним у цілому, не встановивши всупереч статті 217 ЦК України обставин, які можна було кваліфікувати як несправедливі умови і які могли мати наслідком недійсність договору загалом. Судом залишено поза увагою, що позивач отримав кошти за договором і здійснював платежі на виконання умов кредитного договору. У випадку сплати процентів за користування кредитом у більшому розмірі, ніж той, що передбачений умовами договору, позивач має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів. Місцевий суд, встановивши, що позивача не було повідомлено про дійсний розмір процентної ставки за кредитом, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість вимог. У результаті розгляду справи не здобуто доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту позивач діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши, характер правочину і всі його істотні умови. На виконання умов договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 без заперечень отримав кошти. Саме такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 16-1536св17). Підстави позову про визнання недійсним кредитного договору, заявлені позивачем на підставі ч. 1 ст.230 ЦК України (обман сторони правочину щодо обставин, які мають істотне значення), також є безпідставними з огляду на наступне. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, зчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. У п. 20 цієї постанови роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Частиною 1 ст. 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач був навмисно введений в оману щодо природи спірного кредитного договору, прав та обов`язків сторін, тощо, а тому заявлені ним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України вимоги є необґрунтованими. Відсутні в матеріалах справи і докази, що позивач внаслідок умислу банку був обмежений у будь-якій додатковій інформації щодо змісту договору кредитної лінії. Укладений між АКБ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 договір про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року був спрямований на набуття цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, при укладенні правочину волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, правочин спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Позивач тривалий час виконував умови кредитного договору, що свідчить про те, що він погоджувався з умовами такого договору. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не доведено будь-яких законних підстав для визнання оскаржуваних кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України при задоволенні апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1920 грн як за 2 вимоги немайного характеру. Роз`яснити АТ КБ «ПРАВЕКС БАНК», що відповідно п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» він має право звернутися до апеляційного суду з клопотанням про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, ст. ст. 376, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПРАВЕКС БАНК» задовольнити. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2020 року в даній справі скасувати і прийняти нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ПРАВЕКС БАНК», третя особа ОСОБА_2 про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання договору про відкриття кредитної лінії № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року та договору іпотеки № 6535-002/08Ф від 22 вересня 2008 року недійсними відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПРАВЕКС БАНК» 1920 грн судового збору, сплаченого за апеляційний розгляд справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко