Постанова Волинський апеляційний суд № 162/372/22

Справа № 162/372/22 Провадження №33/802/65/23 Головуючий у 1 інстанції:Цибень О.В. Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2023 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Терлецького О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Терлецького Олександра Миколайовича на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. В дохід держави із ОСОБА_1 стягнуто 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 27 червня 2022 року о 00 год. 12 хв. в смт.Любешів на автодорозі Р-14, керував автомобілем марки "Мерседес-Бенц", державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя) і відмовився у встановленому законом порядку від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із таким судовим рішенням захисник ОСОБА_1 адвокат Терлецький О.М. подав апеляційну скаргу в якій вищевказану постанову судді вважає необґрунтованою та незаконною у зв`язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи. Зазначає про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу у зв`язку з чим був доставлений до медичного закладу. Прибувши до медичного закладу всередині службового автомобіля поліцейський запитав у ОСОБА_1 чи готовий він пройти в медичному закладі такий самий тест за допомогою алкотестера, на що останній відмовився, так як розумів, що йому пропонувалась та ж сама процедура огляду на стан сп`яніння, що й на місці зупинки. Крім того, поліцейський доставивши ОСОБА_1 до приміщення медичного закладу, в порушенням вимог законодавства, не забезпечив його доставку на сам огляд безпосередньо до лікаря, де також повинен був бути і сам поліцейський. А тому, вважає, що поліцейським не було забезпечено належним чином проведення медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, як того вимагає законодавство, чим фактично порушено процедуру його проведення. Також вказує про те, що ОСОБА_1 просив проходження медичного огляду і здачі крові на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Також не погоджується із твердженням суду про розцінювання доводів ОСОБА_1 та його як захисника, як спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності. Посилаючись на це, просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Водночас, апелянт у поданій апеляційній скарзі ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення від 14.12.2022 року з посиланням на те, що в судовому засіданні проголошено було лише вступну та резолютивну частини, а повний текст складено 22.12.2022 року, копію якої в цей день направлено ОСОБА_1 і, яка ним була отримана лише 26.12.2022 року. Вважає, що з цієї дати (26.12.2022) почав перебіг 10-денного строку на оскарження судового рішення. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 адвоката Терлецького О.М., який скаргу підтримав з підстав викладених у ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Апеляційний суд вважає, що враховуючи доводи апелянта слід поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки, як встановлено судом, він фактично пропущений з поважних на те причин. За положеннями ст.ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП. ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №483252 від 27.06.2022 року, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя) відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку. Дані обставини зафіксовані на боді-камеру працівника поліції. Від надання пояснень та підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія в медичний заклад від 27.06.2022 року; - зобов`язанням до протоколу ДПР18 №483252 від 27.06.2022року, яке свідчить про те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, однак він відмовився його підписувати; - письмовим поясненням ОСОБА_2 від 27.06.2022 року в якому, окрім іншого зазначено про те, що ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту о 00:10 год., так як пересувався транспортним засобом під час комендантської години. В ході спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», однак він відмовився. Після цього, ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти такий огляд в медичному закладі, на що він погодився. Вже коли вони повернулись на місце зупинки транспортного засобу (блокпост), то щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 від надання будь-яких пояснень та підпису протоколу відмовився; - рапортами працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 27.06.2022року в яких фактично викладено ті ж обставини, що й у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт зупинки транспортного засобу, а також те, що після зупинки, йому як водію транспортного засобу, який мав ознаки алкогольного сп`яніння, було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак він відмовився. Після цього, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд в медичному закладі, на що він погодився. Вбачається і те, що безпосередньо біля медичного закладу в службовому автомобілі працівником поліції було запропоновано пройти огляд в медичному закладі куди вони прибули, однак він відмовився. Після цього, працівник поліції повідомив, що будуть складатись адміністративні матеріали. Зафіксованим також є факт ознайомлення вже безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу з протоколом про адміністративне правопорушення шляхом його зачитування працівником поліції, запропоновано надати пояснення та отримати копію цього протоколу, однак ОСОБА_1 відмовився. Вже після ознайомлення ОСОБА_1 із протоколом, він наполягав на тому, що бажає проїхати в медичний заклад для проходження огляду шляхом здачі біологічного зразка крові. Також вина ОСОБА_1 доводиться і пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (працівники поліції), які допитувались судом першої інстанції. Пояснення цих свідків повністю підтверджують обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 . Зокрема, із пояснень цих свідків вбачається те, що водій ОСОБА_1 на блокпосту був зупинений ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки рухався у комендантську годину. В ході спілкування у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Після цього, на блокпост був викликаний черговий наряд в складі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для проведення огляду ОСОБА_1 , однак він відмовився і, при цьому виявив бажання пройти такий огляд в медичному закладі. В медичний заклад ОСОБА_1 доставлявся ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували на чергуванні на блокпосту згідно із відповідним наказом керівництва і, який не могли залишити. Коли ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , то вже безпосереднього біля самого приміщення, перебуваючи в службовому автомобілі, він відмовився проходити медичний огляд. Після цього, ОСОБА_1 був доставлений на місце зупинки транспортного засобу, де й було складено щодо нього адміністративні матеріали. Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що вже після складення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 вказував на те, що бажає пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі шляхом здачі біологічного зразка крові. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. При цьому, апеляційний суд вважає цілком безпідставними доводи сторони захисту про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка передбачене чинним законодавством, оскільки їх дії відповідали положенням КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, сторона захисту вказує на те, що працівник поліції доставивши ОСОБА_1 до медичного закладу не виконав свого обов`язку по доставлянню його безпосередньо до лікаря, однак воно є таким, що не відповідає матеріалам справи, оскільки, як встановлено із відеозапису з боді-камери, а також інших досліджених доказів справи у тому числі пояснень свідків, ОСОБА_1 перебуваючи у службовому автомобілі перед приміщенням медичного закладу, куди був доставлений, відмовився проходити в медичний огляд. Ті ж твердження сторони захисту, що ОСОБА_1 якимось чином не так зрозумів пропозицію працівника поліції щодо проходження огляду, жодним чином не виправдовує його. Таким, що не береться до уваги судом як на підставу порушення процедури проведення медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння й те, що ОСОБА_1 наполягав на проходженні медичного огляду шляхом здачі біологічного зразка крові, оскільки, як достеменного встановлено з досліджених судом доказів, таке прохання він почав висловлювати вже після складення щодо нього адміністративних матеріалів у тому числі протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_9 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі, про що вірно було зазначено судом першої інстанції. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить сторона захисту, апеляційний суд не вбачає. А тому, апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді щодо ОСОБА_1 , - без змін. На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Терлецькому Олександру Миколайовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Любешівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року. Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Терлецького Олександра Миколайовича залишити без задоволення, а постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк