Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1729/22

Справа № 163/1729/22 Провадження №33/802/34/23 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А. Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2023 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водія-далекобійника, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. В дохід держави із ОСОБА_1 стягнуто 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він: - 09 жовтня 2022 року об 21:40 год. на автодорозі М-07 504км, керував автомобілем марки "Рено Магнум", державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП; - 11 жовтня 2022 року об 20:46 год. в с.Старовойтово Любомльського району, керував автомобілем марки "Рено Магнум", державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вважає його таким, що постановлене без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, та необґрунтованим і незаконним. Зазначає про те, що суд порушив його права бути належним чином повідомленим про місце, дату і час розгляду справи, особисто бути присутнім в судовому засіданні та надавати пояснення і докази, оскільки не викликаючи його в судове засідання, суд розглянув справу у його відсутності. Вважає, що оскаржувана постанова винесена судом на підставі складених працівником поліції із грубим порушенням норм законодавства, яке регулює такі питання. Також вказує про те, що він скориставшись своїми правами, що передбачені чинним законодавством, 20.10.22 та 02.11.22 подав скарги на неправомірні дії працівників поліції про складення щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, на підставі яких судом постановлено оскаржувану постанову. Однак, будь-яких рішень щодо результатів розгляду його скарг, він не отримував. Вважає, що суд приймаючи судове рішення щодо нього, діяв упереджено та прийшов до помилкового висновку про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП. Посилаючись на викладене, просить оскаржувану постанову судді скасувати, а провадження у справі щодо нього, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Водночас, апелянт у поданій апеляційній скарзі ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення від 20.10.22 з посиланням на те, що суд не повідомивши його належним чином про час, дату та місце розгляду справи, розглянув її у його відсутності, а копію постанови відправив на його адресу лише 15.11.22, яку ним отримано 23.11.22. Вважає, що з цієї дати (23.11.22) почав перебіг 10-денного строку на оскарження судового рішення. ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання до апеляційного суду не з`явився. При цьому, ним не було подано будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи. А тому, враховуючи положення ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе апеляційний розгляд провести у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Апеляційний суд враховуючи наведені апелянтом в скарзі доводи з приводу поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, вважає, що він фактично пропущений з поважних на те причин, а тому підлягає поновленню. За положеннями статтей 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.05 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП. Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення двох адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КпАП України, об`єктивна сторона яких, відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого полягає, у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданих адміністративних правопорушень, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цих адміністративних проступків повністю доводиться: - протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №058885 від 09.10.22, та серії ААД №058600 від 11.10.22, за змістом яких ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку. Від надання пояснень, підпису протоколів та отримання їх копій і тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, ОСОБА_1 , відмовився; - актами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09.10.22, від 11.10.22, та направленнями на огляд водія в медичний заклад від 09.10.22, від 11.10.22, які вказують про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі; - копіями постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №737697 від 09.10.22, за змістом якого, ОСОБА_1 керував транспортним засобом і порушив п.9.3 (в) та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП; та серії БАД №737666 від 11.10.22, відповідно до якого, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122 і ч.1 ст.126 КУпАП. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень доводиться відеозаписами з відеореєстратора, що встановлений у службовому автомобілі та боді-камери працівника поліції, на яких фактично зафіксовано ті події, які й викладені у протоколах про адміністративне правопорушення. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факти зупинки транспортного засобу, а також те, що після зупинки, ОСОБА_1 як водію транспортного засобу, який мав ознаки алкогольного сп`яніння, було неодноразово запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, тобто у встановленому законом порядку, однак він фактично відмовився. На відеозаписах зафіксований той факт, що ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції виявив бажання пройти огляд за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки, однак цього не зробив, оскільки після неодноразових роз`яснень працівником поліції щодо правильного продування приладу, він це робив неправильно, що було розцінено як відмова, і при цьому, також не виявив бажання пройти такий огляд в медичному закладі. Також йому було роз`яснено його права та наслідки відмови від проходження огляду. Зафіксованим є факт ознайомлення ОСОБА_1 із протоколами про адміністративне правопорушення шляхом зачитування їх змісту працівником поліції, так як він після їх складення відмовився виходити з транспортного засобу. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - відмові особи, яка керує транспортним засобом відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього згідно із положеннями ч.2 ст.36 КУпАП безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 цього ж Кодексу. При цьому, апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він керував автомобілем не перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення, йому у провину ставиться відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як водію, який має ознаки алкогольного сп`яніння, що є окремою об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до досліджених матеріалів справи, ОСОБА_1 скаргах звертає увагу на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак такі твердження повністю спростовуються оглянутими відеозаписами з боді-камери, який міститься в матеріалах справи, та фактично вказують про протилежне. Проаналізувавши усі матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає також безпідставними твердження апелянта про порушення працівниками поліції положень законодавства при оформленні щодо нього адміністративних матеріалів, оскільки апеляційний суд вважає, що вони діяли у спосіб та порядок, передбачений законодавством. Та обставина, що ОСОБА_1 подав до ГУНП у Волинській області у тому числі до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області скарги на дії працівників поліції по оформленню щодо нього адміністративних матеріалів, жодним чином не може свідчити про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення чи бути підставою для його скасування. Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає. А тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 20.10.22 щодо нього, - без змін. На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року у даній справі. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року щодо нього, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк