Окрема думка Велика Палата ВС № 9901/378/19

Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. справа № 9901/378/19 (провадження № 11-1193заі19) 13 січня 2021 року м. Київ Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 9901/378/19 щодо стягнення з ОСОБА_3 на їх користь судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, і додатковою постановою від 13 січня 2021 року зазначені заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнила, стягнула з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в розмірі 1 152,60 кожному. Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. Велика Палата Верховного Суду розглядаючи заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишила поза увагою обставини, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об`єктивну неможливість забезпечення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України) ефективним засобом юридичного захисту з огляду на таке.

2. Пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

3. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. 4. 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон України № 193-IX ).

5. Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС України припиняються, а керівник секретаріату ВККС України призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.

6. ВККС України реалізує свої повноваження та керується у своїй діяльності, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

7. Відповідно до статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

8. Тобто Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що будь?які рішення ВККС України приймаються лише колегіально, або в установленому Законом порядку відповідний колегіальний орган делегує голові ВККС України повноваження, в тому числі на представництво цього колегіального органу, висловлення його колегіальної волі при розгляді справ у суді. У подальшому голова ВККС України може передоручити частину делегованих йому членами ВККС України повноважень іншій особі.

9. Таким чином, на час прийняття Великою Палатою Верховного Суду додаткової постанови у цій справі відповідач у справі - ВККС України, фактично перебуває у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів та голови цього колегіального органу вже припинені на підставі зазначених норм Закон України № 193-IX, водночас новий склад ВККС України ще не утворений, у визначеному законодавством порядку.

10. Пунктом 1 частини першої статті 236 КАС України визначено, що суд зупиняє провадження у справі у разі, зокрема, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника.

11. Оскільки, предметом спору в цій справі є рішення та дії ВККС України, прийняті на виконання повноважень цього органу, щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання суддів і визначення результатів такого оцінювання то фактичне неіснування складу ВККС України (члени колегіального органу та його голова) є обставиною, що унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність ВККС України під час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

12. Отже, та обставина, що ВККС України, повноваження голови та всіх членів якої на дату розгляду заяв Великою Палатою Верховного Суду припинені, не може забезпечити належне представництво своїх інтересів у суді та відповідно реалізовувати передбачені нормами КАС України права учасника справи до моменту утворення нового складу ВККС України, в силу вимог пункту 1 частини першої статті 236 КАС України є безумовною підставою для зупинення провадження у справі до моменту формування нового складу ВККС України задля надання змоги цьому учаснику справи належно представляти свої інтереси в суді.

13. На моє переконання перебування ВККС України у стані перетворення засвідчує і той приклад, що ВККС України, створена відповідно до Закону України від 02 лютого 1994 року № 3911-XII «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», на підставі Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» була не просто перетворена, а повністю ліквідована одночасно зі створення нового органу та державною реєстрацією нової юридичної особи, хоча той закон, як і Закон України № 193-IX, передбачав лише часткову зміну повноважень ВККС України та формуванні її у новому складі в порядку, встановленому «новим Законом». Таким чином вважаю, що правильно було б зупинити провадження за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, а не розгляд заяв по суті. Суддя В. В. Пророк Окрема думка складена 25 січня 2021 року.