Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/8406/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6050/24 Справа № 214/8406/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Головуючого Тимченко О.О., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 214/8406/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року ( Попов В. В. ), в приміщенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ В жовтні 2023 року ТОВ «Житлосервіс-КР» звернулося до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що ТОВ «Житлосервіс-КР» на підставі укладеного з Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків у Саксаганському районі з 01.12.2014 року було визначено управителем будинку, споруди або групи будинків і споруд Саксаганського району м. Кривого Рогу, у т.ч. по АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 . Формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється по кожному будинку окремо відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Додатком до даного порядку визначено перелік обов`язкових послуг, які повинні надаватись для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій. Щомісячні нарахування за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території здійснюються у відповідності до Рішення №178 від 12.04.2017 року, яким затверджені тарифи на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01.05.2017 року. Відповідачі належним чином не виконують зобов`язання щодо оплати наданих ТОВ «Житлосервіс-КР» послуг, в результаті чого за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року утворилась заборгованість у сумі 7388 грн. 03 коп. Просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року у розмірі 7388 грн. 03 коп., станом на 21.02.2022 року інфляційні втрати у розмірі 229 грн. 08 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 62 грн. 71 коп., а також стягнути понесені судові витрати. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року позов ТОВ «Житлосервіс-КР» задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року у розмірі 7388 грн. 03 коп., станом на 21.02.2022 року інфляційні втрати у розмірі 229 грн. 08 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 62 грн. 71 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» судовий збір, з кожного окремо, по 1342 грн. 00 коп. Рішення суду мотивоване тим, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, - вимагати сплату грошей за надані послуги. Щомісяця, з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року позивач нараховував відповідачам плату за надані житлово-комунальні послуги, виходячи із встановлених тарифів, однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти за вказані послуги не сплачували, внаслідок чого виникла заборгованість. Надавши юридичну оцінку наявним розрахункам заборгованості за житлово-комунальні послуги, проведеним позивачем, перевіривши обґрунтованість та правильність нарахованої суми боргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості за спірний період розрахована правильно та становить 7 388 грн. 03 коп. Крім того, суд також виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 229 грн. 08 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 62 грн. 71 коп. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Житлосервіс-КР» в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що правовідносини щодо надання та споживання послуг між ТОВ «Житлосервіс-КР» та відповідачем, як споживачем таких послуг, не існують, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не є підставою для виникнення цивільно-правових відношень. Крім того, додані докази: акти виконаних робіт, акти надання послуг підрядними організаціями, акти списання матеріалів, наряд-завдання та довідки про вартість виконаних будівельних робіт підрядними організаціями , є безпідставними, оскільки, не відображають реального стану справи щодо будинку АДРЕСА_1 та не можуть слугувати підтвердженням виконаних робіт чи послуг щодо цього будинку. Також посилається на те, що судом не з`ясовані обставини та не встановлено, яким чином повідомлялись відповідачі про нарахування плати за надані житлово-комунальні послуги, про період оплати за послуги, про рахунки про оплату. Вважає безпідставними вимоги щодо стягнення індексу інфляції відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТОВ «Житлосервіс-КР» подало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на законність і обґрунтованість оскаржуваного відповідачем рішення, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Відповідно до Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Саксаганському районі від 20.01.2014 року, укладеного між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради, в особі начальника управління Катріченка О.В. та ТОВ «Житлосервіс-КР», в особі директора Кабакової Т.В. , ТОВ «Житлосервіс-КР» здійснює функції управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, у тому числі буд. АДРЕСА_1 . Відповідачі з 08.11.2002 року зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 . Позивачем за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року надавались послуги з утримання будинку і прибудинкової території буд. АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим були понесені витрати. На підтвердження надання у вказаний період житлово-комунальних послуг позивачем також було надано до суду Акти виконаних робіт, Акти надання послуг підрядними організаціями, Акти списання матеріалів, Наряд-завдання та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт підрядними організаціями (з додатками), які містять детальну інформацію з обсягу фактично наданих послуг та виконаних робіт. Згідно розрахунку суми заборгованості по житловому приміщенню за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року, заборгованість відповідачів по оплаті за надані ТОВ «Житлосервіс-КР» послуг склала 7388 грн. 03 коп. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно із пунктами 1, 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задоволення позову ТОВ «Житлосервіс-КР» суд першої інстанції мотивував тим, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, - вимагати сплату грошей за надані послуги. Щомісяця, з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року позивач нараховував відповідачам плату за надані житлово-комунальні послуги, виходячи із встановлених тарифів, однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти за вказані послуги не сплачували, внаслідок чого виникла заборгованість. Надавши юридичну оцінку наявним розрахункам заборгованості за житлово-комунальні послуги, проведеним позивачем, перевіривши обґрунтованість та правильність нарахованої суми боргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості за спірний період розрахована правильно та становить 7 388 грн. 03 коп. Крім того, суд також виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 229 грн. 08 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 62 грн. 71 коп. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробником (виконавцем) і споживачем, а тому регулюються положеннями ЦК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Суб`єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники - споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (статті 4, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. За статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу. Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Крім того, наявність реєстрації місця проживання особи в житловому приміщенні зобов`язує, зокрема, по його утриманню та нести відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від місця фактичного проживання, що узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2019 року у справі №756/10344/14. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. За частинами 1-3 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За частинами 2, 11 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком. Рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення. Відповідно до частин 1, 5 статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Встановлено, що ТОВ «Житлосервіс-КР» є підприємством, що надає мешканцям послуги з утримання будинку і прибудинкової території. Крім того, Відповідно до Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Саксаганському районі від 20.01.2014 року, укладеного між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради, в особі начальника управління Катріченка О.В. та ТОВ «Житлосервіс-КР», в особі директора Кабакової Т.В. , ТОВ «Житлосервіс-КР» здійснює функції управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, у тому числі буд. АДРЕСА_1 . Позивачем за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року надавались послуги з утримання будинку і прибудинкової території буд. АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим були понесені витрати. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, , що хоча й договір між сторонами не укладався, але житлово-комунальні послуги позивачем за адресою: АДРЕСА_3 , надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору не виключає обов`язку відповідачів оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов`язку нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у Постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, Постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №750/12850/16-ц, Постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №642/2858/16. Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними. Так, за спірний період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року ТОВ «Житлосервіс-КР» нараховувало відповідачам плату за надані житлово-комунальні послуги, виходячи із встановлених тарифів, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти за вказані послуги не сплачували внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 7 388 грн. 03 коп. Судом першої інстанції було перевірено надані позивачем розрахунки заборгованості відповідачів за житлово-комунальні послуги за спірний період. Відповідачами розрахунок заборгованості не спростовано, свого розрахунку не надано. Таким чином, колегія суддів, враховуючи факт неналежного виконання відповідачами обов`язку по оплаті послуг з житлово-комунальних послуг, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року в розмірі 7 388 грн. 03 коп. Доводи апеляційної скарги такий висновок суду не спростовують. За частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Враховуючи вищезазначене та те, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу. При цьому, апеляційний суд, перевіривши належним чином правильність нарахувань зазначених сум, погоджується з визначеним розміром. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції йому не надано можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву, що унеможливило надання ним відповіді на відзив, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні докази відправлення відповідачу копію відзиву на позовну заяву. Крім того, при аргументації апеляційної скарги відповідач заперечував доводи відзиву на позовну заяву, що є підтвердженням факту ознайомлення відповідача зі змістом відзиву. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.О.Тимченко Судді: В.П.Зубакова В.О.Остапенко