Постанова 4824 № 752/6891/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 червня 2023року м. Київ Справа № 752/6891/18 Провадження № 22-ц/824/4322/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І., сторони: позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Матвійчуком Андрієм Васильовичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з центрального опалення та гарячої води, які постачає ПАТ «Київенерго». За результатами аналізу оплат з`ясовано, що відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого заборгованість за центральне опалення становить 14 881,02 грн, а з постачання гарячої води - 2 927,26 грн, Позивач вказував, що з огляду на неналежну сплату відповідачем коштів за житлово-комунальні послуги, відповідач також має сплатити на користь позивача три відсотки річних та інфляційні втрати в сумі 4 519,20 грн. Посилаючись на викладене, ПАТ «Київенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надані послуги з центрального опалення у сумі 14 881,02 грн, заборгованість з постачання гарячої води у сумі 2 927,26 грн, а також три відсотки річних та інфляційну складову боргу на загальну суму 4 519,20 грн. Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року позовні вимоги ПАТ «Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Київенерго» 14 881,02 грн боргу за надані послуги з центрального опалення, 2 927,26 грн боргу за постачання гарячої води, 4 519,2 грн 3 % річних та інфляційних нарахувань, а всього - 22 327,48 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Київенерго» 1 762,00 грн судового збору. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року замінено у виконавчому провадженні первісного позивача (стягувача) ПАТ «Київенерго» на його правонаступника Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») щодо виконання заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про поновлення строку та перегляд заочного рішення у справі № 752/6891/18 за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року у справі № 752/6891/18 за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року у справі № 752/6891/18 за позовом КП «Київтеплоененрго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання. 26 квітня 2021 року із занесення до протоколу судового засідання Голосіївський районний суд замінив відповідача ОСОБА_2 на відповідача ОСОБА_1 . Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року закінчено підготовче провадження у справі за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року цивільну справу за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду. Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго» задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року скасовано, справу направлено до Голосіївського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з центрального опалення в сумі 14 881,02 грн, заборгованість за надані послуги в постачання гарячої води в сумі 2 927,26 грн, а також три відсотки річних та інфляційні нарахування в сумі 4 519,20 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 1 762,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобов`язання зі сплати комунальних послуг виконує неналежно, в результаті чого має заборгованість за період з липня 2014 року по січень 2017 рік за централізоване опалення в розмірі 14 881,02 грн, з постачання гарячої води в сумі 2 927,26 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, який стороною відповідача належними доказами спростовано не було. Також підлягають до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати, згідно правил статті 625 ЦК України. В матеріалах справи відсутні докази звернень відповідача до позивача та/або до іншої установи (організації) зі скаргами (заявами) щодо ненадання послуг чи надання неякісних послуг, та/або неналежного виконання позивачем умов договору, стороною відповідача не надано суду контррозрахунку пред`явленої до стягнення заборгованості. Стороною відповідача не було заявлено клопотань про застосування до позовних вимог строків позовної давності. 13 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук А.В. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що 08 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , у пункті 7 якого зазначено, що продавці сплатили всі комунальні та інші послуги. Заявник також вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази звернень відповідача до позивача, оскільки у 2007 році ОСОБА_2 подавала до ЖЕК «Квартет» ЛТД заяву, в якій просила зробити перерахунок за гарячу воду та опалення у зв?язку з встановленням газового котла. 26 січня 2007 року до ПАТ «Київенерго» через структурний відокремлений підрозділ «Енергозбут Київенерго» було подано заяву вх. № 2988 про зняття з квартири АДРЕСА_1 теплового навантаження у зв?язку з тим, що встановлено автономну систему опалення та гарячого водопостачання. Вказані документи були подані ОСОБА_2 до судупершої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчука А. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року задоволено та поновлено його. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Матвійчуком А. В., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали. Ухвала мотивована тим, що до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Таким чином, заявнику необхідно було надати докази сплати судового збору у розмірі, встановленому судом. 30 грудня 2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Матвійчуком А. В. на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року надано докази сплати судового збору у розмірі, встановленому судом. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Матвійчуком А. В., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року у справі за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 752/6891/18 за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 13 березня 2023 року матеріали цивільної справи № 752/6891/18 за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостінадійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2023 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 22 327,48 грн, яка станом на 01 січня 2022року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн). А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Встановлено, що ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є КП «Київтеплоенерго», було визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01 липня 2014 року. Квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2001 року. 28 серпня 2013 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_2 , (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавці передають у власність покупця, а покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 80). У пункті 7 договору купівлі-продажу від 28 серпня 2013 року зазначено, що продавці сплатили всі комунальні та інші послуги. Таким чином ОСОБА_1 з 28 серпня 2013 року є власником квартири АДРЕСА_1 , а відтак є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачав позивач по справі ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є КП «Київтеплоенерго». Згідно розрахунку заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води по особовому рахунку № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_2 за період з 01 липня 2014 року по 01 лютого 2017 року заборгованість за централізоване опалення становить 14 881,02 грн, заборгованість за постачання гарячої води становить 2 927,28 грн (т. 1, а. с. 13). Згідно Додатків 1, 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 ПАТ «Київенерго» відступило КП «Київтеплоенерго» право вимоги відносно ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість в розмірі 33 347,75 грн за послуги з централізованого опалення та 9 509,84 грн заборгованості за послуги з гарячого водопостачання (т. 1, а. с. 50-52). В газеті «Хрещатик» № 34 (5085) від 28 березня 2018 року було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила). Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води. Відповідно до пункту 3.4.2 договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості. Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги. Таким чином, слід дійти висновку про те, що за відсутності договірних відносин, але в разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг, суди покладають на боржника відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13). Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Звертаючись до суду з позовними вимогами, про стягнення заборгованості за період з 01 липня 2014 року по 01 лютого 2017 року за централізоване опалення в розмірі 14 881,02 грн та за постачання гарячої води в розмірі 2 927,28 грн, позивачем на підтвердження заявлених вимог надано розрахунок заборгованості за вказаний період. Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води по особовому рахунку № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_2 за період з 01 липня 2014 року по 01 лютого 2017 року заборгованість за централізоване опалення становить 14 881,02 грн, заборгованість за постачання гарячої води становить 2 927,28 грн 28 серпня 2013 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_2 , (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавці передають у власність покупця, а покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 80). Таким чином ОСОБА_1 з 28 серпня 2013 року є власником квартири АДРЕСА_1 , а відтак є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачав позивач по справі ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є КП «Київтеплоенерго». Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Київським апеляційним судом під час перегляду справи установлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов?язання по оплаті послуг з надання централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого утворилась заборгованість, стороною відповідача належними доказами розрахунок заборгованості наданого позивачем не спростовано, а відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із розрахунками, наданими позивачем, на суму заборгованості було нараховано збитки від інфляції в розмірі 3964,77 грн, та 3% річних в сумі 554,43 грн, який стороною відповідача також спростовано не було, як і не було надано доказів безпідставності позовних вимог в цій частині. Таким чином суд першої інстанції, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги. Аргументи апеляційної скарги про те, що у квартирі АДРЕСА_1 знято теплове навантаження у зв?язку з тим, що встановлено автономну систему опалення та гарячого водопостачання є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки будь-яких заяв або звернень до позивача від відповідача щодо відключення у встановленому законом порядку квартири від внутрішньо будинкових мереж, не надходило. Наявність у матеріалах справи заяви про здійснення перерахунку за гарячу воду та опалення у зв?язку з встановленням газового котла та акта про прийом закінченого будівництва об?єкта системи газопостачання від 15 квітня 2003 року не підтверджує факту не споживання відповідачем послуг наданих позивачем. Доказів які б свідчили про те, що квартира відповідача не під?єднана до центрального опалення та у ній відсутнє постачання гарячої води, тобто вона не споживає послуги, що надаються позивачем, матеріали спарив не містять. Також є безпідставними аргументи заявника про те, що вона придбала квартиру без заборгованості за житлово комунальні послуги, а відтак не повинна їх сплачувати, оскільки ОСОБА_1 придбала квартиру 28 серпня 2013 року, а заборгованість нарахована за період з 01 липня 2014 року по 01 лютого 2017 року, тобто за період коли ОСОБА_1 вже була власником вказаної квартири. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчука А. В. без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08вересня 2022 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Матвійчука Андрія Васильовича залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна