Рішення КАС ВС № 9901/175/20

РІШЕННЯ Іменем України 14 січня 2021 року Київ справа №9901/175/20 адміністративне провадження №П/9901/175/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Білоуса О.В., суддів: Гімона М.М., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М., за участі: секретаря судового засідання Носенко Л.О. позивача ОСОБА_1 представника відповідача Цуцкірідзе І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,- Установив: І. Зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі-позивач) 3 липня 2020 року звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі -відповідач, ВРП) у якому просив: 1.1. -визнати протиправним та скасувати рішення (далі-рішення) Вищої ради правосуддя від 9 червня 2020 року №1763/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія) від 12 червня 2019 року №176дп-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 » 1.2. - зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 про накладення дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що спірне рішення прийнято всупереч визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності та мотивів, які в нього покладені. ВРП під час здійснення перегляду рішення Комісії не надала оцінки всім обставинам справи. 2.1. Позивач також зазначає, що ним на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та ВРП повідомлено про те, що про наявність потенційного конфлікту інтересів йому стало відомо у ході проведення перевірки Генеральною інспекцією України, а саме 12.09.2018, та цього ж дня, на виконання вимог пункту другого частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», ним було підготовлено та передано безпосередньому керівнику рапорт про наявність потенційного конфлікту інтересів, про що зокрема свідчать відомості із Книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів у Васильківському відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, в яку були внесені відповідні відомості. 2.2. Крім того, ОСОБА_1 указує, що на засіданні Комісії та ВРП ним звернено увагу на те, що у ході проведення службового розслідування зазначені обставини належним чином не перевірено, відомостей із реєстрів передачі вхідної кореспонденції не отримано, пояснення у працівників секретаріату не відібрано, а тому зазначені обставини, відповідно, залишені поза увагою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Вищої ради правосуддя. 2.3. Позивач акцентує увагу на те, що у рішенні ВРП відсутні посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких дійшли висновку, про те, що потенційна наявність доступу до всієї наявної інформації у картці кримінального провадження співрозмірна та передбачає повну обізнаність ОСОБА_1 про зміст.

3. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що частиною першою статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно. Виконання зазначених обов`язків є службовим обов`язком прокурора як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». 3.1. Відповідач указує, що ОСОБА_1 як прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не виконав установлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, своєчасно не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів. 3.2. Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що висновок Комісії про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (неналежне виконання прокурором службових обов`язків) є правильним. 3.3. Крім того, відповідач звертає увагу Суду, що відповідно до статті 54 Закону України № 1798-УІІІ рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Отже, законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. 4. 15 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копію постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2020 у справі №362/3897/20.

5. У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення допустила довільне трактування фактичних обставин без аргументованого посилання на норми матеріального та процесуального права. Зазначив, що факт відсутності конфлікту інтересів установлений постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2020 у справі №362/3897/20. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

6. Представниця відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову. Зазначила, що законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Відтак, на засіданні Вищої ради правосуддя 9 червня 2020 року були присутні 16 членів Вищої ради правосуддя. За результатами голосування «за» проголосувало 16 членів Вищої ради правосуддя, «проти» -

0. Таким чином, оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухвалені. Факт неповідомлення про конфлікт інтересів був підтверджений. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. ІІІ. Процесуальні дії у справі.

7. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року задоволено заяву Блажівської Н.Є. про самовідвід. Відведено суддю Блажівську Н.Є. від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя.

8. Ухвалою від 17 липня 2020 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за вказаним позовом і призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Тією самою ухвалою суд надав відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву. 9. 31 липня та 03 серпня 2020 року від Вищої ради правосуддя до Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що висновок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (неналежне виконання прокурором службових обов`язків) є правильним. 10. 29 липня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому відповідач просить надати йому можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів учасників за допомогою додатку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua). До заяви додано доказ надсилання її копії позивачу на його електронну адресу. 11. 30 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 12. 10 вересня 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява у якій позивач просить визнати поважною причину неприбуття до суду поважною. 13. 15 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копію постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2020 року №362/3897/20. 14. 29 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому відповідач просить надати йому можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів учасників за допомогою додатку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua). До заяви додано доказ надсилання її копії позивачу на його електронну адресу. 15. 02 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 16. 26 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло заява Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому відповідач просить надати йому можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів учасників за допомогою додатку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua). До заяви додано доказ надсилання її копії позивачу на його електронну адресу. 17. 01 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 18. 03 грудня 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява в якій позивач просить визнати поважною причину неприбуття до суду поважною.

19. Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у Офісу Генерального прокурора у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено. Витребувано з Офісу Генерального прокурора в строк до 15 грудня 2020 року матеріали дисциплінарного провадження про накладення на прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

20. На вимогу Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора 17 грудня 2020 року на адресу суду надійшли витребувані докази. ІV. Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

21. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (далі - рішення Комісії від 12 червня 2019 року № 176дп-19).

22. З рішення Комісії 23 березня 2018 року до Васильківського відділу поліції, вбачається, що від ОСОБА_1 надійшла заява про те, що чоловік та жінка, які представились родичами ОСОБА_3 , неправомірно з невідомих причин вимагають з заявника грошові кошти у сумі 10 000 доларів США.

23. За вказаною заявою відкрито кримінальне провадження, потерпілим у якому, 26 березня 2018 року визнано ОСОБА_1 , який з 13 листопада 2017 року обіймає посаду прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.

24. Відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 27 березня 2018 року заступником керівника Києво- Святошинської місцевої прокуратури у вказаному кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, до якої включено і прокурора ОСОБА_1 .

25. Старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні визначено прокурора ОСОБА_4 , яка, як убачається із її пояснень, 22 травня 2018 року повідомила начальника відділу ОСОБА_5 про конфлікт інтересів та підготувала проект постанови про створення нової групи прокурорів, до складу якої ОСОБА_1 включено не було, і передала зазначений проект ОСОБА_5 .

26. Наступного дня ОСОБА_5 повернув їй зазначену постанову з підписом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 , однак ОСОБА_4 не перевірила в подальшому, чи внесені ОСОБА_6 відповідні зміни до ЄРДР.

27. Відповідно до книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів у Васильківському відділі Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та ОСОБА_4 унесли повідомлення про конфлікт інтересів 12 вересня 2018 року, а до книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів працівників Києво-Святошинської місцевої прокуратури - 24 вересня 2018 року.

28. Згідно з даними відділу інформаційних технологій Прокуратури Київської області доступ до ЄРДР, зокрема до картки кримінального провадження № 12018110140000566, прокурор ОСОБА_4 здійснювала двічі 21 квітня 2018 року, чотири рази 22 травня 2018 року, шість разів 12, 21 та 24 вересня 2018 року, а прокурор ОСОБА_1 - один раз 8 серпня 2018 року.

29. Приймаючи рішення про накладення на прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, Комісія дійшла висновку, що в діях прокурора ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (неналежне виконання прокурором службових обов`язків), з огляду на те, що прокурором ОСОБА_1 як прокурором Васильківського відділу Києво- Святошинської місцевої прокуратури Київської області не виконано встановлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, своєчасно не вжито заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомлено свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів.

30. Не погодившись з Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Вищої ради правосуддя. 31. 15 липня 2019 року до Вищої ради правосуддя (вхідний № 25/0/11-19) надійшла скарга прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 на рішення Комісії від 12 червня 2019 року № 176дп-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 .

32. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 15 липня 2019 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_7 .

33. Рішення Вищої ради правосуддя № 1763/0/15-20 від 09.06.2020 залишено без змін рішення Комісії від 12 червня 2019 року № 176дп-19.

34. Позивач, уважаючи протиправним рішення Вищої ради правосуддя № 1763/0/15-20 від 09.06.2020, звернувся до Верховного Суду з позовом. V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

35. Пункт 3 частини першої статті 131 Конституції України визначає, що в Україні діє ВРП, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

36. Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі по тексту - Закон № 1697-VII).

37. Відповідно до частин першої та другої статті 45 вказаного Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Дисциплінарне провадження включає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

38. Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

39. Відповідно до частини четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

40. Частиною п`ятою статті 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

41. Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).

42. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).

43. Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

44. Статтею 13 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що працівник прокуратури, незважаючи на особисті інтереси, повинен вживати всіх можливих заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, не допускати вчинення дій чи бездіяльності, які можуть його спричинити або створити враження про наявність такого конфлікту.

45. Згідно зі статтею 18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури.

46. Відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) посадові та службові особи органів прокуратури зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вживати заходи щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

47. Статтею 1 Закону визначено, що потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, а реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

48. Відповідно до Порядку організації роботи з внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 111 від 13 квітня 2017 року, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

49. Порядок розгляду ВРП скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора визначений статтею 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

50. За змістом цієї норми скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.

51. ВРП розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора не пізніше шістдесяти днів з дня їх надходження. Цей строк може бути продовжений ВРП не більше ніж на шістдесят днів у разі потреби додаткової перевірки обставин та (або) матеріалів справи.

52. За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.

53. Копія рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, у семиденний строк з дня його ухвалення вручається чи надсилається прокурору або його представнику (частини третя - шоста статті 53 «Про Вищу раду правосуддя»).

54. За правилами статті 54 цього ж Закону рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП, якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

55. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

56. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

57. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішення Вищої ради правосуддя від 9 червня 2020 року №1763/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 ».

58. Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

59. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 2 КАС України, визначаючи межі перевірки судом законності рішення ВРП, Верховний Суд уважає, що при наданні юридичної оцінки рішенню ВРП суд має повну юрисдикцію, яка не обмежується лише з`ясуванням наявності визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» формальних підстав для скасування такого рішення. Суд повинен також дослідити дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення вимог закону вмотивованості такого рішення. Слід зазначити, що стосовно судового контролю за перевіркою рішення ВРП, суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у рішенні висновки, щодо обставин у справі, довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів. Таке дослідження має бути у разі, якщо об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

60. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

61. Згідно з практикою цього Суду «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

62. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та, з особливою прискіпливістю й ретельністю, - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

63. Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та й доказів, поданих сторонами.

64. Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).

65. До подібних висновків щодо меж розгляду скарги на рішення ВРП дійшла Велика палата Верховного Суду у рішенні від 22 серпня 2019 у справі 11-118сап19. Так, вирішуючи питання щодо правомірності притягнення особи до дисциплінарної відповідальності з`ясовувалися серед інших питання: існування факту вчинення дисциплінарного правопорушення; існування фактичних підстав проступку; чи містило таке діяння, ознаки дисциплінарного проступку; чи встановлює закон підстави, за яких дії мають (можуть) розцінюватися (кваліфікуватися) як дисциплінарний проступок; чи встановлює закон дисциплінарну відповідальність за порушення, яке поставлено за провину особі; чи є обґрунтовані підстави для визнання особи винним у скоєнні дисциплінарного делікту; чи немає обставин, що виключають дисциплінарну відповідальність судді за ті дії, які він вчинив.

66. З матеріалів справи вбачається, що на засіданні Вищої ради правосуддя від 09 червня 2020 року були присутні 16 членів Вищої ради правосуддя. За результатами голосування «за» проголосувало 16 членів Вищої ради правосуддя, «проти» -

0. Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено повноваженим складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

67. Прокурор ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду його скарги на Рішення Комісії та був присутня на засіданні ВРП.

68. Таким чином, під час розгляду справи встановлено відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора.

69. Надаючи правову оцінку наведеним у рішенні ВРП мотивам, з яких вона дійшла висновку про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у контексті наявності або відсутності визначеної пунктом 4 частини першої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування відповідного рішення ВРП, Верховний Суд виходить з того, що об`єктивну сторону дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом першим частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», становить невиконання чи неналежне виконання прокурором своїх службових обов`язків.

70. Відповідач, залишаючи без змін рішення про накладення на прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, погодився з тим, що в діях прокурора ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (неналежне виконання прокурором службових обов`язків), з огляду на те, що прокурором ОСОБА_1 як прокурором Васильківського відділу Києво- Святошинської місцевої прокуратури Київської області не виконано встановлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, своєчасно не вжито заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомлено свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів.

71. З рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 23 березня 2018 року вбачається, що від ОСОБА_1 до Васильківського відділу поліції надійшла заява про те, що чоловік та жінка, які представились родичами ОСОБА_3 , неправомірно з невідомих причин вимагають з заявника грошові кошти у сумі 10 000 доларів США.

72. За вказаною заявою відкрито кримінальне провадження, потерпілим у вказаному кримінальному провадженні 26 березня 2018 року визнано ОСОБА_1 , який з 13 листопада 2017 року обіймає посаду прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.

73. Відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 27 березня 2018 року заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури у вказаному кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, до якої включено і прокурора ОСОБА_1 .

74. Старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні визначено прокурора ОСОБА_4 , яка, як вбачається із її пояснень, 22 травня 2018 року повідомила начальника відділу ОСОБА_5 про конфлікт інтересів та підготувала проект постанови про створення нової групи прокурорів, до складу якої ОСОБА_1 включено не було, і передала зазначений проект ОСОБА_5 .

75. Наступного дня ОСОБА_5 повернув їй зазначену постанову з підписом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 , однак ОСОБА_4 не перевірила в подальшому, чи внесені ОСОБА_6 відповідні зміни до ЄРДР.

76. Відповідно до книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів у Васильківському відділі Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та ОСОБА_4 внесли повідомлення про конфлікт інтересів 12 вересня 2018 року, а до книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів працівників Києво-Святошинської місцевої прокуратури - 24 вересня 2018 року.

77. Згідно з даними відділу інформаційних технологій Прокуратури Київської області доступ до ЄРДР, зокрема до картки кримінального провадження № 12018110140000566, прокурор ОСОБА_4 здійснювала двічі 21 квітня 2018 року, чотири рази 22 травня 2018 року, шість разів 12, 21 та 24 вересня 2018 року, а прокурор ОСОБА_1 - один раз, 8 серпня 2018 року.

78. Отже, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що ОСОБА_1 як прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не виконав встановлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, та, усвідомлюючи обставини, що складають реальний конфлікт інтересів, своєчасно не вжив заходів щодо його недопущення, та не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів.

79. Проте, Верховний Суд уважає вказані висновки ВРП передчасними та такими, що були прийняті на підставі неповного дослідження обставин справи, оскільки з огляду на об`єктивну сторону дисциплінарного проступку, за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності, слід перевірити, чи дійсно позивач набув процесуального статусу прокурора у вказаному кримінальному провадженні, яким обґрунтовано його перебування у стані конфліктів інтересів.

80. Так, відповідач поза увагою залишив пояснення ОСОБА_1 з приводу того, що з постановою про його включення до групи прокурорів він повідомлений не був. Крім того, під час судового розгляду справи ОСОБА_1 зазначив, що постанови про його включення до групи прокурорів у кримінальному провадженню № 12018110140000566 взагалі не існує.

81. Цей факт підтверджений Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2020 у справі № 362/3897/20 (а.с.251-257), за якою ОСОБА_1 не мав та не має службових повноважень у кримінальному провадженні 12018110140000566, оскільки постанова про призначення групи прокурорів за участю ОСОБА_1 відсутня. За результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за частиною 1 статті 172-7 (Неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів) провадження було закрито за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення. Обставини, встановлені означеним судовим рішенням, за приписами частини 6 статті 78 КАС України є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена така постанова. Правова природа такої обов`язковості полягає у загальному принципі обов`язковості таких, що набрали законної сили, судових рішень (стаття 129-1 Конституції України, стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), безвідносно до часу їх ухвалення, якщо такі існують на час розгляду справи про наслідки.

82. Отже, незважаючи на те, що ця постанова була прийнята судом 12 серпня 2020 року, тобто після ухвалення спірного рішення ВРП, колегія суддів висновує, що встановлений судом у справі № 362/3897/20 факт відсутності процесуального рішення про включення ОСОБА_1 до складу групи прокурорів в одній з порівнюваних справ як першоджерела відомостей, що відображаються у ЄРДР, спростовує висновки, покладені в основу рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та, як наслідок, доводить неповноту встановлення відповідачем обставин справи.

83. Тобто, ВРП під час здійснення перегляду рішення Комісії не надала оцінки всім обставинам справи, а саме не було встановлено факту наявності або відсутності постанови про включення ОСОБА_1 до групи прокурорів у кримінальному провадженні, де позивач визнаний потерпілим.

84. Відтак висновок ВРП про те, що ОСОБА_1 , як прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, не виконав встановлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, зроблений передчасно, без з`ясування всіх обставин по справі. Принагідно колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відсутність позивача у складі групи прокурорів не утворює ні реального, ні потенційного конфлікту інтересів, так само як неповідомлення про такий «уявний» конфлікт, не підтверджений фактичними обставинами, не утворює складу дисциплінарного проступку. Як наслідок, за відсутність такого неправдивого повідомлення особа не може нести дисциплінарної відповідальності.

85. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення ВРП - скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» а відповідача необхідно зобов`язати повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 «Про накладення на прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення». VII. Судові витрати

86. За правилами статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

87. Матеріалами справи підтверджено, що позивач за подання адміністративного позову в цій справі сплатив судовий збір у розмірі 842 грн 20 коп., які на підставі частини першої статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

88. Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2021 року.

89. Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 9 червня 2020 року №1763/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 ».

3. Зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №176дп-19 «Про накладення на прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (код ЄДРПОУ: 00013698) сплачений та документально підтверджений судовий збір за подання позовної заяви у справі №9901/175/20 у сумі 842 (вісімсот сорок дві) гривні 20 копійок.

5. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повний текст рішення буде виготовлено 19 січня 2021 року. Головуючий суддя О.В.Білоус Судді М.М.Гімон І.Л.Желтобрюх О.О.Шишов М.М.Яковенко