Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/7327/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10629/23 Справа № 214/7327/23 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 214/7327/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року, яке ухвалено суддею Ткаченко А.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року, УСТАНОВИВ: У вересні 2023 року ТОВ «Житлосервіс-КР» звернулося до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. В обґрунтування позову зазначено, що позивачем розпочато функції з управління та надання послуг з утримання будинку, споруди та групи будинків та споруд, об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях Саксаганського району м. Кривого Рогу, в тому числі по АДРЕСА_1 . Відповідач є споживачем наданих позивачем послуг за адресою АДРЕСА_1 , що надавались їй в повному обсязі, однак своєчасно та в повному обсязі кошти за надані послуги не сплачувала, в результаті чого за житлово-комунальні послуги утворилась заборгованість за період з 01.09.2020 по 31.08.2023 у сумі 4 311,61 грн. Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Житлосервіс-КР» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.09.2020 по 31.08.2023 в загальному розмірі 4 311,61 грн, за період з 21.10.2020 по 21.02.2022 інфляційні втрати у сумі 161,30 грн., 3% річних у сумі 44,79 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.09.2020 по 31.08.2023 у сумі 4 311 грн 61 коп, та за період з 21.10.2020 по 21.02.2022, інфляційні втрати у сумі 161 грн 30 коп, 3% річних у сумі 44 грн 79 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2 684 грн. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, не врахувавши подане 24 жовтня 2023 року відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, яке, між іншим, відсутнє в матеріалах справи, розглянув спір по суті зазначивши при цьому що відповідач не повідомила причини неявки. Також апелянт зауважила на тому, що зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 було прийнято рішення про визначення управителем ТОВ «Житлосервіс-КР» і укладення з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Однак позивачем по справі надано суду Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2023 без номеру, підписаний уповноваженою зборами співвласників багатоквартирного будинку особою ОСОБА_2 , який діє на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24.02.2023 в якому не вказано номер і дату складання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку про визначення управителем ТОВ «Житлосервіс-КР» і укладення з ним договору про надання послуг з управління. Сам протокол у матеріалах справи відсутній і судом досліджений не був. Апелянт вказує на те, що позивач безпідставно вимагає стягнення заборгованості за період з 01.09.2020, оскільки Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 був укладений 24.02.2023. Також апелянт вказує на те, що позивач на підтвердження факту надання послуги протягом спірного періоду, за який управитель нарахував їй плату за послуги, до позовної заяви не надав акти виконаних робіт, та не надав первинну документацію щодо обсягу фактично наданої послуги та фактично понесених управителем витрат на надання такої послуги, зокрема накази, табель обліку робочого часу, розрахункові листи нарахування заробітної плати робітникам, наряди-завдання, акти списання матеріалів, матеріальні звіти майстрів, акти виконаних робіт постачальних та підрядних організацій. ТОВ «Житлосервіс-КР» подало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на законність і обґрунтованість оскаржуваного відповідачем рішення, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву позивача на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції установлено, що у період 01.09.2020 по 31.08.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, плата за надання яких нараховувалася за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються ТзОВ «Житлосервіс-КР» за вказаною адресою. Відповідно до розрахунку заборгованості по АДРЕСА_1 , сума заборгованості за житлово-комунальні послуги за вказаний період становить 4 311,61 грн. (а.с.7). Отже, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», що нею не спростовано, відповідач має зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів. Задоволення позову ТОВ «Житлосервіс-КР» суд першої інстанції мотивував тим, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, - вимагати сплату грошей за надані послуги. Щомісяця, з 01.09.2020 по 31.08.2023 позивач нараховував відповідачу плату за надані житлово-комунальні послуги, виходячи із встановлених тарифів, однак відповідач кошти за вказані послуги не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість. Надавши юридичну оцінку наявним розрахункам заборгованості за житлово-комунальні послуги, проведеним позивачем, перевіривши обґрунтованість та правильність нарахованої суми боргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості за спірний період розрахована правильно та становить 4 311,61 грн. Крім того, суд також виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 161,30 грн та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 44,79 грн. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробником (виконавцем) і споживачем, а тому регулюються положеннями ЦК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Суб`єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники - споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (статті 4, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. За статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу. Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Крім того, наявність реєстрації місця проживання особи в житловому приміщенні зобов`язує, зокрема, по його утриманню та нести відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від місця фактичного проживання, що узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2019 року у справі №756/10344/14. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України « Про житлово-комунальні послуги » передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. За частинами 1-3 статті 10 Закону України « Про житлово-комунальні послуги » ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За частинами 2, 11 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком. Рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення. Відповідно до частин 1, 5 статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Встановлено, що ТОВ «Житлосервіс-КР» є підприємством, що надає мешканцям послуги з утримання будинку і прибудинкової території. Крім того, між ТОВ «Житлосервіс-КР» з однієї сторони та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , в особі ОСОБА_2 , уповноваженого зборами співвласників багатоквартирного будинку, з іншої сторони, було укладено договір про надання послуг з управління будинком від 24.02.2023, за яким управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю зазначену послугу, згідно з вимогами законодавства України та умовами цього договору. Послуга полягає у забезпеченні управителем належного утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Перелік складових послуги зазначено у додатку 2 до цього договору. Відповідач укладення вказаного договору не оспорювала. Згідно з підпунктом 1 пункту 5 вищезазначеного договору кожен зі співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором (а.с.57-61). Отже, ТОВ «Житлосервіс-КР» прийняло багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_2 на обслуговування. За таких обставин, між позивачем та відповідачем є договірні правовідносини, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними. Так, за спірний період з 21.10.2020 по 21.02.2022 ТОВ «Житлосервіс-КР» нараховувало відповідачам плату за надані житлово-комунальні послуги, виходячи із встановлених тарифів, однак ОСОБА_1 кошти за вказані послуги не сплачувала внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4 311,61 грн. Судом першої інстанції було перевірено надані позивачем розрахунки заборгованості відповідачів за житлово-комунальні послуги за спірний період. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростовано, свого розрахунку не надано. Таким чином, колегія суддів, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем обов`язку по оплаті послуг з житлово-комунальних послуг, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 21.10.2020 по 21.02.2022 в розмірі 4 311,61 грн. Доводи апеляційної скарги такий висновок суду не спростовують. За частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Враховуючи вищезазначене та те, що відповідач у встановлені законом строки не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу за період з 21.10.2020 по 21.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні. При цьому, апеляційний суд, перевіривши належним чином правильність нарахувань зазначених сум, погоджується з визначеним розміром. Доводи апеляційної скарги відповідача не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач безпідставно вимагає стягнення заборгованості за період з 01.09.2020, оскільки Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 був укладений 24.02.2023 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки ТОВ «Житлосервіс-КР» є суб`єктом господарської діяльності, який здійснює надання населенню за плату житлово-комунальних послуг, є управителем частини будинків Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та надає мешканцям району послуги з утримання будинків і прибудинкової території, в тому числі за адресою: АДРЕСА_2 . Надання таких послуг здійснювалось ТОВ «Житлосервіс-КР» на підставі договору від 20 січня 2014 року, укладеного між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради та ТОВ «Житлосервіс-КР» та згідно з актом прийому-передачі будинків. Дана інформація є публічною та доступною всім споживачам, оскільки була доведена до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет та в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження. Враховуючи це, інформація про те, що ТОВ «Житлосервіс-КР» є управителем багатоквартирних будинків в Саксаганському районі, в тому числі буд. АДРЕСА_2 , є публічною та знаходиться у вільному доступі. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 26 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: