Постанова 4802 № 161/14751/20

Справа № 161/14751/20 Провадження №33/802/31/21 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р. М. Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2021 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А.. за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Щербяка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2020 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм ПрАТ "Дубно молоко", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів громадян, що відповідно становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. В дохід держави із ОСОБА_1 стягнуто 420 грн. 40 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28 серпня 2020 року об 23 год. 11 хв. в м.Луцьку по вул.Генерала Шухевича керував автомобілем марки «Шевролет», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився у встановленому законом порядку від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає вищевказану постанову судді незаконною. Вказує про те, що працівниками поліції порушено процедуру проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, яка визначена чинним законодавством, оскільки він відмовився від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу, однак наполягав на проходженні огляду в медичній установі, на що йому було відмолено. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні пояснення свідків та працівників поліції. Проте, суд першої інстанції на це увагу не звернув та постановив постанову про визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вважає, що за таких обставин судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Крім того, апелянт в апеляційній скарзі просить поновити пропущений з поважних причин строк на оскарження постанови. Як на поважність причин пропуску такого строку посилається на те, що він не приймав участь у розгляді справи у зв`язку із перебуванням на лікуванні, про що вказував суду у поданій заяві та просив розгляд справи відкласти. Однак, суд розглянув справу у його відсутності. Оскаржуване судове рішення від 06.11.2020 року отримав лише 23.11.2020 року через поштове відділення. Вважає, що з цього часу почав перебіг 10-денного строку на оскарження судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Щербяка Н.В., який скаргу підтримав із наведених у ній підстав, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав. Враховуючи доводи апелянта вважаю, що йому слід поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення від 06.11.2020 року, оскільки він пропущений з поважних на те причин. За положеннями статтей 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП. ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №069409 від 28.08.2020 року, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Протокол підписаний ОСОБА_1 ; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 28.08.2020 року, з яких вбачається, що вони були присутніми при складенні адміністративних матеріалів щодо водія ОСОБА_1 за керування автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, однак останній відмовився від проходження огляду на виявлення наявності чи відсутності стану сп`яніння; Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому правопорушення доводиться і відеозаписом з боді-камери працівника поліції, з якого окрім іншого вбачається, що працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, однак він відмовився в присутності двох свідків. Після цього, було складено протокол про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 підписав, та вказав, що в даний час не буде керувати автомобілем. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме ухиленні особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції права на захист з тих причин, що справу 06.11.2020 року було розглянуто у його відсутності, і це при тому, що він перебував на лікуванні, на увагу суду не заслуговує з наступних підстав. Як правильно зазначив місцевий суд у своєму рішенні, про судове засідання, яке було призначене на 06.11.2020 року ОСОБА_1 був обізнаний належним чином. ОСОБА_1 подаючи повторно до суду заяву про відкладення розгляду справи через перебування на лікування, не подав жодного доказу з цього приводу. А тому, апеляційний суд вважає, що 06.11.2020 року суд першої інстанції правильно розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 оскільки він будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, доказів поважності неявки в судове засідання не подав. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує про те, що він відмовився від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, і водночас наполягав на проходженні такого огляду в медичній установі, проте таке його твердження не знайшло свого логічного підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки повністю спростовується відеозаписом з боді-камери працівника поліції. Не заслуговує на увагу суду також твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи письмових пояснень свідків, які були присутніми при складенні адміністративних матеріалів, оскільки такі пояснення наявні (а.с.3). Таким чином, усі доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає. А тому, постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2020 року підлягає залишенню без змін. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2020 року щодо нього, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк