Постанова 4814 № 531/864/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/864/20 Номер провадження 22-ц/814/239/21Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді : Одринської Т.В. суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П. розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк " ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргоюпредставника АТ КБ " ПриватБанк" Крилової О.Л. на заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року В С Т А Н О В И В: В червні 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором. В обґрунтування позову вказав, що 20.01.2011 року відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає договір про надання банківських послуг. В зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, станом на 31.03.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 133 678,44 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредита у розмірі 611,37 грн; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 123 725,25 грн.; нарахованої пені 2500,00 грн., 500 грн штрафу (фіксована частина), 6341,83 грн. (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку. Заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано доказів про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах справи, визнавався відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, зазначений документ не підписаний відповідачем, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20.01.2011 шляхом підписання анкети-заяви. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у разі доведення отриманння боржником та використання кредитних коштів, кредитор має право вимагати їх повернення виконання в будь - який час. Проте, позивачем не доведено наяність заборгованості за тілом кредиту. Не погодившись із вказаним рішенням представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Банку. В обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до укладеного договору б/н від 20.01.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,6% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначає, що з виписки по рахунку клієнта вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та періодично вносив кошти на погашення заборгованості, а отже погодився з умовами договору. Відзив на апеляційну скаргу не поданий. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг (а.с. 15). Відповідно до наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку станом на 31 березня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 133 678,44 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредита у розмірі 611,37 грн; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 123 725,25 грн.; нарахованої пені 2500,00 грн., 500 грн штрафу (фіксована частина), 6341,83 грн. (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» через недоведеність факту укладення із відповідачем договору на визначених у позові умовах та розміру заборгованості. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з таких підстав. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В доводах апеляійної скарги АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 20.01.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,6% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підтвердження своїх вимог АТ КБ «Приватбанк» надав копію анкети-заяви від 20.01.2011 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості, виписку з рахунку на ім`я ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видані кредитні картки (а.с. 6-41). Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та розміру заборгованості за договором. Анкета-заява від 20.01.2011 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» не містить інформації про істотні умови договору, а саме: вид картки, суму кредитного ліміту та розмір відсоткової ставки. Наявний в матеріалах справи витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 , що вірно встановлено судом першої інстанції. Вказана анкета-заява не містить даних про умови кредитування, в ній відсутня відмітка про те, яку картку відповідач просив видати та бажаний кредитний ліміт. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. АТ «КБ «Приватбанк» не надав доказів видачі відповідачу кредиту на підставі підписаної анкети-заяви від 20.01.2011року та отримання ним кредитної картки, оскільки з довідки про видані відповідачу кредитні картки вбачається, що 09.07.2012 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок по карті НОМЕР_1 з терміном дії до 07/15, та 13.04.2016 року відкрито по карті НОМЕР_2 з терміном дії до 12/19 (а.с. 14). В свою чергу, анкету-заяву ОСОБА_1 підписано 20.01.2011 року. Надана АТ «КБ «Приватбанк» виписка з рахунку не містить підпису уповноваженої особи, яка її оформила. При цьому АТ «КБ «Приватбанк» не наведено підстав, з урахуванням яких виписка з рахунку оформлена у відповідній формі без підпису уповноваженої особи. Крім того, виписка не ґрунтується на умовах договору, оскільки сформована з урахуванням списань на погашення процентів, неустойки та інші списання, щодо яких відсутні докази про їх погодження із відповідачем. З урахуванням викладеного, така виписка з рахунку не може бути взята до уваги судом. Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на підставі підписаної останнім анкети-заяви б/н від 20.01.2011 року. Колегія суддів доходить висновку про недоведеність і необґрунтованість вимог Банку, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, не надано, що є його процесуальним обов`язком. Такі правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18. Суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи надав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції стягненню не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу представника АТ КБ " ПриватБанк" Крилової О.Л. залишити без задоволення. Заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текс постанови складено 14.01.2021 року Головуючий суддя Т.В. Одринська Судді Г.Л. Карпушин В.П. Пікуль