Постанова Харківський апеляційний суд № 646/1710/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 15 січня 2021 року м. Харків справа № 646/1710/19 провадження № 22-ц/818/360/21 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Маміної О.В., суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2020 року,- в с т а н о в и в: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 70 000 грн. та судові витрати. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки розрахунку страхового відшкодування наданого до справи №180000177076 від 03.12.2018р. та фото-знімкам зруйнованого автомобіля. Також зазначає, що судом не вирішено питання щодо відшкодування моральної шкоди. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під збитками необхідно розуміти фактичні витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, витрати вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження збитків в розмірі ще 70 000 грн., які зазначені в позовній заяві. Також суд позбавлений можливості визначити розмір матеріальної шкоди, що не був покритий виплатою страхового відшкодування в розмірі 97 000 грн. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості встановленого на автомобілі марки «Джелі», газобалонного обладнання, інформацію щодо його пошкодження або знищення; не надано доказів завдання матеріальної шкоди у вигляді пошкодження телевізору під час ДТП, в акті огляду транспортного засобу відсутні дані щодо знаходження в автомобілі будь-якого майна, якому завдані механічні пошкодження внаслідок ДТП. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 вересня 2018 року о 08 годині 10 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенс», реєстраційний номер НОМЕР_1 по Мереф`янському шосе, 21А в м. Харкові не дотримався безпечної дистанції руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Джелі», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2018 року дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, він притягнутий до адміністративної відповідальності - адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість), здійсненого ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зафіксовані пошкодження марки «Джелі», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виготовлена ремонтна калькуляція № 18- 177076 від 19 вересня 2018 року, відповідно до якої вартість ремонтних робіт з відновлення автомобілю складає 178 487,36 грн. На момент виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до полісу № АК/7506539 від 14 листопада 2017 року. 16 листопада 2018 року позивач звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування. Вказаною заявою позивач погодився з вартістю відновлювального ремонту в сумі ринкової вартості ТЗ в розмірі 97 000 грн. та з тим, що розрахунок страхового відшкодування може бути здійснено з вирахуванням величини фізичного зносу. 11 грудня 2018 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перерахувала позивачу страхове відшкодування у розмірі 97 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР089742 від 11.12.2018 року. Матеріали справи також містять копію договору від 11.11.2014 року купівлі -продажу автомобіля «Джелі» , з якого вбачається, що вартість зазначеного автомобіля станом на 2014 рік- складає 77 000 грн. За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Системний аналіз статей 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник). За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно зі ст.6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Таким чином, при розрахунку вартості деталей, які потрібно замінити в ході відновлювального ремонту, необхідно застосування коефіцієнту фізичного зносу, поняття якого наведено в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика). Так згідно з п.1.6. Методики під поняттям «фізичний знос» розуміють втрату вартості колісного транспортного засобу (тобто автомобіля), його складників, яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей колісних транспортних засобів, його складників, порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу або його складників. Необхідність застосування такого коефіцієнту також передбачено статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, та правильно застосований судом першої інстанції. З матеріалів справи убачається, що відповідно до поліса від АК/7506539 від 14 листопада 2017 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», страхувальник ОСОБА_2 , страхова сума за шкоду, яка заподіяна наземним транспортним засобом «Мерседес Бенз» д.н. НОМЕР_1 майну становить 100 000 грн., заподіяна життю та здоров`ю- 200 000 грн. з франшизою 0,00 грн. (а.с.38). 11 грудня 2018 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перераховано позивачу страхове відшкодування у розмірі 97 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР089742 від 11.12.2018 року.(а.с.21). Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що остаточна вартість транспортного засобу складає 158 000 грн. та перевищує сплачене йому страховою компанією відшкодування у сумі 97 000 грн. Посилання апелянта на розрахунок страхового відшкодування від 03 грудня 2018 року, судовою колегією не приймається, оскільки зазначений розрахунок в матеріалах справи відсутній. Виходячи з вищевикладеного, надана позивачем калькуляція вартості ремонтних робіт у розмірі 178 487,36 грн., не свідчить про понесення ним таких витрат. Натомість, відповідно до власноручно заповненої заяви на виплату № 18-177076 від 10 листопада 2018 року вбачається, що позивач погоджується із вартістю відновлюваного ремонту автомобіля «Джелі» в сумі ринкової вартості автомобіля, а саме 97 000 грн.(а.с.39). Визнання розміру майнової шкоди заподіяної ДТП, в розмірі ринкової вартості автомобіля на час ДТП, у разі коли вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість пошкодженого автомобіля, не суперечить вимогам закону. Також, слід зазначити, що вартість автомобіля станом на час його набуття складала 77 000 грн. (а.с.12). При таких обставинах, судова колегія погоджується з висноком суду першої інстанції щодо неможливості визначення розміру матеріальної шкоди, що не була покрита виплатою страхового відшкодування. Щодо вартості установки газобалонного устаткування, то слід зазначити, що в матеріалах справи міститься акт № 4311 приймання - передачі транспортного засобу переобладнаного для роботи на зрідженому нафтовому газі від 25 грудня 2015 року, однак вартість зазначених робіт по установці даного устаткування, а також вартість самого обладнання матеріали справи не містять. Також не містять матеріали справи і даних про знаходження у автомобілі «Джелі», на момент зіткнення, зазначеного позивачем телевізору марки «Акай». Надання позивачем ксерокопії паспорту та чеку на покупку вищезазначеного телевізора від 31.08.2018 року, не є підставою для стягнення його вартості, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності цього телевізора в салоні або багажнику автомобіля при ДТП. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч.І статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ч.І статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають - докази у справі безпосередньо до суду. Таким чином, позивачем не доведено розмір дійсної матеріальної шкоди, завданої з вини ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в стягненні з ОСОБА_2 доплати страхового відшкодування (недоплаченої суми завданих збитків) в розмірі 70 000 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, §

23. ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: А.В. Котелевець О.Ю. Тичкова