Постанова Харківський апеляційний суд № 646/8777/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 22 липня 2021 року м. Харків справа №646/8777/19 провадження №22-ц/818/2656/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2020 року, постановлене під головуванням судді Єжова В.А., в залі суду в м. Харкові (повний текст судового рішення складено 30 листопада 2020 року), - в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми виплати за один місяць. В задоволенні вимог про встановлення примусової наступної індексації відмовлено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. Зобов`язати позивача надати відповідачу рахунок для переведення коштів на утримання дитини. Зобов`язати позивача у разі зміни його банківського рахунку повідомляти відповідачу новий рахунок. Витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на позивача. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що судом не враховано та не надано оцінку наданим відповідачем доказам, що мають значення для вирішення справи та доводять фактичні обставини справи, зокрема, чеки про перерахування коштів позивачу на утримання їх доньки. Зазначає, що ухвалюючи рішення про стягнення аліментів у розмірі 2000 грн., суд зобов`язав відповідача, сплачувати на користь позивачки аліменти у фіксованій сумі щомісячно, що буде порушувати його права, оскільки він не має постійного доходу. При цьому він бажає надавати допомогу на утримання їх з позивачем доньки, але в межах своїх можливостей. Вважає позов є безпідставним, а позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними належними доказами. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідач є працездатною особою, не має інших осіб на своєму утриманні. З урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, має надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 21 серпня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис №572. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.10.2019 року. Дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що шлюб з відповідачем розірваний. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем та повністю перебуває на її утриманні. У зв`язку із подіями на сході України були вимушені переїхати до міста Харкова. Відповідач регулярної фінансової допомоги на утримання дитини не надає. Наразі відповідач офіційно не працює, інших утриманців не має, стан його здоров`я задовільний та має змогу утримувати належним чином свою дитину. З урахуванням того, що відповідач не має офіційного доходу на території України, просила суд, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн., щомісячно, з наступної індексацією, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки, щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статті 183, 184 СК України. Матеріали справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні. Відповідач є працездатною особою, інших утриманців не має, визнає свій обов`язок матеріально забезпечувати свою неповнолітню дитину. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції правильно застосував положення ст.ст. 182, 184 СК України, врахував встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та подані сторонами докази, ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 не має постійного заробітку та інших осіб на своєму утриманні, тому дійшов обґрунтованого висновку, що розмір аліментів у розмірі 2000 грн. відповідає вимогам закону та є достатнім для дитини відповідного віку. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Безпідставними є посилання відповідача про те, що ухвалюючи рішення у даній справі, суд зобов`язав його, сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання доньки у фіксованій сумі щомісячно, тоді як він не має постійного доходу, оскільки такі доводи не відповідають вимогам закону. Доводи про відсутність у платника аліментів можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не входить до переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, адже діти, які мають двох працездатних батьків, вправі розраховувати на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач добровільно надає доньці матеріальну допомогу, перераховуючи гроші на рахунок позивача, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності стягнення аліментів на утримання доньки, оскільки стягнення аліментів за рішенням суду не позбавляє відповідача права робити дитині подарунки та на власний розсуд надавати допомогу по її утриманню. Вказані обставини не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів. Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова