Постанова Львівський апеляційний суд № 465/5653/15-ц

Справа № 465/5653/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М. Провадження № 22-ц/811/1603/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів; Мікуш Ю.Р., Шандри М.М. секретарка: Колич Х.Б., за участі в судовому засіданні в режимі відео конференції представниці позивача ТзОВ «Цикл Фінанс» Жабченко Т.М., в залі суду представниці відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Франківського районного суду міста Львова в складі судді Дзеньдзюри С.М. від 14 березня 2016 року у справі за позовом ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки, договору іпотеки, зняття заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та вилучення запису про заборону відчуження, - в с т а н о в и л а : рішенням Франківського районного суду міста Львова від 14 березня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № 49/07-Ф від 05.03.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» з дня його укладення з 05.03.2007 року. Визнано недійсними договори поруки, укладені 05.03.2007 року в якості забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Визнано недійсним договір іпотеки квартири, укладений 05.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1208, про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 , з дня його укладення 05.03.2007 року. Знято заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі нерухомого майна, що зареєстрована приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1209, та включена в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 32, про заборону на нерухоме майно на об`єкт обтяження: квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 32, внесений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., про заборону на нерухоме майно на об`єкт обтяження: квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Дане рішення оскаржило ПАТ КБ «Надра». Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра» залишено без задоволення. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 березня 2016 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційні скарзі ПАТ КБ «Надра» просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.Вважають рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Вказують на те, що під час підписання кредитного договору позивач був ознайомлений з його умовами, зокрема: щомісячна сума мінімального необхідного платежу, розмір штрафних санкцій у разі виникнення заборгованості, висловив свою згоду щодо цих умов договору та волевиявлення, шляхом підписання зазначеного договору, також у період з 05.04.2007р. по 29.04.2014р. позичальник належним чином виконував свої зобов`язання по кредитному договору, тому посилання позивача на введення його в оману не відповідають дійсності. Зазначають, що оскільки зобов`язання за кредитним договором № 49/07-Ф від 05.03.2007 року не виконані, іпотека не може бути припинена. У банку відсутні правові підстави для зняття заборони та припинення іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Звільнення позичальника від обов`язку виконати свої кредитні зобов`язання та понести відповідні негативні наслідки за його порушення сприятиме недотриманню основних принципів цивільного права та порушенню своїх зобов`язань іншими боржниками. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про заміну ПАТ КБ «Надра» його правонаступником задоволено. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» як правонаступника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ПАТ КБ «Надра» до участі у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки, договору іпотеки, зняття заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та вилучення запису про заборону відчуження. В судове засідання окрім представниці позивача ТзОВ «Цикл Фінанс» Жабченко Т.М., представниці відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , решта учасників справи, їх представники не з`явилися, однак суд вважав заможливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці ТзОВ «Цикл фінанси» - на підтримання апеляційної скарги, представниці відповідача в заперечення скарги, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів первісної позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заяви про уточнення зустрічного позову, доповнення до заяви про уточнення зустрічного позову, заперечення на зустрічну позовну заяву, апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, письмових пояснень проти апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 6, 628, 215, 216, 203, 236, 1054, 1048,ч.1 ст. 638, ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 3.8 Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 та відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, - виходив з того, що 05.03.2007р. між ВАТ КБ «Надра» правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №49/07-Ф відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 175 000,00 доларів США із сплатою відсотків в сумі 12,49% річних, строк дії договору по 05.03.2027р. Відповідно до п.3.3.1., 3.3.2. Кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п.1.3.1., 1.3.2. цього Договору платежі шляхом здійснення перерахування на рахунок банку сум мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 2 010,70 доларів США. Суд прийшов до висновку, що кредитний договір №49/07-Ф не містить графіку погашення платежів, орієнтовної сукупної вартості кредиту, що є підставою для визнання кредитного договору №49/07-Ф недійсним. Разом з тим, пункт кредитного договору щодо винагороди за управління кредитом, винагороди за проведення моніторингу та супроводу кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства. Судом встановлено, що виконання зобов`язань за кредитним договором №49/07-Ф забезпечено договорами поруки від 05.03.2007 року, укладеними між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідно до умов яких поручителі зобов`язались перед банком відповідати за виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, що випливають з кредитного договору. Окрім цього, в якості забезпечення зобов`язань 05.03.2007р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку банку було надано квартиру АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., зареєстрований в реєстрі за №1208. 05.03.2007р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, задовольняючи вимогу про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договори поруки від 05.03.2007 року та договір іпотеки від 05.03.2007 року, оскільки ці договори є похідними від головного договору. У зв`язку з цим підлягає зняттю заборона відчуження зазначеного в іпотечному договорі нерухомого майна, що зареєстрована в реєстрі за № 1209 та включена в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 32, про заборону на нерухоме майно на об`єкт обтяження: квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню. У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі ПАТ «КБ «Надра», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просили: - стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №49/07-Ф від 05.03.2007 року в розмірі 165446 дол. США та 406841 грн. в тому числі: - заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена) 150529,82 дол. США; - заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена) 14916,27 дол. США; - пеня за прострочення сплати кредиту 26843,66 грн.; - штраф за порушення умов кредитного договору 379997,35 грн. Позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 175 000 доларів США терміном до 05 березня 2027 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,49 % річних. Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено договорами поруки від 05 березня 2007 року, укладеними між банком, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна останньому квартира АДРЕСА_1 . Вказував, що позичальник не виконує взятих на себе договірних зобов`язань та станом на 05 серпня 2015 року допустив заборгованість за кредитним договором на суму 165 446 доларів США та 406 841 грн, з яких: 150 529,82 доларів США тіло кредиту; 14 916,27 доларів США проценти за користування кредитом; 26 843,66 грн пеня за прострочення сплати кредиту; 379 997,35 грн штраф за порушення умов кредитного договору. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Надра», у якому просив (з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог): - визнати недійсним кредитний договір № 49/07-Ф від 05.03.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» з дня його укладення з 05.03.2007 року; - визнати недійсними договори поруки, укладені 05.03.2007 року в якості забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; - визнати недійсним договір іпотеки квартири, укладений 05.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1208, про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 , з дня його укладення 05.03.2007 року; - зняти заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі нерухомого майна, що зареєстрована приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1209, та включена в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 32, про заборону на нерухоме майно на об`єкт обтяження: квартиру АДРЕСА_1 , академіка, що належить ОСОБА_1 ; - вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 32, внесений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., про заборону на нерухоме майно на об`єкт обтяження: квартиру АДРЕСА_1 , академіка, що належить ОСОБА_1 . Зустрічний позов мотивовано тим, що умови кредитного договору від 05 березня 2007 року є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, оскільки сприяють порушенню дисбалансу прав та обов`язків позичальника споживача кредитних послуг, у зв`язку з чим такий договір підлягає визнанню недійсним. Вказував, що в кредитному договорі №49/07-Ф від 05.03.2007 року не зазначене, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій. Крім цього, на день укладення кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,05 грн. та на сьогоднішній день становить 1 USD = 21,29 грн. грн. Відтак, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу значно зросла. Окрім цього, кредитний договір не містить графіку погашення платежів, такий графік позичальником не підписувався. Вважав, що підлягають визнанню також недійсними договори поруки та іпотеки, оскільки вони є похідними від основного зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2007 року ОСОБА_1 звернувся до банку із анкетою-заявою на отримання кредиту у розмірі 180 000 доларів США, відповідно до якої його було ознайомлено із основними умовами надання кредиту. 05 березня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 175 000 доларів США терміном до 05 березня 2027 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,49 % річних. Відповідно до пунктів 3.3.2., 3.3.3 кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 2 010,70 доларів США, який позичальник вносить до 05-го числа місяця, наступного за тим, в якому проведене нарахування відсотків. 19 квітня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились викласти пункт 3.3.3 кредитного договору у такій редакції «3.3.3 позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у пункті 3.3.2 цього договору, щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за тим, в якому було проведено нарахування відсотків». Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено договорами поруки від 05 березня 2007 року, укладеними між банком, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна останньому квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до наданого банком розрахунку, позичальник не виконує взятих на себе договірних зобов`язань та станом на 05 серпня 2015 року допустив заборгованість за кредитним договором на суму 165 446 доларів США та 406 841 грн, з яких: 150 529,82 доларів США тіло кредиту; 14 916,27 доларів США проценти за користування кредитом; 26 843,66 грн пеня за прострочення сплати кредиту; 379 997,35 грн штраф за порушення умов кредитного договору. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 26 січня 2018 року реальна процентна ставка за кредитом складає 13,94%, абсолютне значення подорожчання кредиту складає 314 903,30 доларів США. Під час дослідження встановлено відсутність посилань у договорі про надання споживчого кредиту від 05 березня 2007 року на графік платежів та визначення сукупної вартості кредиту. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобо`вязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1341цс15. За змістом Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, вони зобов`язують банки надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту або в кредитному договорі, або додатку до нього. Тобто, детальний розпис сукупної вартості кредиту не обов`язково повинен бути викладений лише як окремий документ. У справі, яка переглядається, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів. Перед укладенням договору позичальник заповнив анкету-заяву від 20 лютого 2007 року на отримання кредиту, відповідно до якої його було ознайомлено із основними умовами надання кредиту, що свідчить про те, що банк надавав позичальнику документи, які передували укладенню кредитного договору, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів». Так, відповідно до умов кредитного договору метою отримання кредиту є проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (пункт 1.2), сума кредиту 175 000 доларів США (пункт 1.1), строк кредиту до 5 березня 2027 року (пункт 1.4), розмір та порядок нарахування плати за користування та управління кредитом фіксована процентна ставка у розмірі 12,49% річних. Умови і порядок видачі та погашення кредиту чітко визначені пунктами 3.1. 3.6. кредитного договору. Зокрема, пунктами 3.3.1 3.3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит та сплачує банку платежі, передбачені пунктами 1.3.1, 1.3.2 цього договору, шляхом сплати суми на поточний рахунок мінімально необхідного платежу у валюті кредиту, що складає 2010,70 доларів США щомісячно до 05-го числа поточного місяця. Види забезпечення зобов`язань позичальника зазначені у пунктах 2.1, 2.2 кредитного договору, відповідальність сторін у пункті 5 договору, порядок зміни умов кредитного договору у пункті 8.3. Отже, матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема ОСОБА_1 не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту він діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови. Також, за змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме ці положення, а не сам договір, проте позивач за зустрічним позовом не навів обґрунтованих, підтверджених належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, аргументів про те, що певні (не вказав конкретно саме) умови договору є такими, з якими він ( ОСОБА_1 ) не мав можливості ознайомитись, та як вони вплинули на можливість отримання ним кредитних коштів та подальше виконання умов договору. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Висновок судово-економічної експертизи від 26 січня 2018 року, яка була проведена на підставі ухвали апеляційного суду від 01 вересня 2016 року не береться судом до уваги, оскільки згідно ч.3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У порушення ж вимог статті 367 ЦПК України ОСОБА_1 не надав доказів неможливості подання клопотання про призначення відповідної експертизи до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказаний доказ. Вказане, також, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 29 квітня 2020 року, постановленій у даній справі, яка має бути врахована при повторному розгляді справи. Зважаючи на вказане, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки, договору іпотеки, зняття заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та вилучення запису про заборону відчуженняслід відмовити. Що стосується первісного позову, то такий підлягає до часткового задоволення зважаючи на таке. Відповідно до п. 4.2.4 Кредитного договору №49/07-Ф від 05.березня 2007 року, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених цим договором, та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у термін, визначений п. 3.3.3 цього Договору. З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж був внесений позичальником 22.01.2015 року, що підтвердила, також, в судовому засіданні і представниця ТзОВ «Цикл Фінанс». Зважаючи на вказане, а саме прострочення позичальником ряду платежів до часу звернення до суду у серпні 2015 року, позивач набув право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених договором. Однак, також, відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Договорами поруки у вказаній справі не встановлено строк його дії. Останній платіж здійснено у січні 2015 року, отже, колегія суддів вважає, що по відношенню до поручителів вимоги банку є безпідставними, так як порука припинилася у липні 2015 року, а банк з даним позовом звернувся в суд 19.08.2015 року. З урахуванням наведеного, кредитор не вправі вимагати виконання зобов`язання від поручителів на підставі договорів поруки, так як порука є припиненою в силу ч.4 ст. 559 ЦК України. Вказане відповідає, також, правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України у справах №6-53цс14, №6-2056цс15, №8-18цс11, №6-20цс11, №6-2662цс15, №6-134цс12. Що ж стосується доводів представника відповідача про те, що кредитним договором передбачено сплату винагороди за управління кредитом, винагороди за проведення моніторингу та супроводу кредиту, то слід вказати, що такі суми не були враховані у розрахунку заборгованості та не є предметом спору. Тому, доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Оскаржуване ж рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову, яким слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №49/07-Ф від 05.03.2007 року в розмірі 165446 дол. США та 406841 грн. В задоволення решти позовних вимог слід відмовити.В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки, договору іпотеки, зняття заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та вилучення запису про заборону відчуження слід відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 березня 2016 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №49/07-Ф від 05.03.2007 року в розмірі 165446 дол. США та 406841 грн. В задоволення решти позовних вимог відмовити. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки, договору іпотеки, зняття заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та вилучення запису про заборону відчуження відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 16 лютого 2023 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Ю.Р. Мікуш М.М. Шандра