Постанова 4851 № 520/12476/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 р.Справа № 520/12476/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.11.20 року по справі № 520/12476/2020 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, в якому просив суд: - визнати бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у не застосуванні п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по 24.12.2019 рр, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018рік» станом на 01.01.2018 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2019рік» станом на 01.01.2019 рік, протиправною; - зобов`язати Службу безпеки України перерахувати та виплатити, ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 24.12.2019 рр грошове забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням розміри яких обчислені з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України від 07.12,2017 №2246-УІП «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2019рік» станом на 01.01.2019 рік та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати Службу безпеки України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням суми грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2019рік» станом на 01.01.2019 рік. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що звернувся з заявою до Служби безпеки України про здійснення нового розрахунку розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням з 01.03.2018 по 24.12.2019 роки з рахунком не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018 року та ЗУ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019 року з урахуванням відповідного тарифного коефіцієнту установлено п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". СБУ направила заяву позивача до управління Служби безпеки України в Харківській області для підготовки відповіді. Від управління Служби безпеки України в Харківській області надійшов лист від 05.08.2020 року №70/21/-7359 в якому зазначено, що позивачу необхідно звернутися для отримання нового розрахунку розміру грошового окладу та окладу за військове звання та перерахунок грошового забезпечення з 01.03.2018 року до Служби безпеки України. Позивач вважає дану відповідь, як відмову у перерахунку та виплаті посадового окладу та окладу за військовим званням за 2018 рік та за 2019 рік з рахунком не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 рік та Законом України "Про державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 рік з урахуванням відповідного тарифного коефіцієнту установлено п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що на його думку, наявні підстави для задоволення позовних вимог, позаяк нечіткість Постанови №704, коли Примітки до Додатків 1, 14, є в свою чергу частинами даного нормативно-правового акту, які представляють державно-владний припис, призначений для спеціального текстового або символічного підкреслення, має супровідний характер. А всі неточності та розбіжності нормативного акту повинні трактуватись не на користь суб`єкта владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно правовими актами. Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначені розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців, Осіб рядового і начальницького складу та одноразових додаткових, видів грошового забезпечення. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-УІІ. Відповідно до норм ч. ч. 1, 2, 4 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. На думку позивача, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі не можуть бути звужено шляхом внесення змін до законодавства та встановлення нових/додаткових процедурних механізмів, що, врешті нівелюють зазначені гарантів та змушують громадян постійно звертатись до суду за захистом своїх прав, наздоганяючи постійні зміни. Відповідач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому серед іншого зазначає, що додатки 1 та 14 до Постанови-№ 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У цих примітках наведена інформація, зокрема, щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. Постановою № 103 внесено зміни до Постанови-№ 704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме - виключено вимогу щодо обчислення посадових окладів, виходячи із розрахункової величини 50 % розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року. При цьому слід наголосити, що зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови-№ 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Відповідач зазначає, що згідно з вимогами Постанови-№ 704 (в редакції Постанови-№ 103), яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, ж складових грошового забезпечення військовослужбовців, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Відповідач наголошує, що суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів. На думку відповідача враховуючи, що додатки 1 та 14 Постанови-№ 704 затверджені 30.08.2017, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21.02.2018 Постановою-№ 103, то пріоритетним у цьому випадку є положення саме пункту Постанови-№

704. Відповідно до пункту 2 Постанови-№ 704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, відповідач вважає, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби не відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу в СБУ на посаді старшого оперуповноваженого особливо важливих справах та був звільнений у запас та виключений зі списків особового складу з 24.12.2019 року відповідно до витягу з наказу від 21.12.2019 року №1808-ОС. Також судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 від 22.06.2015 року. Відповідно до грошового атестату № 00748 від 24.12.2019 року підполковника ОСОБА_1 , позивачу встановлено посадовий оклад 6340,00 грн., оклад за військовим званням 1091,61 грн. Позивач зазначив, що СБУ з 01.03.2018 року по 24.12.2019 року виплачувало позивачу грошове забезпечення із розрахунку окладу за військове звання та окладу за посадою розміри яких обчислені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 роки, тобто без застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. 06.07.2020 року позивач звернувся з заявою до Служби безпеки України про здійснення нового розрахунку розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням з 01.03.2018 по 24.12.2019 роки з рахунком не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018 року та ЗУ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019 року з урахуванням відповідного тарифного коефіцієнту установлено п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Від управління Служби безпеки України в Харківській області надійшов лист від 05.08.2020 року №70/21/-7359 в якому зазначено, що оскільки позивач був звільнений з Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБ України з 21.12.2019 року, управління Служби безпеки України в Харківській області не передбачає правових підстав для надання відповідної інформації по грошовому забезпеченню під час проходження військової служби, пропонуємо звернутись до Служби безпеки України. Позивач вважає дану відповідь, як відмову у перерахунку та виплаті посадового окладу та окладу за військовим званням за 2018 рік та за 2019 рік з рахунком не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 рік та Законом України "Про державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 рік з урахуванням відповідного тарифного коефіцієнту установлено п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з ч.1 ст.15 вказаного Закону пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. Згідно із Приміткою 1 Додатку 1 до вказаної Постанови, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 попередні зміни п. 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) скасовано та визнано протиправним, зокрема, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови № 103, згідно з якої було внесено зміни до п.4 Постанови №

704. Таким чином, колегія суддів зазначає, що з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція п.4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями п.6 Постанови № 103 та змін до п.4 Постанови № 704, не змінився. Наведена позиція є аналогічна висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по зразковій справі №160/8324/19. Отже, з 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (надалі також Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Згідно з Постановою КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає помилковими додоводи апеляційної скарги позивача щодо не застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для перерахунку його пенсії, такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, оскільки позивач був звільнений 24.12.2019 року, а з 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у не застосуванні п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по 24.12.2019 рр, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018рік» станом на 01.01.2018 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2019рік» станом на 01.01.2019 рік, протиправною та зобов`язання Службу безпеки України перерахувати та виплатити, ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 24.12.2019 рр грошове забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням розміри яких обчислені з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України від 07.12,2017 №2246-УІП «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2019рік» станом на 01.01.2019 рік та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням виплачених сум, задоволенню не підлягають. Щодо доводів апеляційної скарги позивача про зобов`язання Служби безпеки України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням суми грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2019рік» станом на 01.01.2019 рік, слід зазначити наступне. Оскільки позивачу відмовлено в перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням розміри яких обчислені з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України від 07.12,2017 №2246-УІП «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01.01.2019 рік та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині у зв`язку з тим, що зазначена вимога є похідною. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року по справі № 520/12476/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року по справі № 520/12476/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 26.01.2021 року