Постанова 4873 № 910/1440/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" грудня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/1440/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Разіної Т.І. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Бовсунівській Л.О. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 17.12.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 (повне рішення складено 06.05.2020) у справі №910/1440/20 (суддя Данилова М.В.) за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім на Львівській 22" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" про стягнення грошових коштів - 165 002,54 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім на Львівській 22» (позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГПАЙ» (відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати комунальних послуг та внесків на утримання будинку і прибудинкової території за період з травня 2016 року по червень 2019 року (включно) в розмірі 165 002, 54 грн., з них: основного боргу - 138 260, 83 грн., 3% річних - 6 170, 16 грн. та збитків від інфляції - 20 571, 55 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг у нежитловому приміщенні (офісі) № 134, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 22, втім протягом тривалого часу не сплачує комунальні послуги та внески на утримання будинку і прибудинкової території, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач проти заявлених вимог заперечував, зазначаючи, що право власності на приміщення 134 по вул. Львівській, 22, м. Київ виникло у відповідача лише 08.10.2019, а тому обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг щодо внесків на утримання будинку і прибудинкової території за період з травня 2016 року по червень 2019 року (включно) в розмірі 165 002, 54 грн. - у відповідача відсутній. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі № 910/1440/20 позов задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирною будинку "Наш дім на Львівській 22" заборгованість зі сплати комунальних послуг та внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з травня 2016 по червень 2019 включно у загальному розмірі 165 002,54 грн., з яких: 138 260,83 грн. - сума основного боргу, 6 170,16 грн. - 3% річних, 20 571,55 грн. - збитки від інфляції, судовий збір у сумі 2 475,04 грн. Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" зареєструвало своє право власності на нежитлове приміщення № 134 лише 08.10.2019 (реєстраційний №1934833680000), площа якого складає 797,9 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний № 184554727, від 11.10.2019, проте, відповідач був користувачем приміщення (попередня назва відповідача - ТОВ «С.П.І.»), як власник з 2009 року, тобто з моменту введення будинку в експлуатацію, а тому в розумінні вимог закону відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг і несе ті ж обов`язки з їх оплати, що й співвласники будинку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач (ТОВ "МАГПАЙ") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі №910/1440/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; здійснити розподіл судових витрат, стягнути на користь скаржника судовий збір за подання апеляційної скарги та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 8 500,00 грн. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що нез`ясування обставин, що мають значення для справи, полягало у тому, що судом першої інстанції не визначено якими саме доказами підтверджується момент виникнення права власності у відповідача на нежитлове приміщення (офіс) № 134 в житловому будинку 22 по вул. Львівська в місті Києві. Недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, скаржник визначає в частині відсутності у матеріалах справи доказів споживання (використання) та прийняття відповідачем житлово-комунальних послуг, а також факту надання таких послуг позивачем. Неправильне застосування норм матеріального права в частині неправильного тлумачення закону, а саме: ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин). Крім того, 16.12.2020 від представника скаржника надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких наголошувалось на тому що: - судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було допущено порушення норм процесуального права, оскільки не було залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи управителя житлового будинку - ТОВ «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду «Добробут», з яким у позивача укладено договір на управління будинком від 31.07.2017, і саме з цієї дати суб`єкт, який повинен надавати послуги з утримання будинку, є ТОВ «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду «Добробут»; - позов подано неналежним позивачем, не враховано приписи ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»; - порушено норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині законності формування тарифів на ЖКП; - позивач із розрахунками витрат для затвердження тарифів для утримання будинку до Київської міської державної адміністрації - не звертався; - процедуру погодження тарифу на утримання будинку необхідно проводити до 10.06.2018, а тому по договору на управління будинком тариф на його обслуговування повинен був затверджуватись за розпорядженням Київської міської державної адміністрації; - позивач не проходив законодавчо визначену процедуру формування та затвердження тарифу на утримання будинку та прибудинкової території. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу 20.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, позивач посилався на те, що : - відповідач необґрунтовано вказує на неповноту дослідження судом першої інстанції доказів, а саме Акту приймання-передачі б/н від 25 травня 2009 року до інвестиційного договору № 2/2003 від 24 жовтня 2003 р., який був підставою для реєстрації права власності відповідача на нежитлове приміщення (офіс) № 134 в житловому будинку 22 по вулиці Львівська в місті Києві, оскільки акт, копія якого додана відповідачем до апеляційної скарги, та акт, назва якого вказана у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний № 184554727, від 11 жовтня 2019 року, який досліджувався судом першої інстанції, є одним і тим самим документом; - незалежно від моменту реєстрації права власності на нежитлове приміщення, відповідач повинен нести обов`язок з утримання свого майна з часу, коли у нього виникло таке речове право, тобто з моменту введення будинку в експлуатацію у 2009 році; - споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, навіть за відсутності договору на надання житлово-комунальних послуг, якщо такі послуги йому надавалися; - відсутність договору з відповідачем на надання йому житлово-комунальних послуг не пов`язана з ухиленням позивача від його укладення; - чинним законодавством ОСББ надано універсальне право на звернення до суду з позовом до співвласника про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, незалежно від факту укладення договору про обслуговування із професійною обслуговуючою компанією. 16.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву, в яких зазначено, зокрема, що не проведення державної реєстрації права власності не свідчить про те, що власник не отримував відповідні житлово-комунальні послуги, п а. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1440/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020. Ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" надійшла заява про розгляд справи №910/1440/20 в судовому засіданні з викликом представників сторін. Заява мотивована тим, що для відповідача має виключне значення залишення оскаржуваного рішення - без змін, а апеляційної скарги - без задоволення, також він має намір обґрунтувати та відстоювати свою позицію у справі, надати заперечення з приводу предмета та підстав позову, наводити доводи, які мають важливе значення для повного та всебічного встановлення обставин справи, а також сприятиме дотримання приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/1440/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020, повідомлено учасників справи, що справа №910/1440/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 розглядатиметься у судовому засіданні 17.12.2020. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 17.12.2020 з`явились представники позивача та відповідача (скаржника). Представники відповідача (скаржника) в судовому засіданні 17.12.2020 підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі № 910/1440/20 -скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі № 910/1440/20 залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСББ "Наш дім на Львівській 22" є юридичною особою, метою створення якої, відповідно до пункту 2.1. Статуту, є забезпечення і захист прав співвласників Об`єднання, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом. Відповідно до наданої позивачем довідки КП Київське міське бюро технічної інвентаризації від 03.10.2019 № 062/14-13446 (И-2019), за даними інвентаризаційної справи первинна інвентаризація об`єкта нерухомого майна за адресою: м.Київ, вул.. Львівська, 22, була проведена за замовлення ТОВ "С.П.І.". Як підтверджується наявними матеріалами справи, 30.04.2020 позивачем до матеріалів справи подано: - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому міститься інформація про зміну назви ТОВ "С.П.І." на ТОВ "Магпай"; - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в якому вказано, що підставою для виникнення права власності був акт 25.05.2009 приймання - передачі нерухомого майна до інвестиційного договору №2/2003 від 24.10.2003; що виданий ТОВ "С.П.І.", рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.10.2019, з відкриттям розділу; № 49121846, згідно якого державну реєстрацію права власності за ТОВ «МАГПАЙ» проведено на підставі довідки про сплату коштів, свідоцтв про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, акту готовності об`єкта до експлуатації, договору інвестування у будівництво № 2/2003 від 24.10.2003; - копію свідоцтва № 2600000045про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, в якому генеральним підрядником житлового будинку 22 на вул. Львівська в місті Києві є ТОВ "С.П.І."; - копію акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 15.09.2006. Отже, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і що учасниками спору не заперечувалось, відповідач є власником нерухомого майна площею 797,9 кв.м за адресою: м.Київ, вул.. Львівська,

22. Державна реєстрація права власності здійснена 10.10.2019 (згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49121846 від 10.10.2019). Також, позивачем до матеріалів позову додано Договір управління багатоквартирним будинком № 3 від 31.07.2017, укладений між позивачем та ТОВ "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду "Добробут", як управителем, згідно умов якого позивач відповідно до рішення правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (протокол № 33Т/1 від 23.05.2017), які надали об`єднанню відповідні повноваження на підписання договору з обслуговуючою компанією, об`єднання доручило, а управитель зобов`язався здійснювати за рахунок внесків та інших платежів співвласників багатоквартирного будинку діяльність, спрямовану на забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, забезпечувати співвласникам можливість отримувати житлово-комунальні та інші послуги належної якості за обґрунтованими цінами та вчиняти інші дії, обумовлені Договором. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що вказаний договір не обмежує і не припиняє прав позивача звертатися до суду з відповідним позовом, зокрема і щодо стягнення відповідних платежів, оскільки таке право позивача обумовлено як приписами Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (ст. ст. 16, 17), так і статутом позивача (п.п. 2 п. 4.7) Також, матеріали справи містять наступні протоколи Зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Наш дім на Львівській 22», якими встановлювався відповідний розмір послуг з утримання будинку: - Протоколом № 1 Зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Наш дім на Львівській 22» від 23 вересня 2015 року затверджено, що витрати на утримання 1 м2 площі для нежитлових приміщень складають 4 грн. 50 коп.; - Протоколом № 2 Загальних зборів від 13 грудня 2016 року затверджено, що витрати на утримання 1 м2 площі для нежитлових приміщень складають 4 грн. 35 коп.; - Протоколом № 6 Загальних зборів від 24 березня 2019 року затверджено, що витрати на утримання 1 м2 площі для нежитлових приміщень складають 6 грн. 77 коп. (друге питання Порядку денного). Зазначений тариф є чинним. - Тарифи на послуги з передачі електричної енергії та послуги централізованого тепло- та водопостачання встановлюються їх постачальником. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивачем направлявся відповідачу договір № 2/2019 з утримання (управління) будинків і споруд та прибудинкових територій, з додатками, і направлення якого підтверджується квитанцією поштової установи від 18.02.2020 , з описом вкладеного. Проте, станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, як і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції - відповідний договір між сторонами спору не укладено. Так, позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом заявив до стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комунальних послуг та внесків на утримання будинку і прибудинкової території за період з травня 2016 року по червень 2019 року (включно) в розмірі 165 002, 54 грн., з них: - основного боргу - 138 260, 83 грн. (з травня 2016 року по грудень 2016 року - в розмірі 28 645,20 грн. (виходячи з тарифу 4,50 грн. за 1 кв.м.) + з січня 2017 року по грудень 2017 року в розмірі 41 535,54 грн. (виходячи з тарифу 4,35 грн. за 1 кв.м.) + січня 2018 по грудень 2018 року - в сумі 41 535,54 грн. (виходячи з тарифу 4,35грн. за 1 кв.м.) + з січня 2019 року по червень 2019 року - в сумі 26 544,55 грн. (виходячи з тарифу 4,35 грн. за 1 кв.м. за січень, лютий та березень 2019 року та 6,77 грн. грн.. за 1 кв.м. за квітень 2019 - червень 2019 року)); - 3% річних - 6 170, 16 грн. та збитків від інфляції - 20 571, 55 грн. з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, які розраховані з огляду на відповіді місяці прострочення з урахуванням діючих ставок нарахувань та відповідних періодів. Відповідач заперечуючи проти позову, вказував про те, що право власності на приміщення 134 по вул. Львівській, 22, м. Київ виникло у відповідача лише 08.10.2019, а тому обов`язок по сплаті комунальних послуг та внесків на утримання будинку і прибудинкової території за період з травня 2016 року по червень 2019 року (включно) в розмірі 165 002, 54 грн. - у відповідача відсутній. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Частиною 1 статті 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Ч. 1 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду. В свою чергу, статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що обов`язком співвласника є своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, а статтею 16 наведеного Закону визначено право об`єднання здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів. Відповідно до статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право, зокрема, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів. Абз. 5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників, якими закон визначає усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи містять докази, що відповідач набув прав власника відповідного приміщення № 134 житлового будинку 22 на вул. Львівська в місті Києві, що в сукупності підтверджується наявними у справі доказами, а саме: виникнення права власності був акт приймання - передачі нерухомого майна від 25.09.2009, що виданий ТОВ "С.П.І.", а також документів, які були подані для здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ «МАГПАЙ»: довідки про сплату коштів, свідоцтв про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, акту готовності об`єкта до експлуатації, договору інвестування у будівництво № 2/2003 від 24.10.2003. При цьому, вказані документи в сукупності підтверджують виникнення у відповідача права власності на відповідне приміщення, і здійснення державної реєстрації права власності не нівелює та не спростовує обов`язок відповідача, як власника приміщення, виконати свої зобов`язання щодо сплати послуг за його утримання, які виникли до моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно (зокрема, і у спірний період по даній справі: з травня 2016 року по червень 2019 року), і відповідний обов`язок виник у відповідача в силу приписів закону, а його розмір визначається з урахуванням права позивача встановлювати відповідні тарифи шляхом прийняття відповідного рішення (Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Також, чинним законодавством України чітко не визначений строк, протягом якого власник зобов`язаний звернутись до відповідних органів з метою здійснення державної реєстрації його прав. Момент такого звернення залежить, зокрема, від волі власника, а здійснення державної реєстрації права власності може відбуватись значно пізніше моменту фактичного набуття або підтвердження такого права особи, що водночас не звільняє власника від обов`язку нести тягар утримання свого майна, встановленого ст. 322 Цивільного кодексу України. При цьому. частиною 3 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Також, слід зазначити, що скаржник в апеляційній скарзі посилався на наявність саме акту від 25.05.2009, копію якого долучив до матеріалів апеляційної скарги, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 2, 269 Господарського процесуального кодексу України, з метою дотримання закріплених у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України принципів господарського судочинства. оцінки усіх доводів учасників справи в сукупності та перевірку обставин справи, з урахуванням того, що посилання на вказаний акт міститься у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в якому вказано, що підставою для виникнення права власності був, зокрема, і акт 25.05.2009 приймання - передачі нерухомого майна до інвестиційного договору №2/2003 від 24.10.2003. З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу приписів ч. 1 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», позивач має право звертатися до суду, як особа, яка наділена правами та обов`язками позивача. Доводи скаржника про те, що позов подано неналежним позивачем, оскільки не враховано приписи ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані та безпідставні, оскільки наведеною нормою визначено порядок управління багатоквартирним будинком управителем, і якою, зокрема передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Тобто, вказаною нормою регулюється саме діяльність управителя. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає. що вказана норма не містить виключного права управителя звертатися з відповідним позовом до суду, адже таким правом наділено саме об`єднання (тобто, позивач в контексті спірних правовідносин учасників справи) в силу приписів статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», і позивач реалізував відповідне право у встановленому процесуальним законом порядку шляхом звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом. Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, - оскільки не було залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи управителя житлового будинку - ТОВ «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду «Добробут», з яким у позивача укладено договір на управління будинком від 31.07.2017, і саме з цієї дати суб`єкт, який повинен надавати послуги з утримання будинку, є ТОВ «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду «Добробут» - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки по-перше, наявність правовідносин між позивачем та управителем - жодним чином не впливає на обов`язок відповідача, обумовлений ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного, як не спростовує і права позивача щодо стягнення відповідних коштів в силу приписів ст. 16, ст. 17 наведеного Закону. Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Пунктом першим частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 того ж Закону обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Ч. 1-3 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначають, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2--1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки речове право відповідача, як інвестора-забудовника згідно інвестиційного договору № 2/2003 від 24.10.2003, на нежитлове приміщення (офіс) № 134 в житловому будинку 22 по вулиці Львівська в місті Києві виникло на підставі Акту прийому-передачі від 25.05.2009, а також за сукупності: довідки про сплату коштів, свідоцтв про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, акту готовності об`єкта до експлуатації, договору інвестування у будівництво № 2/2003 від 24.10.2003, а тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірний період (з травня 2016 по червень 2019 року) у відповідача існував обов`язок з утримання належного йому майна, що включає оплату послуг з його обслуговування. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Перелік житлово-комунальних послуг наведений у статті 5 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», згідно якої до житлово-комунальних послуг належать - житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є видом житлово-комунальних послуг. Згідно п.п. 1, 5 ч. 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Також, згідно ч. 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Питання обов`язку оплати спожитих житлово-комунальних послуг споживачем юридичною особою, за відсутності письмово оформленого договору про надання таких послуг, було предметом розгляду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 № 920/50/19, від 04.07.2018 № 904/183/17. Так, у пункті 31 постанови від 03.10.2019 по справі № 920/50/19 Верховний Суд зазначив, що надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінні ГК України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої цієї ж статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Доводи скаржника про те, що позивач із розрахунками витрат для затвердження тарифів для утримання будинку до Київської міської державної адміністрації - не звертався, процедуру погодження тарифу на утримання будинку необхідно проводити до 10.06.2018, а тому по договору на управління будинком тариф на його обслуговування повинен був затверджуватись за розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а також, що позивач не проходив законодавчо визначену процедуру формування та затвердження тарифу на утримання будинку та прибудинкової території - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки абз. 5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників, якими закон визначає усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а розмір послуг з утримання будинку у спірний період затверджувався Протоколом № 1 Зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Наш дім на Львівській 22» від 23 вересня 2015 року (витрати на утримання 1 м2 площі для нежитлових приміщень складають 4 грн. 50 коп.), Протоколом № 2 Загальних зборів від 13 грудня 2016 року (витрати на утримання 1 м2 площі для нежитлових приміщень складають 4 грн. 35 коп.), Протоколом № 6 Загальних зборів від 24 березня 2019 року (витрати на утримання нежитлових приміщень складають 6 грн. 77 коп. і який є чинним). Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Частина 1 статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України також визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача, як власника приміщення у багатоквартирному будинку (площею 797,9 кв.м. згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), перед позивачем в силу приписів ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», ст. 10, ст. 15, ст.16, ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» наявна заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг загалом в розмірі 138 260, 83 грн. (з травня 2016 року по грудень 2016 року - в розмірі 28 645,20 грн. (виходячи з тарифу 4,50 грн. за 1 кв.м.) + з січня 2017 року по грудень 2017 року в розмірі 41 535,54 грн. (виходячи з тарифу 4,35 грн. за 1 кв.м.) + січня 2018 по грудень 2018 року - в сумі 41 535,54 грн. (виходячи з тарифу 4,35грн. за 1 кв.м.) + з січня 2019 року по червень 2019 року - в сумі 26 544,55 грн. (виходячи з тарифу 4,35 грн. за 1 кв.м. за січень, лютий та березень 2019 року та 6,77 грн. грн.. за 1 кв.м. за квітень 2019 - червень 2019 року)), обов`язок зі сплати яких існує у відповідача, як власника відповідного приміщення, у спірний період і відповідний обов`язок виник у відповідача саме як власника такого приміщення у багатоквартирному будинку (зокрема, і у спірний період по даній справі: з травня 2016 року по червень 2019 року) в силу приписів закону, а його розмір визначається з урахуванням права позивача встановлювати відповідні тарифи шляхом прийняття відповідного рішення (абз. 5 ст. 10 Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимог кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд апеляційної інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат ат 3% річних, погоджується з наведеним позивачем розрахунком вказаних показників щодо сум, строків та ставок нарахувань, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних - 6 170, 16 грн. та збитків від інфляції в сумі 20 571, 55 грн. за спірний період - є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню з огляду на ст. ст. 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі № 910/1440/20 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат та інші процесуальні питання Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, понесені скаржником на стадії апеляційного провадження у справі, покладаються на скаржника. Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги (пункти 3,4 ) скаржником заявлено про вирішення питання повороту виконання судового рішення в розумінні ч. 5 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні якого суд апеляційної інстанції відмовляє з огляду на відсутність обумовлених законом підстав для повороту виконання судового рішення, оскільки судом за наслідками апеляційного розгляду справи не встановлено підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі № 910/1440/20 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі № 910/1440/20 підлягає поновленню. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі № 910/1440/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі № 910/1440/20 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 у справі № 910/1440/20.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГПАЙ".

5. Матеріали справи №910/1440/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови підписано 28.12.2020. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді Т.І. Разіна О.В. Тищенко