Постанова КЦС ВС № 759/15105/14-ц

Постанова Іменем України 01 липня 2020 року м. Київ справа № 759/15105/14-ц провадження № 61-34493св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2015 року у складі судді Кривов`яза А. П. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О. Соколової В. В., Немировської О. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 липня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір № 446/П/99/2008-840, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 56 925,00 дол. США строком до 14 липня 2028 року на умовах сплати 15,39 % річних за користування кредитними коштами. Крім того, 14 липня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих зобов`язань. Унаслідок невиконання боржником умов кредитного договору у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 112 237,56 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) дорівнює 1 279 508,19 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів (боржника та поручителя) солідарно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2015 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2008 року № 446/П/99/2008-840 в сумі 112 237,56 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 279 508,19 грн, та суму судового збору в рівних частинах по 1 827,00 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що, отримавши у тимчасове користування, відповідно до умов договору, грошові кошти, відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконує, щомісячні платежі не здійснює, тобто відмовився від виконання взятого на себе зобов`язання, що призвело до порушення ним умов договору, а тому у банку виникло право вимоги як до позичальника, так і до поручителя відповідно до умов кредитного договору та статті 554 ЦК України. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2015 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. 11 серпня 2014 року ПАТ «КБ «Надра» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги від 07 серпня 2014 року про дострокове виконання зобов`язання, в яких повідомило про наявність заборгованості та необхідність дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором (повернення суми кредиту та відсотків). Якщо кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати. Указаний висновок відповідає правовій позиції, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс16. Досудову вимогу банк направив боржнику та поручителю 11 серпня 2014 року, із позовом про стягнення заборгованості до боржника та поручителя звернувся 05 вересня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного законом для пред`явлення вимоги до поручителя. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/15105/14-ц, витребувано її зі Святошинського районного суду м. Києва. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу передано судді Бурлакову С. Ю. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2020 року справу за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів. Узагальнені доводи касаційної скарги У червні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову апеляційного суду скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та в цій частині справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не з`ясував у повному обсязі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не надав належної правової оцінки умовам договору, якими передбачено погашення кредитної заборгованості шляхом здійснення періодичних платежів. Не врахував, що в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 не оскаржено, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу не надали. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що 14 липня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір № 446/П/99/2008-840, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 56 925,00 дол. США строком до 14 липня 2028 року на умовах сплати 15,39 % річних, кредит отримано з метою придбання для особистого проживання нерухомості, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 14 липня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань. Відповідно до пунктів 2.1-2.6 договору поруки кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов`язання, що випливає із кредитного договору, за умови, якщо в установлений кредитним договором строк зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині позичальником не будуть виконані, а також за умови обов`язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов`язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині). Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання за цим договором не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов`язань і необхідність їх виконання поручителем. У повідомленні повинно бути визначено розмір не виконаних позичальником зобов`язань, а також розрахунок суми штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити. Повідомлення, що надсилається кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (на адресу, вказану у договорі) чи надано особисто поручителю. Поручитель зобов`язаний своєчасно сповістити кредитора про зміну своєї адреси. У разі ненадання інформації щодо зміни вказаної у цьому договорі адреси, направлення на таку адресу повідомлення кредитора буде вважатися зробленим належним чином. Зобов`язання буде вважатися виконаним належним чином з моменту зарахування на рахунок кредитора грошової суми, вказаної у повідомленні. Сторони встановлюють, що поручитель, у разі невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором, виплачує кредитору пеню від загальної суми заборгованості позичальника за кредитним договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виникнення зобов`язання поручителя погасити заборгованість позичальника (підпункт 3.1. договору поруки). Пунктами 5.1-5.3 договору поруки передбачено, що сторони визначають, що цей договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін щодо безумовного виконання взятих на себе зобов`язань. Цей договір вступає в силу з моменту його належного оформлення сторонами. Дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором чи виконанням поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами цього договору. Адреса поручителя, зазначена в договорі поруки: АДРЕСА_2 . У зв`язку з невиконанням умов договору, станом на 05 травня 2014 року, виникла заборгованість у розмірі 112 237,56 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 279 508,19 грн, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 55 411,19 дол. США, що становить 631 687,57 грн; за відсотками - 43 853,34 дол. США, що становить 499 928,08 грн; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 7 280,53 дол. США, що еквівалентно 82 998,04 грн; штраф за порушення вимог договору - 5 692,50 дол. США, що еквівалентно 64 894,50 грн. Вказана заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості, відповідно до якого останній платіж здійснено ОСОБА_1 31 серпня 2011 року. 11 серпня 2014 року ПАТ «КБ «Надра» надіслало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги від 07 серпня 2014 року про дострокове виконання зобов`язання позичальника із посиланням на те, що позичальник не виконує умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Досудова вимога направлена ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_2 , та отримана нею 13 серпня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2015 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року. Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягає застосуванню частина четверта статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов`язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких становлять права та обов`язки сторін кредитного договору. Як установив суд, боржник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 взяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 14 липня 2028 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами). Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на підставі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника щодо повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя. Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Саме таких висновків щодо застосування норми частини четвертої статті 559 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 408/8040/12). Підпунктами 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3, 3.3.4, 3.4, 3.5 договору визначено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісяця із серпня 2008 року рівними платежами у сумі 236,20 дол. США та сплатою відсотки згідно з Додатком № 1 до договору. Позичальник вносить мінімально необхідний платіж за кредитом, визначений у підпункті 3.3.1. цього договору, щомісяця до 10 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунка на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця. У разі, коли позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, унаслідок чого станом на 12 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк, починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором. Якщо 10-те число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті. Кінцевий термін повернення кредиту - 14 липня 2028 року. Відповідно до підпунктів 1.1, 1.3, 1.5 договору поруки поручитель повинен виконати зобов`язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором. Відповідальність поручителя виникає як у разі невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань в цілому. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору. Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно до 10 числа поточного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя настає, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, то з часу несплати кожного з платежів розпочинається обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. Суд апеляційної інстанції встановив, що останній платіж був унесений позичальником у серпні 2011 року, отже, наступний платіж він мав здійснити з 01 до 10 вересня 2011 року, однак банк звернувся до суду із цим позовом 05 вересня 2014 року, тобто поза межами шестимісячного строку для пред`явлення вимоги. З огляду на це висновок суду апеляційної інстанції про те, що банк не пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя в частині певних щомісячних зобов`язань, є помилковим. Оскільки банк скористався правом на дострокове повернення кредитних коштів, змінив строк дії основного зобов`язання, пред`явивши цей позов, то в частині основної суми кредиту, повернути яку банк вимагав достроково, порука не припинилась. Таким чином, порука ОСОБА_2 припинилася лише в частині щомісячних зобов`язань (поза межами шестимісячного строку для звернення банку із позовом до боржника і поручителя), проте діє в іншій частині, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не визначив належним чином обсяг відповідальності поручителя. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Враховуючи допущені апеляційним судом порушення процесуального права, що унеможливили встановлення обставин про те, які платежі за кредитом заявлені до стягнення із поручителя в межах строку дії поруки, ухвалене ним рішення підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року в частині вирішення позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 скасувати. Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в частині вирішення вимог до поручителя ОСОБА_2 , передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун