Окрема думка КАС ВС № 9901/175/20

ОКРЕМА ДУМКА 14 січня 2021 року Київ справа №9901/175/20 адміністративне провадження №П/9901/175/20 судді Верховного Суду Білоуса О.В. у справі №9901/175/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення від 9 червня 2020 року №1763/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 » та зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 про накладення дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Рішенням Верховного Суду від 14 січня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення ВРП від 9 червня 2020 року №1763/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 ». Зобов`язано ВРП повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 «Про накладення на прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення». Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ВРП (код ЄДРПОУ: 00013698) сплачений та документально підтверджений судовий збір за подання позовної заяви у справі №9901/175/20 у сумі 842 (вісімсот сорок дві) гривні 20 копійок. Однак, я не погоджуюсь з таким рішенням колегії суддів і вважаю, що у задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на таке. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі ? Комісія, КДКП) від 12 червня 2019 року №176дп-19 прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Підставою для ухвалення такого рішення стало встановлення Комісією у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (неналежне виконання прокурором службових обов`язків). Зокрема, на думку Комісії, ОСОБА_1 як прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не виконав встановлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, своєчасно не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів. Залишаючи рішення КДКП від 12 червня 2019 року №176дп-19 без змін, ВРП погодилась та вважала обґрунтованим висновок Комісії про те, що прокурор ОСОБА_1 не дотримався чітких та однозначних вимог законодавства про запобігання корупції, оскільки, обіймаючи посаду прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та будучи з 8 серпня 2018 року обізнаним про наявність у нього конфлікту інтересів внаслідок залучення його до групи прокурорів у кримінальному провадженні, відкритому за його скаргою, в якому його визнано потерпілим, не виконав законодавчо встановлених вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, своєчасно не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, та не повідомив у встановлені строки свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів. З огляду на викладене, ВРП погодилась з висновком Комісії про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (неналежне виконання прокурором службових обов`язків), та прийняла рішення від 9 червня 2020 року №1763/0/15-20. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №1798-VIII), Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1798-VIII встановлено, що Вища рада правосуддя розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора. Згідно із частиною третьою статті 53 Закону №1798-VIII, скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається Вищою радою правосуддя у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді. За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін (частина п`ята статті 53 Закону №1798-VIII). Частиною першою статті 54 Закону №1798-VIII встановлено, що рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Ураховуючи положення частини другої статті 2 КАС України, вважаю, що оскаржуване рішення ВРП повинно бути повно та всебічно перевірене на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 54 Закону №1798-VIII. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 9 червня 2020 року №45 (а.с. 116-118) та копія оскаржуваного рішення ВРП (а.с. 119-124), свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її членами, які брали участь у його ухваленні та проголосували за залишення без змін рішення КДКП від 12 червня 2019 року №176дп-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 . Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини першої статті 54 Закону №1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача. Щодо підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП, визначеної пунктом 3 частини першої статті 54 Закону №1798-VIII, то ОСОБА_1 приймав участь у засіданні ВРП 9 червня 2020 року та надавав свої пояснення. Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на його відповідність пункту 4 частини першої статті 54 Закону №1798-VIII, вважаю, що це рішення містить конкретну підставу дисциплінарної відповідальності позивача та є вмотивованим. Так, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно. Виконання зазначених обов`язків є службовим обов`язком прокурора як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Статтею 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів, визначено, що прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати в позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. Як встановлено ВРП у своєму рішенні, відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 27 березня 2018 року заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури у вказаному кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, до якої включено і прокурора ОСОБА_1 . Згідно з відомостями відділу інформаційних технологій Прокуратури Київської області доступ до ЄРДР, зокрема до картки кримінального провадження № 12018110140000566, відкритого за заявою ОСОБА_1 , в якому його визнано потерпілим та включено до групи прокурорів, прокурор ОСОБА_1 здійснив 8 серпня 2018 року. Відомості до книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів у Васильківському відділі Києво-Святошинської місцевої прокуратури прокурор ОСОБА_1 вніс 12 вересня 2018 року. З огляду на викладене, вважаю, що доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у рішенні ВРП відповідних мотивів, є безпідставними. Щодо посилань колегії суддів на відсутність постанови про включення ОСОБА_1 до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №12018110140000566, встановленої постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2020 року у справі №362/3897/2, то у матеріалах дисциплінарного провадження наявні пояснення прокурора ОСОБА_2 (а.с.17-20 т.2), яка пояснила, що була призначена старшим групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні і шляхом моніторингу відомостей, які містяться у ЄРДР, нею встановлено, що ОСОБА_1 включено до групи прокурорів у цьому провадженні. Крім того, ВРП встановлено, що відповідно до даних ЄРДР 27 березня 2018 року заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури у вказаному кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, до якої включено і прокурора ОСОБА_1 . Вказані обставини не спростовані позивачем, а тому вважаю, що факт існування постанови про включення ОСОБА_1 до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №12018110140000566, мав би бути підтверджений або спростований шляхом витребовування належних та допустимих доказів, зокрема, інформації щодо наявності чи відсутності такої постанови. На мою думку, оскільки пояснення прокурора ОСОБА_2 щодо наявності постанови про включення ОСОБА_1 до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №12018110140000566 існували на час розгляду ВРП скарги на рішення КДКП від 12 червня 2019 року №176дп-19, а постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі №362/3897/2, на яку посилається колегія суддів, як на встановлення факту відсутності такої постанови, була прийнята 12 серпня 2020 року, тобто пізніше розгляду ВРП скарги ОСОБА_1 , тому у відповідача не було підстав для сумнівів щодо наявності постанови про включення ОСОБА_1 до складу групи прокурорів (така інформація була наявна у ЄРДР). Також сам ОСОБА_1 ні в скарзі на рішення КДКП до ВРП ні в позовній заяві до суду не зазначав про відсутність постанови про його включення до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №12018110140000566. А тому вважаю, що без достатніх, належних та допустимих доказів з приводу відсутності постанови про включення ОСОБА_1 до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №12018110140000566, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передчасно дійшла до висновку про відсутність такої постанови. Крім того, у скарзі на рішення КДКП та в усних поясненнях під час судового розгляду справи, ОСОБА_1 повідомив, що вхід до картки кримінального провадження, у якому його визнано потерпілим, міг бути пов`язаний із збиранням, обліком, пошуком, узагальненням даних з ЄРДР, які він систематично здійснює з метою реалізації повноважень прокурора та виконання доручень прокуратури Київської області, Генеральної прокуратури України. Однак, як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження та матеріалів адміністративної справи, будь-яких доказів на підтвердження здійснення інформаційно-аналітичної діяльності 8 серпня 2018 року позивачем не надано. Крім того, на питання головуючого у судовому засідання, ОСОБА_1 повідомив, що не оскаржував дії чи бездіяльність керівника ( ОСОБА_3 ) та старшого групи прокурорів ( ОСОБА_2 ) щодо безпідставного включення його до складу групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні та неповідомлення про це позивача, а тому вважаю, що позивач не вчиняв будь-яких дій для доведення факту, як на його думку, порушення порядку формування групи прокурорів у кримінальному провадженні та повідомлення про факт включення його до такої групи. Враховуючи викладене та з огляду на встановлені в цій справі обставини, правове регулювання спірних правовідносин, оцінивши належність, допустимість, достовірність зібраних у справі доказів як кожного окремо, так і їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, зваживши всі аргументи та доводи учасників справи, вважаю, що оскаржуване рішення ВРП від 9 червня 2020 року №1763/0/15-20 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, воно відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому, підстави для його скасування відсутні. Суддя О.В. Білоус