Постанова 4824 № 362/6114/24

Справа № 362/6114/24 Головуючий в суді І інстанції - Попович О.В. Провадження № 33/824/4843/2024 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2024 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Ханова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ханова Андрія Олександровича на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 16 серпня 2024 року о 13:55, на 41 км автодороги М-05 сполученням Київ-Одеса, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volksvagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна білість, виражене тремтіння пальців рук) та від проходження медичного огляду у встановленому законодавстві порядку, у медичному закладі з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 80 копійок. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Ханов А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.09.2024 та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично всю справу звів до формальної оцінки вимоги пройти огляд і відмови пройти огляд на стан сп`яніння, не надавши при цьому ніякої оцінки тому, що пропозиція пройти огляд була безпідставною, ознаки сп`яніння - вигаданими, а загальна атмосфера складалась з численних порушень прав і свобод водія та пасажира з боку поліцейських. Таким чином, суд першої інстанції прийняв постанову без належної оцінки всіх обставин у справі, дослідив докази поверхнево, не застосував до матеріалів справи доктрину «плодів отруйного дерева», що й призвело до прийняття незаконного і необґрунтованого рішення, яке має бути скасоване судом апеляційної інстанції. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Ханова А.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення ОСОБА_1 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 16 серпня 2024 року о 13:55, на 41 км автодороги М-05 сполученням Київ-Одеса, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volksvagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна білість, виражене тремтіння пальців рук) та від проходження медичного огляду у встановленому законодавстві порядку, у медичному закладі з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 909485 від 16.08.2024 (а.с. 1); направленням на огляд водія транспортного засобу (а.с. 2); актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3); розпискою ОСОБА_2 (а.с. 4); рапортом старшого лейтенанта поліції Тонковида О. (а.с. 5); відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (а.с. 6), на яких зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим. Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону. Доводи апеляційної скарги про те, що пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння була безпідставною, а ознаки сп`яніння - вигаданими працівниками поліції, ? на переконання суду не спростовують факту відмови водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, тобто у найближчому медичному закладі, і порушення таким чином вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто, за змістом цієї норми, поліцейський, як посадова особа на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п. п. 3, 4 Розділу І Інструкції. Також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, та оскарження ОСОБА_1 таких дій і їх результатів. Відтак, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються матеріалами провадження. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. З огляду на наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, всупереч твердженням апелянта, фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим. Адміністративне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 , відповідає положенням ст.ст. 33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено. Оскільки постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, суд апеляційної інстанції залишає її без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ханова А.О. без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ханова Андрія Олександровича - залишити без задоволення. Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко