Ухвала КЦС ВС № 465/5653/15-ц

Постанова Іменем України 29 квітня 2020 року м. Київ справа № 465/5653/15-ц провадження № 61-40192св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Франківського районного суду м. Львова у складі судді Дзеньдзюри С. М. від 14 березня 2016 року та постанову Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В., від 21 травня 2018 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 175 000 доларів США терміном до 05 березня 2027 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,49 % річних. Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено договорами поруки від 05 березня 2007 року, укладеними між банком, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна останньому квартира АДРЕСА_1 . Вказував, що позичальник не виконує взятих на себе договірних зобов`язань та станом на 05 серпня 2015 року допустив заборгованість за кредитним договором на суму 165 446 доларів США та 406 841 грн, з яких: 150 529,82 доларів США - тіло кредиту; 14 916,27 доларів США - проценти за користування кредитом; 26 843,66 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 379 997,35 грн - штраф за порушення умов кредитного договору. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсними договорів кредиту, поруки та іпотеки, зняття заборони відчуження предмета іпотеки та вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна. Зустрічний позов мотивовано тим, що умови кредитного договору від 05 березня 2007 року є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, оскільки сприяють порушенню дисбалансу прав та обов`язків позичальника - споживача кредитних послуг, у зв`язку з чим такий договір підлягає визнанню недійсним. Вважав, що підлягають визнанню також недійсними договори поруки та іпотеки, оскільки вони є похідними від основного зобов`язання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра» з дня його укладення - з 05 березня 2007 року. Визнано недійсними договори поруки, укладені 05 березня 2007 року в якості забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ВАТ «КБ «Надра», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 05 березня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. та зареєстрований в реєстрі за № 1208, про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 , з дня його укладення 05 березня 2007 року. Знято заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі нерухомого майна, що зареєстрована приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1209, та включена в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 32, про заборону на нерухоме майно на об`єкт обтяження - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 Вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 32, внесений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., про заборону на нерухоме майно на об`єкт обтяження - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у кредитному договорі та в додатках до нього не наведено розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг. Також банком не було надано достовірної інформації щодо валютних ризиків під час виконання зобов`язань за кредитним договором, банк ввів в оману позивача щодо реальної процентної ставки, що є підставою для визнання недійсним цього договору, а також похідних від нього договорів поруки та іпотеки. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 рокуапеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" залишено без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 березня 2016 року - без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову банку та наявність підстав для задоволення зустрічного позову. Вважав, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що оспорюваний кредитний договір суперечить вимогам положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, а тому його слід визнати недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи У касаційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник був ознайомлений з умовами договору, не заперечував проти них, погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін було вільним, будь-яких доказів протилежного ОСОБА_1 не надано. За кредитним договором позичальник підтвердив, що він до укладення цього договору отримав повну, доступну та вичерпну інформацію в письмовій формі щодо умов надання кредиту, тривалий час виконував умови кредитного договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання реальних наслідків. Таким чином, ПАТ «КБ «Надра» вважає, що суди дійшли помилкового висновку про недійсність оспорюваних правочинів та відмову у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості. Відзив на касаційну скаргу У жовтні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Крім того, у відзиві ставиться питання про розгляд справи за участю представника ОСОБА_1 , однак колегія суддів не знаходить підстав для задоволення цього клопотання, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, мотивованих аргументів про необхідність такої участі заявник не наводить. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 17 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 20 лютого 2007 року ОСОБА_1 звернувся до банку із анкетою-заявою на отримання кредиту у розмірі 180 000 доларів США, відповідно до якої його було ознайомлено із основними умовами надання кредиту. 05 березня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 175 000 доларів США терміном до 05 березня 2027 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,49 % річних. Відповідно до пунктів 3.3.2., 3.3.3 кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 2 010,70 доларів США, який позичальник вносить до 05-го числа місяця, наступного за тим, в якому проведене нарахування відсотків. 19 квітня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились викласти пункт 3.3.3 кредитного договору у такій редакції «3.3.3 позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у пункті 3.3.2 цього договору, щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за тим, в якому було проведено нарахування відсотків». Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено договорами поруки від 05 березня 2007 року, укладеними між банком, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна останньому квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до наданого банком розрахунку, позичальник не виконує взятих на себе договірних зобов`язань та станом на 05 серпня 2015 року допустив заборгованість за кредитним договором на суму 165 446 доларів США та 406 841 грн, з яких: 150 529,82 доларів США - тіло кредиту; 14 916,27 доларів США - проценти за користування кредитом; 26 843,66 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 379 997,35 грн - штраф за порушення умов кредитного договору. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 26 січня 2018 року реальна процентна ставка за кредитом складає 13,94%, абсолютне значення подорожчання кредиту складає 314 903,30 доларів США. Під час дослідження встановлено відсутність посилань у договорі про надання споживчого кредиту від 05 березня 2007 року на графік платежів та визначення сукупної вартості кредиту.

Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ "КБ "Надра" здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 230 ЦК Україниякщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобо`вязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1341цс15. За змістом Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, вони зобов`язують банки надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту або в кредитному договорі, або додатку до нього. Тобто, детальний розпис сукупної вартості кредиту не обов`язково повинен бути викладений лише як окремий документ. У справі, яка переглядається, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів. Перед укладенням договору позичальник заповнив анкету-заяву від 20 лютого 2007 року на отримання кредиту, відповідно до якої його було ознайомлено із основними умовами надання кредиту, що свідчить про те, що банк надавав позичальнику документи, які передували укладенню кредитного договору, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів». Так, відповідно до умов кредитного договору метою отримання кредиту є проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (пункт 1.2), сума кредиту - 175 000 доларів США (пункт 1.1), строк кредиту - до 05 березня 2027 року (пункт 1.4), розмір та порядок нарахування плати за користування та управління кредитом - фіксована процентна ставка у розмірі 12,49% річних. Умови і порядок видачі та погашення кредиту чітко визначені пунктами 3.1. - 3.6. кредитного договору. Зокрема, пунктами 3.3.1 - 3.3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит та сплачує банку платежі, передбачені пунктами 1.3.1, 1.3.2 цього договору, шляхом сплати суми на поточний рахунок мінімально необхідного платежу у валюті кредиту, що складає 2010,70 доларів США щомісячно до 05-го числа поточного місяця. Види забезпечення зобов`язань позичальника зазначені у пунктах 2.1, 2.2 кредитного договору, відповідальність сторін - у пункті 5 договору, порядок зміни умов кредитного договору - у пункті 8.3. Посилання суду апеляційної інстанції, що банк перед укладенням договору не повідомив позичальника у письмовій формі про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування є необґрунтованими, оскільки детальний розпис сукупної вартості кредиту не обов`язково повинен бути викладений лише як окремий документ, а усі умови кредитування були викладені у самому договорі, з якими він був погодився, підписавши кредитний договір у 2007 році та додаткову угоду до нього у 2010 році. Отже, матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема ОСОБА_1 не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту він діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що за змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме ці положення, а не сам договір, проте судом не встановлено, які саме умови є такими, з якими ОСОБА_1 не мав можливості ознайомитись, та як вони вплинули на можливість отримання ним кредитних коштів. Відповідно до статті 3 ЦК Українипринципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Суд апеляційної інстанції не надав оцінки поведінці відповідача, який отримавши кредит, належним чином не виконував умови кредитного договору, та ініціював спір про визнання недійсним кредитного договору після звернення банку із позовом про стягнення з нього кредитної заборгованості, з метою ухилення від виконання зобов`язань, що є неприпустимим. Крім того, суд апеляційної інстанції поклав в основу свого рішення висновок судово-економічної експертизи від 26 січня 2018 року, яка була проведена на підставі ухвали апеляційного суду від 01 вересня 2016 року. При цьому приймаючи вказаний доказ, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення статті 367 ЦПК України,за правилами частини третьої якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У порушення вимог статті 367 ЦПК України ОСОБА_1 не надав доказів неможливості подання клопотання про призначення відповідної експертизи до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд не мав процесуальних повноважень приймати вказаний доказ. При цьому суд апеляційної інстанції не навів мотивів наявності виняткового випадку прийняття цього доказу, з огляду на відсутність доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від банку. Отже висновок суду про задоволення зустрічного позову не ґрунтується на матеріалах справи, а судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості. Вказане потягло за собою передчасність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ПАТ «КБ «Надра» про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості. Оскільки вимоги про визнання кредитного договору недійсним є похідними від вимог про визнання недійсними договорів поруки, укладених на його забезпечення, тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції у повному обсязі. Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович