Постанова Київський апеляційний суд № 359/4623/20

Справа № 359/4623/20 Головуючий в суді І інстанції - Ткаченко Д.В. Провадження № 33/824/59/2021 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Гулько Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гулько Жанни Вікторівни на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : 12 червня 2020 року о 00 год. 54 хв. в Київській області, м. Бориспіль, по вул. Глібова, 1, гаражний кооператив «Благодать», водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Lifan tr 250-4» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився присутності двох свідків, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Гулько Ж.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги Гулько Ж.В. зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази вини ОСОБА_1 , не викликав свідків для допиту, розгляд справи провів за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, належним чином не дослідив протокол про адміністративне правопорушення. Також, суд позбавив права особу на захист своїх прав та інтересів. Крім того, апелянт звертає увага на те, що судом не надано належної оцінки медичному висновку №379 від 16.06.2020, в якому лікарем встановлено про відсутність наркотичного чи алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 на час керування транспортним засобом. Судом встановлено, що правопорушник погодився з тією обставиною, що він вживав алкогольні напої, але судом не надано належну об`єктивну оцінку того, що особа чесно вказала, що ця подія була за добу і наразі він не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, однак суд дану інформацію сприйняв навпаки. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Гулько Ж.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення ОСОБА_1 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані. Так, ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення порушника та його захисника, дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів. На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться: - в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 293282 від 12 червня 2020 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 - в письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 12 червня 2020 року о 01 год. 15 хв. від проходження огляду на стан сп`яніння, та жодних зауважень щодо неправомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали (а.с. 5-6); - відеозаписом обставин пригоди, на якому відображено, що водій ОСОБА_1 був зупинений за порушення Правил дорожнього руху України, під час спілкування з ним були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а тому водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, роз`яснено порядок проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», у медичному закладі або особа має право відмовитись від огляду. На що водій ОСОБА_5 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, в подальшому були запрошені свідки і в їх присутності водій також відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що в матеріалах провадження міститься висновок № 379 від 16.06.2020 року, в якому лікарем встановлено про відсутність наркотичного чи алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 на час керування транспортним засобом, тому суд перешої інстанції повинен був закрити провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за керування транспортного засобу в стані сп`яніння (п.2.9 ПДР України), а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння (п.2.5 ПДР України). Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33, ч.1 ст.130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 07 вересня 2020 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гулько Ж.В. слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гулько Жанни Вікторівни - залишити без задоволення. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко