Постанова Велика Палата ВС № 990/98/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2026 року м. Київ справа № 990/98/25 провадження № 11-486заі25 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Погрібного С. О., судді-доповідача Гімона М. М., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Уркевича В. Ю., за участю секретаря судового засідання Лупінос Я. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Гардецький Олександр Степанович, представниця Вищої ради правосуддя (відповідача) - Нарольська Тетяна Степанівна (в порядку самопредставництва), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання нечинними, протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2025 року (судді Стеценко С. Г., Бевзенко В. М., Кравчук В. М., Тацій Л. В., Чиркін С. М.), УСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив: - визнати нечинним, протиправним та скасувати рішення ВРП від 18 лютого 2025 року № 267/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України» (далі - оскаржуване рішення, рішення ВРП від 18 лютого 2025 року № 267/0/15-25) повністю; - визнати нечинною, протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 03 грудня 2024 року №3500/0/15-24 «Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку» (далі - ухвала ВРП від 03 грудня 2024 року №3500/0/15-24) повністю; - визнати нечинною, протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 04 березня 2025 року № 382/0/15-25 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку» (далі - ухвала ВРП від 04 березня 2025 року № 382/0/15-25) повністю; - зобов`язати ВРП розглянути заяву про відставку ОСОБА_1 .

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 травня 2025 року, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року, повернув позовну заяву в частині вимоги про визнання нечинною, протиправною та скасування ухвали ВРП від 03 грудня 2024 року на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. На обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що його заява про відставку на порушення вимог частини третьої статті 116 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (з наступними змінами; далі - Регламент), не була розглянута у встановлений строк, а її розгляд був спочатку безпідставно відкладений, а в подальшому - зупинений через надходження дисциплінарної скарги.

4. Позивач зазначає, що ВРП, незважаючи на наявність у неї заяви про відставку, прийняла оскаржуване рішення, яким звільнила його на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), внесеного за результатами кваліфікаційного оцінювання.

5. У зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення ВРП залишила без розгляду його заяву про відставку (ухвала ВРП від 04 березня 2025 року № 382/0/15-25).

6. На переконання позивача, такі дії ВРП є протиправними, оскільки порушують статтю 126 Конституції України та вимоги Закону № 1402-VIII, оскільки заява про відставку була подана раніше, а подання ВККС не відповідало формальним вимогам і надійшло з порушенням строків. Крім того, ВРП допустила процедурні порушення: не врахувала доводи щодо стану здоров`я і проходження ним (позивачем) військової служби; розглянула питання про звільнення за відсутності його представника. Сукупність цих обставин свідчить про порушення принципів верховенства права, правової визначеності та неупередженості, що зумовлює наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення та ухвали з обранням способу захисту у вигляді зобов`язання ВРП розглянути заяву про відставку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та його мотиви

7. Касаційний адміністративний суд рішенням від 10 грудня 2025 року позов задовольнив, визнав протиправними і скасував рішення ВРП від 18 лютого 2025 року № 267/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України» та ухвалу ВРП від 04 березня 2025 року № 382/0/15-25 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку», зобов`язав відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку.

8. Суд вважав, що ключовими у цій справі є такі питання: 1) черговість вирішення ВРП питань, пов`язаних із припиненням перебування судді на посаді (звільнення у відставку чи звільнення з посади на підставі подання ВККС); 2) наявність у ВРП повноважень знімати з розгляду питання звільнення судді у відставку, яке попередньо включене до порядку денного, для доопрацювання; 3) наявність / відсутність з боку ВРП порушень щодо незупинення розгляду питання про звільнення судді з займаної посади на підставі подання ВККС з огляду на обставини мобілізації позивача у грудні 2024 року до лав Збройних Сил України, а також прийняття рішення за відсутності його представника - адвоката, за наявності клопотання про відкладення розгляду питання у зв`язку із перебуванням у відрядженні.

9. Відповідаючи на ці питання, суд першої інстанції виходив з такого: ВРП безпідставно надала пріоритет розгляду пізніше поданому поданню ВККС, а не раніше поданій заяві судді про відставку; ВРП безпідставно не включила до порядку денного засідання розгляд заяви про відставку; ВРП безпідставно зняла з розгляду питання про звільнення позивача у відставку з формулюванням «на доопрацювання», що не передбачено ані Законом № 1402-VIII, ані Регламентом; ВРП необґрунтовано і невиправдано не врахувала обставин проходження позивачем військової служби та не зупинила розгляд питання про звільнення позивача з посади судді; ВРП, розглянувши питання звільнення судді з посади за відсутності представника позивача, позбавила позивача права на захист та правову допомогу.

10. У цілому суд першої інстанції дійшов висновку, що несвоєчасний розгляд заяви судді про відставку, тобто не в межах одного місяця з дня її надходження, призвів до штучного створення підстав для звільнення позивача за більш суворою процедурою, передбаченою підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. На переконання суду, відповідно до частини третьої статті 55 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП мала право, а не обов`язок, зупинити розгляд заяви на час дисциплінарного провадження, і скористалася цим правом. Однак передбачене пунктом 18.4 Регламенту право зупинити розгляд питання про звільнення судді у зв`язку із його перебуванням у складі Збройних Сил України реалізоване не було.

11. Сукупність цих дій, за висновком суду, свідчить про виключно несприятливу для судді вибірковість ВРП у реалізації своїх дискреційних повноважень, відсутність належного балансу між цілями, на досягнення яких були спрямовані рішення ВРП, і негативними наслідками, що настали для позивача. Тому суд вважав, що оскаржуване рішення ВРП від 18 лютого 2025 року № 267/0/15-25 не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, оскільки не ґрунтується на принципах законності, обґрунтованості й пропорційності, до того ж прийняте з порушенням права позивача на захист.

12. Суд дійшов висновку і про наявність підстав для скасування ухвали ВРП від 04 березня 2025 року № 382/0/15-25, оскільки така ґрунтується на протиправному рішенні ВРП від 18 лютого 2025 року № 267/0/15-25. Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги

13. ВРП не погодилася з рішенням Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року та подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати це рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

14. На обґрунтування своїх вимог ВРП посилається на те, що звільнення судді ОСОБА_1 відбулося з підстави, прямо передбаченої підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV«Перехідні положення» Конституції України, яка зобов`язує звільнити суддю у разі встановлення за результатами кваліфікаційного оцінювання його невідповідності займаній посаді. Після надходження вмотивованого подання ВККС відповідач був зобов`язаний реалізувати покладений на нього Конституцією України обов`язок щодо ухвалення рішення про звільнення судді, що виключало можливість надання пріоритету волевиявленню судді щодо звільнення у відставку.

15. ВРП наголошує, що підставами для зупинення розгляду заяви про відставку слугувало те, що на момент подання заяви він мав непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя строком на три місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим проходженням курсу підвищення кваліфікації з подальшим кваліфікаційним оцінюванням. За результатами цього оцінювання рішенням ВККС від 22 жовтня 2024 року суддю ОСОБА_1 було визнано таким, що не відповідає займаній посаді, у зв`язку із чим ВККС внесла до ВРП подання з рекомендацією про його звільнення з посади. Крім того, 01 квітня 2024 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга Кіровоградської обласної прокуратури на дії ОСОБА_1 під час розгляду справи № 404/7797/23 (№ 146/2/13-24).

16. Сукупність цих обставин, за доводами ВРП, свідчить про наявність законних підстав для зупинення розгляду заяви про відставку, що передбачено законами № 1798-VIIIі № 1402-VIII. Враховуючи, що на момент розгляду заяви про відставку суддя ОСОБА_1 вже був звільнений з посади, то залишення цієї заяви без розгляду також є правомірним.

17. Крім того, ВРП заперечує проти висновків Касаційного адміністративного суду про допущення ВРП процедурних порушень. Доводить, що формулювання членом ВРП такої підстави для відкладення розгляду заяви про відставку, як «на доопрацювання», не може свідчити про протиправність дій ВРП, якій Регламент не забороняє змінювати порядок денний під час засідання у разі виникнення обставин, що об`єктивно потребують додаткової підготовки матеріалів або уточнення правової позиції. Звертає увагу на відсутність будь-яких негативних наслідків для позивача.

18. Посилання суду як на підставу для задоволення позову на порушення місячного строку розгляду заяви про відставку ВРП вважає необґрунтованим, оскільки на це мала вплив сукупність об`єктивних обставин.

19. На переконання ВРП, визнання неправомірними дій щодо відмови в зупиненні розгляду питання через мобілізацію судді та невідкладення засідання у зв`язку з відсутністю його представника свідчить про втручання суду першої інстанції у сферу дискреційних повноважень ВРП та ігнорування приписів спеціального законодавства. Згідно з пунктом 18.4 Регламенту зупинення розгляду питання про звільнення судді у разі його перебування на військовій службі є правом, а не обов`язком Ради. ВРП наділена повноваженнями самостійно оцінювати доцільність застосування такого заходу з урахуванням конкретних обставин справи, характеру підстав звільнення та публічного інтересу. Відзив на апеляційну скаргу

20. ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гардецького О. С. подав відзив на апеляційну скаргу. Заперечуючи проти доводів і вимог апеляційної скарги, позивач вказував, що ВРП не спростувала правильність висновків суду першої інстанції та спотворює фактичні обставини цієї справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року - без змін. Рух апеляційної скарги

21. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2026 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРП, а ухвалою від 11 лютого 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Висловлені під час судового засідання доводи учасників справи

22. У судовому засіданні представниця ВРП підтримала в повному обсязі доводи та вимоги апеляційної скарги.

23. Представник позивача адвокат Гардецький О. С. в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на її необґрунтованість. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі, відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Обставини справи, які установив суд

25. Президент України Указом від 01 серпня 2007 року № 676/2007 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Кіровського районного суду міста Кіровограда строком на п`ять років, а Верховна Рада України Постановою від 21 червня 2012 року № 5011-VI обрала позивача на посаду судді Кіровського районного суду міста Кіровограда безстроково.

26. Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 24 січня 2018 року № 148/3дп/15-18, яке залишено без змін рішенням ВРП від 05 червня 2018 року № 1736/0/15-18, суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України (далі - НШС України) для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

27. ВРП рішенням від 17 липня 2018 року № 2292/0/15-18 тимчасово, строком на три місяці, відсторонила суддю ОСОБА_1 від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та направленням судді до НШС України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

28. Листом від 26 жовтня 2018 року № 08-05/3760 НШС України направила до ВККС звіт про результати проходження суддею Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснював дисциплінарне провадження щодо судді.

29. Рішенням від 26 березня 2019 року № 37/зп-19 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності суддів здійснювати правосуддя у відповідних судах, зокрема й судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 .

30. Рішенням від 13 травня 2019 року № 76/зп-19 ВККС призначила проведення додаткової перевірки щодо порушення суддею Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 порядку складення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення. Питання щодо затвердження результатів першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 ухвалено вирішити на засіданні ВККС після проведення додаткової перевірки щодо порушення ним порядку проведення іспиту.

31. Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» припинено повноваження членів ВККС, що унеможливило проходження суддею ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у Кіровському районному суді міста Кіровограда після завершення курсу підвищення кваліфікації у НШС України.

32. Отже, процедура кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення не була завершена не з його вини, а у зв`язку з припиненням повноважень членів ВККС. 33. 01 квітня 2024 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 під час розгляду справи № 404/7797/23 (провадження № 1-кс/404/3765/23 та № 1-кс/404/3768/23).

34. Рішенням від 10 квітня 2024 року № 99/зп-24 ВККС на підставі пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 .

35. Тобто відносно позивача ВККС розпочала процедуру кваліфікаційного оцінювання на іншій підставі, а саме на підставі пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

36. Рішенням від 19 червня 2024 року № 199/зп-24 (зі змінами, внесеними рішенням ВККС від 10 липня 2024 року № 218/зп-24) ВККС визначила графік складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Встановила мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала в разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

37. За результатами анонімного письмового тестування, складеного 12 вересня 2024 року, ОСОБА_1 отримав 30,375 бала, за виконання практичного завдання - 65,5 бала. ВККС встановила, що суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за підсумками іспиту. З огляду на зазначене суддя не склав іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. 38. 16 вересня 2024 року до ВРП надійшла заява судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку. 39. 03 жовтня 2024 року член ВРП ОСОБА_2 за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку склав висновок, відповідно до якого пропонував Раді ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку із поданням ним заяви про відставку.

40. Питання про звільнення судді ОСОБА_1 за загальними обставинами (у зв`язку з поданням заяви про відставку) було включено до проєкту порядку денного засідання Ради на 24 жовтня 2024 року. Однак у відповідному засіданні це питання було знято з порядку денного за пропозицією члена ВРП - доповідача у зв`язку із необхідністю доопрацювання відповідних матеріалів.

41. Цього ж дня, 24 жовтня 2024 року, на адресу електронної пошти ВРП за вхідним № 12474/0/8-24 надійшло подання ВККС про звільнення судді ОСОБА_1 .

42. Згідно з рішенням від 22 жовтня 2024 року № 184/ко-24 ВККС визначила, що суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 не склав іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді; відмовила судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 10 квітня 2024 року № 99/зп-24; визнала суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; внесла до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда. 43. 19 листопада 2024 року член ВРП ОСОБА_3 склав висновок за результатами попереднього розгляду матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда відповідно до подання з рекомендацією ВККС, яким запропонував Раді прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. 44. 26 листопада 2024 року член ВРП ОСОБА_2 склав додатковий висновок за результатами розгляду заяви і доданих до неї матеріалів про звільнення судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 у відставку, яким запропонував ВРП ухвалити рішення про зупинення розгляду заяви про відставку. 45. 03 грудня 2024 року ВРП, керуючись статтями 34, 42, частиною третьою статті 55 Закону № 1798-VІІІ, постановила ухвалу № 3500/0/15-24, якою зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги Кіровоградської обласної прокуратури від 01 квітня 2024 року № 146/2/13-24.

46. З часу надходження дисциплінарної скарги на дії судді ОСОБА_1 (з 01 квітня 2024 року) станом як на час подання суддею заяви про відставку (16 вересня 2024 року), так і на час постановлення ВРП 03 грудня 2024 року ухвали про зупинення розгляду заяви про відставку питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарного провадження за скаргою Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді ОСОБА_1 не було вирішено. 47. 18 лютого 2025 року ВРП за наслідками розгляду подання ВККС, посилаючись на положення статті 131, підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, статей 3, 30, 34, 56, пункту 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, ухвалила оскаржуване рішення № 267/0/15-25, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.

48. У рішенні зазначено, що у засідання ВРП 18 лютого 2025 року з`явився суддя ОСОБА_1, який заперечив проти звільнення його з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, вказавши, що такі низькі результати анонімного письмового тестування отримав у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, що завадило йому скласти іспит у межах кваліфікаційного оцінювання.

49. Представник судді ОСОБА_1 - адвокат Гардецький О. С. у засідання 18 лютого 2025 року не з`явився, 14 лютого 2025 року подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його перебуванням у відрядженні.

50. Крім того, 10 січня 2025 року з Кіровського районного суду міста Кіровограда надійшов лист, в якому повідомлено, що голова Кіровського районного суду міста Кіровограда 23 грудня 2024 року видав наказ № 256/ОС/к, яким суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку з перебуванням на службі у військовій частині НОМЕР_1 .

51. На засіданні 18 лютого 2025 року суддя ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення розгляду питання про його звільнення на підставі підпункту 4 пункту 16-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, оскільки з 18 грудня 2024 року він перебуває на службі у Збройних Силах України, разом з тим ВРП за результатами розгляду клопотання ухвалила відмовити у його задоволенні.

52. Рада здійснила розгляд питання про звільнення судді за відсутності представника ОСОБА_1 - адвоката Гардецького О. С.

53. Ухвалою від 04 березня 2025 року № 380/0/15-25 ВРП поновила розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у зв`язку з поданням заяви про відставку. Керуючись статтями 3, 30, 34 Закону № 1798-VIII, пунктами 10.1, 16.7 Регламенту, ухвалою від 04 березня 2025 року № 382/0/15-25 ВРП залишила без розгляду заяву про відставку. Норми права, які регулюють спірні правовідносини

54. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

55. За статтею 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

56. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

57. За Конституцією України діяльність суддів гарантується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення, звільнення з посади. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді та гарантій недоторканності. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів, що передбачено пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

58. Згідно із частинами першою та третьою статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

59. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що суддя є носієм судової влади в Україні та відповідно до законодавства України наділений особливим статусом, зокрема незалежністю, недоторканністю та імунітетом судді при здійсненні ним правосуддя. Гарантією незалежності судді є, зокрема, право судді на відставку. При цьому право бути звільненим у відставку не є абсолютним, мають бути дотримані умови для такого звільнення.

60. Правом на відставку суддя може скористатися, якщо до подання такої заяви не допустив дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав.

61. Частиною першою статті 112 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

62. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 131 розділу VIII «Правосуддя» Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема: розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

63. Статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) регламентовано, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

64. Стаття 106 Закону № 1402-VIII визначає підстави дисциплінарної відповідальності судді.

65. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави непроходження курсу підвищення кваліфікації в НШС України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання.

66. Стаття 126 Конституції України визначає, зокрема, підстави для звільнення судді. З-поміж іншого, пунктами 3, 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що підставами для звільнення судді є: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

67. Відповідно до пунктів 2, 5 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний один з таких фактів: вчинення суддею дисциплінарного проступку, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення; суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі пункту 4 частини першої цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді. Згідно із частиною шостою цієї статті за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

68. Статтею 110 Закону № 1402-VIII визначені строки погашення дисциплінарного стягнення, зокрема відповідно до пункту 4 частини першої зазначеної норми суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом двох років з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку, а також за умови успішного проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшого підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання.

69. Положеннями статті 115 Закону № 1402-VIII визначено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

70. Частини третя статті 55 Закону № 1798-VІІІ визначає, що ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

71. Процедурні питання здійснення ВРП повноважень, визначених Конституцією України, законами України № 1798-VІІІ, № 1402-VIII, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття ВРП, її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності ВРП регулюються Регламентом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

72. Згідно з пунктом 5.20 Регламенту розгляд питання порядку денного Ради чи Дисциплінарної палати, якщо інше не визначено законом, починається з доповіді доповідача, який викладає встановлені та досліджені обставини, висновок по суті питання.

73. Пунктом 5.22 Регламенту встановлено, що у разі необхідності проведення додаткової перевірки, витребування матеріалів щодо справи, яка розглядається, розгляд справи (питання порядку денного) може бути відкладено або зупинено. Розгляд зупиненої справи (питання порядку денного) поновлюється після усунення обставин, що викликали її зупинення.

74. Перевірка рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень здійснюється судом відповідно до критеріїв, визначених законом.

75. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Оцінка висновків суду та аргументів учасників справи

76. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, задовольняючи позов, виходив з такого.

77. Суд встановив, що 16 вересня 2024 року до ВРП надійшла заява судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 про звільнення у відставку, яка відповідно до частини третьої статті 116 Закону № 1402-VIII підлягала розгляду протягом одного місяця, тобто до 16 жовтня 2024 року.

78. Станом як на момент надходження цієї заяви до ВРП, так і на час спливу встановленого законом строку для її розгляду рішення від 22 жовтня 2024 року № 184/ко-24, яким ВККС як уповноважений орган, визнала суддю таким, що не відповідає займаній посаді, ухвалено ще не було. 79. 03 грудня 2024 року, тобто вже поза межами місячного строку з дня надходження заяви про відставку, ВРП постановила ухвалу № 3500/0/15-24, якою зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку на час розгляду дисциплінарної скарги Кіровоградської обласної прокуратури від 01 квітня 2024 року №146/2/13-24.

80. Ухвала мотивована тим, що на час надходження від судді ОСОБА_1 заяви про звільнення його з посади судді у відставку він має непогашене дисциплінарне стягнення у виді тимчасового, строком на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до НШС України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

81. Зупиняючи розгляд заяви судді про відставку, ВРП вважала, що у цій ситуації є застосовним до пункту 2 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний факт вчинення суддею дисциплінарного проступку, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани). Відповідно до частини шостої статті 109 Закону № 1402-VIII за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення. А 01 квітня 2024 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 під час розгляду справи № 404/7797/23 (провадження № 1-кс/404/3765/23 та № 1-кс/404/3768/23) (єдиний унікальний номер справи 146/2/13-24).

82. Суд установив, що дисциплінарна скарга Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді Кіровського районного суду міста Кіровограда надійшла до ВРП ще 01 квітня 2024 року й станом на дату засідання ВРП (призначеного спочатку на 24 жовтня, потім на 03 грудня 2024 року) питання про відкриття дисциплінарної справи за означеною скаргою дисциплінарною палатою Ради вирішено так і не було.

83. Отже, зміст дисциплінарної скарги, у зв`язку з надходженням якої, хоча і до подання суддею заяви про звільнення у відставку, було зупинено розгляд заяви про відставку, так і не був предметом оцінки дисциплінарного органу.

84. Хоча розгляд заяви судді від про відставку було зупинено у зв`язку з існуванням скарги на дії судді (що, на думку ВРП, могло бути підставою для кваліфікації дій судді як вчинення істотного дисциплінарного проступку), проте ВРП 18 лютого 2025 року ухвалила рішення № 267/0/15-25, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, тобто з інших підстав, ніж вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, і така підстава (подання ВККС) з`явилась пізніше, ніж подання суддею заяви про відставку.

85. При оцінці обставин, встановлених у цій справі, Велика Палата Верховного Суду в черговий раз звертає увагу, що правом на відставку суддя може скористатися, якщо до подання такої заяви не допустив дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав.

86. Саме тому, вирішуючи питання про наявність підстав для звільнення судді відповідно до пункту 4 ( подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням) частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП повинна перевірити в межах строків, визначених законом, чи відомі обставини, які б свідчили, що до подання заяви про відставку суддя вчинив дії, які зумовлюють прийняття рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав.

87. За обставинами справи станом на момент подання заяви про відставку позивач мав нереалізоване дисциплінарне стягнення за рішенням ВРП від 17 липня 2018 року № 2292/0/15-18 у зв`язку з тим, що після формування нового складу ВККС питання щодо призначення позивачу наступного етапу процедури кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді через накладення дисциплінарного стягнення залишилося невирішеним. Натомість ВККС 10 квітня 2024 року призначила відносно позивача кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді відповідно до пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

88. Проте дисциплінарне стягнення, застосоване до позивача за рішенням ВРП від 17 липня 2018 року № 2292/0/15-18, не було реалізовано (в частині проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді) не з вини позивача.

89. Послідовна позиція Верховного Суду полягає в тому, що негативні наслідки помилок, бездіяльності чи протиправних дій суб`єктів владних повноважень (державних органів, органів місцевого самоврядування) не можуть перекладатися на приватну особу. Особа не повинна страждати через неефективність роботи чи порушення процедур державою.

90. У постанові від 05 грудня 2024 року № 990/68/24 Велика Палата Верховного Суду уже формулювала правові висновки щодо того, що ВРП через застосування різного підходу щодо розгляду заяв суддів про звільнення у відставку допустила дискримінаційний підхід стосовно судді, що призвело до обмеження можливості реалізувати право на відставку.

91. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді направлення судді до НШС України для проходження курсу підвищення кваліфікації з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді має на меті саме підвищити кваліфікаційний рівень судді для майбутнього здійснення правосуддя.

92. Отже, наявність такого виду нереалізованого дисциплінарного стягнення (крім звільнення), тим більше не з вини судді, не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку, оскільки кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді в межах дисциплінарного провадження доцільно проводити, якщо суддя виявляє бажання продовжити працювати на посаді судді, проте таке оцінювання втрачає свою мету щодо осіб, які виявили намір звільнитися у відставку чи за власним бажанням.

93. Велика Палата Верховного Суду вчергове підкреслює, що наявність непогашеного дисциплінарного стягнення, у тому числі у вигляді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку чи за власним бажанням, якщо суддя не бажає в подальшому продовжувати здійснювати правосуддя, оскільки перешкодою є лише вчинення до подання заяви про відставку дій, які зумовлюють прийняття рішення про його звільнення з посади судді.

94. Перешкоди у реалізації права на відставку судді чи звільнення за власним бажанням без наявності передумов, які передбачають звільнення такого судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, можна розцінювати як порушення статті 126 Конституції України щодо гарантій незалежності судді, частини третьої статті 116 Закону № 1402-VIII щодо порядку звільнення судді на виконання конституційних гарантій щодо незалежності судді.

95. У питаннях оцінки правомірності зупинення ВРП розгляду заяв суддів про відставку відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

96. Велика Палата Верховного Суду, як і суд першої інстанції у цій справі, не заперечують, що для вирішення питання про звільнення судді у відставку має значення наявність дисциплінарної скарги, у якій викладено обставини, що можуть бути підставами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з накладенням такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення, тобто суддя може бути звільнений (на) з посади з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

97. Як уже вказувалось у пунктах 60, 85 цієї постанови, реалізація права на відставку чи звільнення за власним бажанням можливо, якщо до подання такої заяви суддя не допустив (допустила) дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про звільнення з посади судді з інших підстав.

98. Саме тому частини третя статті 55 Закону № 1798-VІІІ визначає, що ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 (неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я) та 4 (подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням) частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2 (порушення суддею вимог щодо несумісності), 3 (вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді), 6 (порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна) частини шостої статті 126 Конституції України.

99. В ухвалі від 03 грудня 2024 року, якою зупинено розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку, ВРП посилалась на пункт 2 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII, яким встановлено, що істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний факт вчинення суддею дисциплінарного проступку, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани).

100. ВРП виснувала, що наслідком розгляду зазначеної скарги Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з урахуванням положень пункту 2 частини дев`ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани)], може бути звільнення з посади з підстав, передбачених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

101. Водночас під час судового розгляду сторона відповідача не змогла довести обґрунтованість такого висновку (з огляду на зміст скарги), що після її розгляду позивача може бути звільнено з посади з підстав, передбачених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (внаслідок вчинення істотного дисциплінарного проступку), незважаючи на те, що саме існування цієї скарги, яка була подана до ВРП ще 01 квітня 2024 року, стало підставою для зупинення розгляду заяви судді про відставку згідно з ухвалою від 03 грудня 2024 року.

102. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що при застосуванні положень пункту 2 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII потрібно виходити із того, що не кожен факт вчинення дисциплінарного проступку суддею, який має непогашене дисциплінарне стягнення, може бути кваліфікований як істотний дисциплінарний проступок, оскільки застосоване законодавцем у вказаній нормі словосполучення «може бути визнаний» свідчить про те, що поняття істотності дисциплінарного проступку є оціночним та підлягає встановленню дисциплінарним органом з урахуванням конкретних обставин справи.

103. Так само не можна погодитись із твердженням, що за кожне вчинення істотного дисциплінарного проступку до судді може бути застосовано такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення.

104. При вирішенні питання про зупинення розгляду заяви судді про відставку на підставі статті 55 Закону № 1798-VIII у зв`язку з тим, що раніше чи після подання суддею відповідної заяви про звільнення надійшла скарга на дії судді, ВРП повинна враховувати, чи містить відповідна скарга очевидні та обґрунтовані підстави вважати, що існують обставини, які можуть стати підставами для звільнення судді у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду цієї скарги, а не сам факт подання скарги на дії судді, який висловив чи висловила бажання реалізувати право на відставку або звільнення з посади за власним бажанням.

105. Такі висновки Великої Палати Верховного Суду ґрунтуються на усталеному підході, сформованому у практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення у справі Suominen v. Finland, заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якого орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

106. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що не можна визнати за встановлених у цій справі обставин пропорційним втручання у право судді на відставку внаслідок невчинення відповідачем дій (нездійснення розгляду заяви про відставку протягом одного місяця з дня її надходження, а також зупинення розгляду заяви про відставку за відсутності очевидних та обґрунтованих підстав).

107. Сама по собі наявність на розгляді ВРП скарги Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді ОСОБА_1, про яку було відомо ВРП ще до подання суддею заяву про відставку, а потім і зупинення у зв`язку із цим розгляду заяви судді про відставку не може бути визнано виправданим з огляду на висновки, викладені Великою Палатою у пунктах 101-104 цієї постанови.

108. Заслуговують на увагу доводи ВРП про те, що формулювання членом ВРП підстави для зняття з розгляду питання про звільнення позивача у відставку як «на доопрацювання» не може вважатися настільки істотним порушенням, щоб визнати всю процедуру розгляду такої заяви незаконною чи свавільною.

109. Водночас під час розгляду справи ВРП не надала належного обґрунтування наявності конкретних обставин, на підставі яких 24 жовтня 2024 року ВРП не здійснила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку, попри включення розгляду такої заяви до проєкту порядку денного засідання ВРП того ж дня.

110. У цій справи сукупність та послідовність вчинених ВРП дій свідчить про їх спрямованість на те, щоб не розглядати заяву про відставку судді за наявності у судді достатнього стажу роботи на посаді. Такі дії за своїми наслідками становлять непропорційне втручання у право судді на відставку, порушують баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення, оскільки метою проведення оцінювання суддів - є встановлення відповідності займаній посаді того суді, який (яка) бажає продовжувати здійснювати правосуддя, а не створення додаткової підстави для звільнення судді.

111. Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках враховує, що у практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributariо (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

112. Наведеному принципу не відповідає оскаржуване у цій справі рішення, оскільки у судді наявне нереалізоване дисциплінарне стягнення (не з його вини), ВККС призначає кваліфікаційне оцінювання для цього судді не як елемент виконання накладеного дисциплінарного стягнення (для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді після проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики), а як загальне кваліфікаційне оцінювання для перевірки відповідності займаній посаді (судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково), що у подальшому стає підставою для його звільнення всупереч наявній заяві судді про звільнення у відставку.

113. ВРП у цій ситуації діяла непослідовно, суперечливо, проігнорувавши самостійно визначені підстави, наведені в ухвалі від 03 грудня 2024 року, якою зупинено розгляд заяви судді про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги Кіровоградської обласної прокуратури від 1 квітня 2024 року № 146/2/13-24 та використано іншу підставу для звільнення судді, яка з`явилась пізніше - подання ВККС щодо непідтвердження відповідності займаній посаді суддею, попри те, що суддя вже виявив бажання реалізувати право на відставку.

114. ВРП звільнила ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда саме на підставі подання з рекомендацією ВККС керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України

115. Такі дії ВРП хоча за формальними ознаками і відповідають повноваженням Ради, проте мають очевидні ознаки створення штучних перешкод для розгляду заяв судді про відставку з метою застосування до нього несприятливої процедури звільнення, а саме за результатами непроходження ним кваліфікаційного оцінювання з метою підтвердження відповідності займаній посаді, що не відповідає меті процедури кваліфікаційного оцінювання та є порушенням права на відставку.

116. У цій справі Велика Палата Верховного Суду вчергове підкреслює, що надходження на розгляд ВРП рішення ВККС, яким у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді визнано, що суддя не відповідає займаній посаді та внесено подання з рекомендацією про його (її) звільнення, або наявність у судді непогашеного дисциплінарного стягнення, не можуть бути перешкодами для реалізації суддею конституційного права на відставку.

117. Не може бути такою перешкодою і сам факт існування (як у цій справі) дисциплінарної скарги на дії судді, якщо за її змістом немає підстав вважати, що в діях судді наявні ознаки дисциплінарного проступку, що може мати наслідком звільнення судді.

118. У цьому контексті доцільно нагадати, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

119. У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність приписів законів та інших нормативно-правових актів.

120. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

121. Твердження Конституційного Суду України ґрунтуються на тому, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

122. До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.

123. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

124. ЄСПЛ послідовно висловлює правову позицію, згідно з якою надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення від 2 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 2 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).

125. Тобто дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

126. Звертаючись до своїх попередніх висновків, Велика Палата Верховного Суду визнає необхідним здійснювати судовий контроль за реалізацією дискреційних повноважень. Узагальнено критерії реалізації адміністративним органом дискреції залежно від обставин справи визначають за допомогою таких питань: - чи переслідував орган легітимну мету та чи діяв прозоро і в якомога послідовний спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі 9901/378/19); - чи дотримано процедурних гарантій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 9901/378/19); - чи належно вмотивоване рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19, від 08 липня 2020 року у справі № 9901/251/19); - чи не є рішення (висновки) адміністративного органу свавільними (довільними), нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; необ`єктивними або явно несправедливими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 9901/383/19).

127. ЄСПЛ, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus), заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria), заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom), заява № 19178/91, пункт 44).

128. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень в контексті того, чи не мали вони ознак свавільності.

129. У цій справі, маючи станом на 18 лютого 2025 року на розгляді з 01 квітня 2024 року дисциплінарну скаргу відносно судді, з 16 вересня 2024 року - заяву судді про звільнення у відставку та з 24 жовтня 2024 року - подання ВККС з рекомендацією про звільнення з посади судді, ВРП без належного обґрунтування надала перевагу у розгляді документу, який надійшов на розгляд останній, надавши тим самим пріоритет у розгляді подання з більш несприятливими наслідками, що всупереч закону перешкодило у реалізації права позивача на звільнення у відставку.

130. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про використання ВРП своїх дискреційних повноважень не на користь позивача, що зумовлює висновок про наявність ознак порушення гарантій незалежності суддів.

131. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду обґрунтовано виснував, що такі обставини не дозволяють стверджувати про дотримання ВРП необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких були спрямовані відповідні дії (рішення).

132. ВРП не надала вмотивованого обґрунтування раціональності та об`єктивної необхідності саме таких дії, як наслідок, не довела правомірність своїх дій та рішень відповідно до критеріїв, встановлених у статті 2 КАС України.

133. Тому посилання ВРП виключно на наявність у неї відповідних прав чи дискреційних повноважень не є достатніми для визнання правомірними дій, які мали наслідком порушення принципів справедливості, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності і пропорційності, що в цілому зробило провадження щодо судді ОСОБА_1 несправедливим.

134. У цій справі сукупність встановлених обставин свідчить про те, що дії ВРП, які полягали у зупиненні розгляду заяви судді про відставку та фактичному наданні пріоритету розгляду подання ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання, мають ознаки штучного створення умов для відтермінування реалізації права на звільнення у відставку з метою завершення щодо судді більш несприятливої процедури.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не ставить під сумнів наявність у ВРП повноважень на зупинення розгляду заяви судді про звільнення у відставку за наявності невирішеної дисциплінарної скарги щодо такого судді, результатом якої може бути його звільнення з інших підстав, зокрема тих, які визначені пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

136. Це підтверджено і судовою практикою, зокрема, постановою від 10 липня 2025 року у справі № 990/146/23, де провадження за заявою судді про звільнення у відставку зупинено ВРП до розгляду дисциплінарних скарг, поданих з підстав допущення таким суддею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

137. Водночас, у справі, яка переглядається, результат розгляду дисциплінарної скарги прокуратури від 01 квітня 2024 року (зокрема, такого можливого наслідку, як звільнення) ВРП пов`язувала не із серйозністю допущених суддею порушень, про які йшлося в скарзі прокуратури, а з наявністю у судді непогашеного дисциплінарного стягнення.

138. Оскільки в цій справі ВРП не пов`язувала можливість звільнення судді в межах дисциплінарного провадження безпосередньо зі скаргою, яка перебувала на її розгляді, а вдалася до оцінки наявності в судді іншого (непогашеного не з його вини) стягнення, то Велика Палата Верховного Суду виснувала про несправедливість застосованої до судді ОСОБА_1 процедури та відсутність вмотивованого обґрунтування щодо несвоєчасного розгляду його заяви про звільнення у відставку.

139. За встановлених суттєвих відмінностей у фактичних обставинах висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в цій справі, не суперечать висновкам, наведеним у постанові від 10 липня 2025 року у справі № 990/146/23.

140. Також Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними посилання ВРП на те, що подання ВККС з рекомендацією про звільнення судді з посади є кінцевим рішенням у незавершеній до цього процедурі дисциплінарного стягнення, оскільки рішенням від 10 квітня 2024 року № 99/зп-24 ВККС призначила судді ОСОБА_1 кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді відповідно до пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, а не кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення.

141. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про наявність підстав для задоволення позову.

142. Міркування і твердження сторони відповідача в апеляційній скарзі, а також пояснення, надані представницею в судовому засіданні, не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

143. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

144. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права (частина перша статті 316 КАС України).

145. Оскільки Касаційний адміністративний суд розглянув справу з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у рішенні висновків, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Висновки щодо розподілу судових витрат

146. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

147. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишити без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 990/98/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. О. Погрібний Суддя-доповідач М. М. Гімон Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. В. Білоконь Н. М. Мартинюк О. Л. Булейко К. М. Пільков О. А. Губська Н. С. Стефанів Л. Ю. Кишакевич Т. Г. Стрелець В. В. Король О. В. Ступак О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич Постанову оформила суддя Ступак О. В. у порядку частини третьої статті 321 КАС України.