Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/6164/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" січня 2021 р. Справа№ 910/6164/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Дідиченко М.А. Пономаренка Є.Ю. при секретарі: Ковган О.І. за участю представників сторін: від позивача: Золотопуп С.В. (ордер ВІ № 0113410 від 27.08.2020) від відповідача: Святецький В.І. ( ордер КС№789334 від 19.01.2021) розглянувши апеляційні скарги об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року у справі №910/6164/20 (суддя Трофименко Т.Ю.) за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про стягнення 141 620, 16 грн.,- В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСББ «Тичини-16/2» (позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Кредитні ініціативи" (відповідача) про стягнення 60 124,19 грн. заборгованості по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 14 932,14 грн. заборгованість по внесках на консьєржну службу, 12 923,17 грн. заборгованість за централізоване холодне водопостачання та водовідведення, 45 410,73 грн. заборгованість за централізоване опалення, 4914,28 грн. втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку, 3 315,65 грн. - 3% річних, 2 102,00 грн. судового збору, 6000,00 грн. витрати на оплату професійної правничої допомоги, а всього 149 722,16 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи " на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 60 124, 19 грн. та по внесках на консьєржну службу у розмірі 14 932, 14 грн., 3% річних у розмірі 2 693, 08 грн., інфляційні у розмірі 4 546, 79 грн., судовий збір у розмірі 1 125, 84 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 179, 90 грн. В іншій частині позову відмовлено. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 60 124,19, а також служби консьєржів у розмірі 14 932,14 грн. за період з травня 2017 року по березень 2020 року, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. Стосовно вимог, щодо стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення у розмірі 12 923,17 грн., а також за опалення в сумі 45 410,73 грн., то в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували обсяг наданих та спожитих відповідачем комунальних послуг, їх вартість, в тому числі тарифи на вказані послуги, умови оплати та методика розрахунків, відсутні квитанції на оплату таких житлово-комунальних послуг та докази їх направлення, тому вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають. Не погодившись з вказаним рішенням, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2020 року у справі №910/6164/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Ухвалити нове рішення , яким стягнути з ТОВ "Кредитні інвестиції" на користь ОСББ "Тичини- 16/2" 12 923,17 грн. заборгованості за централізоване холодне водопостачання, 45 410,73 грн. заборгованості за централізоване опалення, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги копії договорів на послуги водопостачання та водовідведення, на постачання теплової енергії у гарячій воді, а також довідку про заборгованість відповідно до якої борг за централізоване опалення нараховано за період грудень 2018 - квітень 2019, листопад 2019 - березень 2020, а борг по централізованому холодному водопостачанню та водовідведенню нараховано за квітень, липень, серпень, грудень 2019 рік та лютий 2020. Також не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року у справі №910/6164/20 та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що розмір платежів затверджених рішеннями загальних зборів ОСББ «Тичини-16/2» не відповідають вимогам, встановленим законодавством. Оскільки відсутній укладений договір між ОСББ «Тичини -16/2» та ТОВ «Кредитні інвестиції» тому останній звільняється від оплати обов`язкових внесків і платежів. Позивачем не доведено надання житлово-комунальних послуг відповідачу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду було прийнято до провадження апеляційні скарги об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та призначено справу до розгляду на 03.11.2020 року. 19.10.2020 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача. У судовому засіданні 19.01.2021 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги просив її задовольнити, рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.03.2001 Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (надалі також - Об`єднання) за адресою: 02098, м. Київ, проспект Тичини, буд. 16/2. (а.с.6-9) Відповідно до п. 1.1. Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (а.с.10), затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ "Тичини-16/2", протокол № 21 від 22.04.2018, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (далі - об`єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку (далі - будинок), що розташований за місцезнаходженням об`єднання за адресою: проспект Павла Тичини, будинок № 16/2, місто Київ, 02098, створено і діє за Законами України на підставі "Положення про порядок організації та діяльності об`єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. №588 (надалі - Положення), та "Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі - Типовий статут), затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житло-комунального господарства 27.08.2003 № 141 (з наступними змінами), Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Цивільного кодексу України, інших законодавчих актів України, і цього статуту. За умовами п. 1 розділу ІІ Статуту, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Пунктом 3 Розділу ІІІ Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Як вбачається з матеріалів справи, Об`єднання було прийнято на баланс житловий будинок, офіси, гаражі об`єкту за адресою: 02098, м. Київ, проспект Тичини, буд. 16/2.(а.с.20-23) Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" з 28.11.2014 є власником квартири (об`єкт житлової нерухомості), загальною площею 258,8 кв.м., житловою площею 66,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Тичини, будинок 16/2, кв. 153. (а.с.24-26) Як вбачається з протоколу № 58 засідання правління ОСББ "Тичини 16/2" від 28.04.2009, на засіданні було розглянуто питання про приєднані додаткові площі і внесені зміни в відомості коригування відомостей по розрахункам площ приміщень, внаслідок чого рішенням правління від 28.04.2009 було затверджено коригування відомостей по розрахункам площі приміщень по секції № 3, згідно з якими загальна площа квартири № 153 становить 267,0 кв.м. (а.с.27-30) 01.02.2014 року протоколом загальних зборів членів ОСББ «Тичини-16/2» №18 від (а.с. 34) було вирішено затвердити внески на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі: 4,20 грн/м.кв. загальної площі (при несвоєчасній оплаті та наявність заборгованості на 1 число наступного місяця); 3,82 грн/м.кв. загальної площі (при відсутності заборгованості на 1 число наступного місяця). В подальшому 24.05.2014 протоколом загальних зборів членів ОСББ «Тичини-16/2» №19 (а.с.37-41) загальними зборами Об`єднання було вирішено затвердити внесок на тримання консьєржної служби залишити в розмірі: 1,26 грн/м.кв. загальної площі; 1,18 грн/м.кв. загальної площі (при відсутності заборгованості на 1 число наступного місяця). Протоколом №21 від 22.04.2018-07.05.2018 загальними зборами Об`єднання (а.с.42-47) було затверджено на 2018 р.: розміри обов`язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень ОСББ "Тичини-16/2" на УБПТ 6,9 грн./м.кв., що підлягають сплаті до останнього числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, та у разі несплати у цей строк - 7,6 грн/м.кв; розміри обов`язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень ОСББ "Тичини-16/2" на утримання консьєржної служби 2,1 грн./м.кв., що підлягають сплаті до останнього числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, та у разі несплати у цей строк - 2,3 грн/м.кв. Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що відповідач не виконував свої зобов`язання як співвласника багатоквартирного будинку зі сплати внесків та платежів, у зв`язку з чим за період з 01.05.2017 по 31.03.2020 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по внесках на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 60 124,19 грн., по внесках на консьєржну службу у розмірі 14 932,14 грн., по централізованому холодному водопостачанню та водовідведенню у розмірі 12 923,17 грн. та по централізованому опаленню у розмірі 45 410,73 грн. Крім того, зважаючи на про прострочення відповідача, позивач нарахував та заявив до стягнення також 3% річних у розмірі 3 315,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 914,28 грн. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 60 124,19, а також служби консьєржів у розмірі 14 932,14 грн., тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. Стосовно вимог, щодо стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення у розмірі 12 923,17 грн., а також за опалення в сумі 45 410,73 грн., то в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б обсяг наданих та спожитих відповідачем комунальних послуг, їх вартість, в тому числі тарифи на вказані послуги, умови оплати та методика розрахунків, відсутні квитанції на оплату таких житлово-комунальних послуг та докази їх направлення, тому вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". За змістом ч. 1 ст. 1 Закону про ОСББ та п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власник квартири у багатоквартирному будинку є співвласником багатоквартирного будинку. Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання. За змістом статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"). Відповідно до статті 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Як визначено ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів. Згідно ст.17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів. Частиною 1 статті 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. У відповідності до частин 5 та 8 статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції чинній на момент укладення договору) у разі, якщо правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об`єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об`єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку. Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Перелік житлово-комунальних послуг наведений у статті 5 Закону України "Про житлово- комунальні послуги", згідно якої до житлово-комунальних послуг належать - житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є видом житлово-комунальних послуг. Згідно п.п. 1, 5 ч. 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Також, згідно ч. 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Питання обов`язку оплати спожитих житлово-комунальних послуг споживачем юридичною особою, за відсутності письмово оформленого договору про надання таких послуг, було предметом розгляду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 № 920/50/19, від 04.07.2018 № 904/183/17. Так, у пункті 31 постанови від 03.10.2019 по справі № 920/50/19 Верховний Суд зазначив, що надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінні ГК України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої цієї ж статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Доводи апелянта ТОВ «Кредитні інвестиції» про те, що позивачем не доведена вартість тарифу за послуги по внесках на консьєржну службу, судом не перевірено факт включення послуг з консьєржних послуг до переліку послуг, які надаються позивачем. Позивачем не надано підтвердження вартості тарифів за період, за який заявлено суму боргу до стягнення. Крім того, між позивачем та відповідачем будь-які договори не укладались, а тому між сторонами відсутні договірні правовідносини, судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки абз. 5 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників, якими закон визначає усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а розмір послуг з утримання будинку у спірний період затверджувався Протоколом № 21 Загальних зборів від 22.04.2018 - 07.05.2018 року (розмір обов`язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Тичини-16/2» на УБПТ 6,9 грн/м.кв., у разі прострочення строку оплати 2,3 грн/м.кв.) (розмір обов`язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових приміщень ОСББ «Тичини-16/2» на утримання коньсьєржної служби 2,1 грн/м.кв., у разі прострочення строку оплати 2,3 грн./м.кв.). Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України). Згідно частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку Суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території. Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ. Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі 910/11312/17. Дослідивши матеріали справи, Статут позивача, рішення загальних зборів Об`єднання, оформленими протоколами від 01.02.2014, 24.05.2014 та 22.04.2018-07.05.2018, колегія суддів дійшла висновку, про обов`язковість сплати платежів (внесків), встановлених рішеннями загальних зборів, на заперечення позовних вимог відповідачем не надано доказів, які б свідчили про оскарження та визнання недійсними рішень позивача, оформлених зазначеними протоколами, в свою чергу належними чином встановлено відсутність доказів оплати відповідачем суми основного боргу за спірний період. Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 60 124,19 грн., а також служби консьєржів у розмірі 14 932,14 грн. за період з травня 2017 року по березень 2020 року. Як свідчить надана довідка про заборгованість, ця сума розрахована позивачем правильно, відповідно до встановлених тарифів, пропорційно площі квартири. (а.с.64). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості перед позивачем по внесках на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 60 124,19 грн. та по внесках на консьєржну службу у розмірі 14 932,14 грн. за період з травня 2017 року по березень 2020 року, правомірно були задоволені судом першої інстанції, оскільки відповідач не довів належними засобами доказування та не надав доказів щодо наявності підстав для звільнення його від обов`язку оплати заявлених позивачем сум внесків на утримання будинку та прибудинкової території та утримання служби консьєржів в багатоквартирному будинку, в якому він є співвласником. Стосовно позовних вимог, щодо стягнення заборгованості по централізованому холодному водопостачанню та водовідведенню у розмірі 12 923,17 грн. та по централізованому опаленню у розмірі 45 410,73 грн., колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували обсяг наданих та спожитих відповідачем комунальних послуг (водопостачання та водовідведення, опалення), їх вартість, в тому числі тарифи на вказані послуги, умови оплати та методика розрахунків. Так, відсутні квитанції на оплату таких житлово-комунальних послуг та докази їх направлення відповідачу. На підтвердження зазначеної заборгованості позивач надав до суду договір № 9598/5-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 20.07.2001, укладений між ДКО "Київводоканал" та ОСББ "Тичини-16/2", договір № 510603 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.07.2018, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та ОСББ "Тичини-16/2", а також довідку про заборгованість, відповідно до якої борг за централізоване опалення нараховано за період грудень 2018- квітень 2019, листопад 2019-березень 2020, а борг по централізованому холодному водопостачанню та водовідведенню нараховано за квітень, липень, серпень, грудень 2019 року та лютий 2020 року. Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені договори та вказані позивачем суми наданих послуг без відповідного доказового обґрунтування такими, не підтверджують виникнення у відповідача обов`язку зі сплати житлово-комунальних послуг у заявленому розмірі. Доводи апеляційної скарги ОСББ «Тичини-16/2» про те, що судом першої інстанції безпідставно було не взято до уваги копії договорів на послуги водопостачання та водовідведення, на постачання теплової енергії у гарячій воді, а також довідку про заборгованість, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки з вищевказаної довідки не вбачається за яким тарифом розраховувались послуги на постачання теплової енергії, а також не вбачається об`єм використаної теплової енергії згідно загально будинкового лічильника за житлові приміщення в Гкал, показники якого використовуються при розрахунку плати за послуги централізованого опалення. Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 315,65 грн та інфляційних у розмірі 4 914,28 грн. за період з липня 2017 року по березень 2020, колегія суддів зазначає наступне. Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В пунктах 3.1, 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Колегія суддів перевіривши правильність перерахунку 3% та інфляційних, здійснений судом першої інстанції на суму задоволених позовних вимог за несвоєчасну сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території та консьєржну службу, вважає їх арифметично вірними, а тому стягненню з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 2 963,08 грн. та інфляційних у розмірі 4 546,79 грн. за період з липня 2017 по березень 2020. Контрозрахунку відповідачем не надавалось Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, в апеляційній скарзі позивачем було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., також зазначено, що розмір може бути збільшено у разі отримання додаткових послуг. 19.10.2020 року позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що сума витрат на професійну правничу допомогу орієнтовано складає 4500,00 грн., яка може бути збільшена у разі отримання додаткових послуг. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19. Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №03/04/2020-1 від 06.04.2020 (а.с.65), укладений з Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та партнери", акт приймання-передачі наданих послуг від 15.10.2020 на суму 7500,00 грн. (ас.153), ордер серії ВІ № 1013410 від 27.08.2020 (а.с.129) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2653 від 26.03.2019 (а.с.71). Актом приймання-передачі послуг підтверджується волевиявлення сторін та погоджено відповідні юридичні наслідки - набуття та припинення відповідних прав. Отже договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі послуг підтверджується обсяг надання послуг на професійну правничу допомогу і виконаних робіт та вартість. Відповідно до правового висновку викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 витрати надані професійну допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дослідивши вказані документи, колегія суддів зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, тому стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. Отже, враховуючи наведене та відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, заявлена позивачем сума витрат позивача на правову допомогу покладаються на відповідача у повному обсязі. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2020 року у справі № 910/6164/20, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається. Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються відповідно на позивача (апелянта) та відповідача (апелянта). Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року у справі №910/6164/20 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року у справі №910/6164/20 залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року у справі №910/6164/20 залишити без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, 04655, ідентифікаційний код 35326253) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (пр-т П.Тичини, 16/2, м. Київ, 02098, ідентифікаційний код 25980637) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва. Матеріали справи № 910/6164/20 повернути до місцевого господарського суду . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України Повний текст постанови складено 22.01.2021р. Головуючий суддя М.А. Руденко Судді М.А. Дідиченко Є.Ю. Пономаренко