Постанова 4814 № 531/985/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/985/19 Номер провадження 22-ц/814/755/20Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді : Одринської Т.В. суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П. розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк " ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника АТ КБ " ПриватБанк" Крилової О.Л. на заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И Л А : У травні 2019 року представник АТ КБ « ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором. В обґрунтування позову вказав, що 17.08.2010 року між учасниками справи був укладений кредитний договір №б/н, згідно з яким відповідачу було надано кредит в розмірі 3200 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 05.05.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 12695,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1317,08грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту -2941,05 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, пеня за порушення строків погашення кредиту -5907,10 грн; пеня за несвоєчасність сплату боргу від 100 грн -1450 грн, штраф ( фіксована частина) 500 грн, штраф ( процентна складова) - 580, 76грн, яку він прохає стягнути. Заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2019 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, процентів, а також пені та штрафних санкцій за користування кредитними коштами. Крім того, судом вказано, що в анкеті позичальника не обумовлено строк дії кредитного договору. Також, судом першої інстанції зазначено, що розрахунок заборгованості, наданий Банком, не є первинним документом, тому не є належним доказом у с праві. Не погодившись із вказаним рішенням представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги Банку. В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що відсутність підпису Позичальника на спірних Умовах та правилах не свідчить про те, що останній з ними не ознайомлений, та не підтверджує відсутність договірних відносин між сторонами саме на цих умовах, оскільки позичальник підписуючи Анкету засвідчив свою згоду на отримання кредиту саме на таких умовах. Також, вказав, що відповідач не звертався до Банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору, а продовжував знімати кошти та здійснювати відповідні погашення, що вказує, що ним було погоджено умови кредитного договору. Відзив на апеляційну скаргу не поданий. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 серпня 2010 року між учасниками по справі укладено кредитний договір б/н. За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 3200 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3% на місяць. Позичальник зобов`язувався забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом. Даний договір укладено шляхом звернення відповідача до банку з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 17 серпня 2010 року /а.с.12/. Згідно зазначеної заяви відповідач погодився з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. В матеріалах справи мається довідка про умови кредитування за кредитною карткою « Універсальна» 30 днів пільгового періоду, в якій відповідач своїм підписом погодив розмір процентів 3 % на місяць, пеню в розмірі - базової процентної ставки за договором, а також пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафні санкції / а.с.12 - зворотня сторона/. Звертаючись з позовом до суду, Банком вказано, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, станом на 05.05.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 12695,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1317,08грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту -2941,05 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, пеня за порушення строків погашення кредиту -5907,10 грн; пеня за несвоєчасність сплату боргу від 100 грн -1450 грн, штраф ( фіксована частина) 500 грн, штраф ( процентна складова) - 580, 76грн. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень статей 526, 530, 1046, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Згідно довідки, наданої ПАТ КБ «ПриватБанк», за кредитним договором № б/н від видано кредитні картки : № НОМЕР_1 , дата видачі -17.08.2010 року, строк дії до 04/14; НОМЕР_4, дата видачі -27.12.2010 року, строк дії до 10/14; № НОМЕР_2 , дата видачі -07.12.2011 року, строк дії до 10/15; № НОМЕР_3 , дата видачі -04.08.2014 року, строк дії до 07/18 / а.с.81 /. Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання, отже, продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов`язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки. Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідачем постійно використовувалась кредитна картка шляхом знімання відповідної суми та періодичним поповненням кредитної картки, що підтверджується випискою по карті / а.с. 83-90/. Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами кредитний договір від 17 серпня 2010 року у вигляді заяви, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, колегія суддів вважає що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 3200 грн.. Також, колегія суддів зазначає, що Банк має права на стягнення процентів погоджених в заяві про надання кредитних коштів від 17.08.2010 року, в розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості, який відповідач погодив шляхом підписання довідки про умови кредитування, проте Банк відповідних вимог не заявляв. Також, підписуючи довідку про умови кредитування, відповідач погодив нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань. Колегія суддів доходить висновку, що вищевказані вимоги Банку підлягають частковому задоволенню з наступних підстав Згідно ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Як вбачається з наданих суду розрахунків позивачем пеня за порушення строків погашення кредиту -5907,10 грн; пеня за несвоєчасність сплату боргу від 100 грн -1450 грн, штраф ( фіксована частина) 500 грн, штраф ( процентна складова) - 580, 76грн. Нарахування позичальнику пені одночасно з штрафами також передбачено Витягом про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду».Відповідно до якого, пеня за несвоєчасне погашення кредиту нараховується в розмірі базової процентної ставки за договором, яка складає 3% річних на місяць. Також, передбачено нарахування пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. / а.с.12/. Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Позивач звернувся до суду з позовом 24 травня 2019 року, застосувавши до вимог про стягнення пені строк позовної давності , розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 962,63 грн. = / 3200 сума отриманого кредиту/ ставка пені -3% на рік/ 100%/365 днів/. Також, до стягнення з відповідача підлягає пеня за несвоєчасність сплати боргу від 100 грн. в розмірі -320 грн. В силу ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Але всупереч викладеному позивач нарахував відповідачу заборгованість за пенею, а також штраф. Зважаючи на норми ст.61 Конституції України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення із позивача штрафів слід відмовити. Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-1374 цс17 від 11 жовтня 2017 року щодо одночасного стягнення штрафів фіксованої частини і процентної складової, суд вищої інстанції дійшов висновку, що така заборгованість є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме: порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду необхідно скасувати з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог Банку в частині стягнення суми отриманого кредиту в розмірі 3200 грн та пені в розмірі 1282, 63 грн. Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи процент задоволеності позовних вимог Банку, який складає 35 %, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання позову до суду - 672,35 грн, за подання апеляційної скарги -1008,52 грн. Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника АТ КБ " ПриватБанк" - Крилової О.Л. - задовольнити частково. Заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2019 року скасувати, ухвалити нове. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк " ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ " ПриватБанк" розмір отриманого кредиту в сумі 3200 грн, а також пеню за несвоєчасне виконання кредитного зобов`язання в розмірі 1282,63 грн . Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ " ПриватБанк" судовий збір в розмірі 1680, 87 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 березня 2020 року. головуючий суддя: _______________ Т.В. Одринська судді: ____________________ Г.Л.Карпушин __________________ В.П.Пікуль