Постанова Запорізький апеляційний суд № 2-243/2010

Дата документу 13.01.2021 Справа № 2-243/2010 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 2-243/10 Головуючий у 1-й інстанції: Піх Ю.Р. Провадження №22-ц/807/173/21 Суддя-доповідач : Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 рокум. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2018 року про відмову у видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У травні 2017 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення, зацікавлені особи: ОСОБА_2 , Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви зазначено, що 11 червня 2010 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення по справі №2-243/10 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованості на загальну суму 177147, 21 грн. Рішення набрало законної сили 22 червня 2010 року. На виконання вказаного рішення 14 вересня 2010 року було видано виконавчі листи. Виконавчі документи разом із заявами про відкриття виконавчого провадження були пред`явлені на виконання до Комунарського ВДВС ЗМУЮ, про що свідчать відмітки канцелярії ВДВС. 05 квітня 2017 року на адресу Комунарського ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області направлено запит про хід виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 . Відповідно до листа начальника Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Чорноуса В.М. №16820-13-16.3-43 від 25 квітня 2017 року вбачається, що виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь АТ «Ощадбанк» на виконанні у відділі не перебуває. Виходячи з наведеного, представником АТ «Ощадбанк» зроблено висновок, що виконавчий лист було втрачено при пересилці. Крім того, термін пред`явлення виконавчих листів до виконання закінчився 22 червня 2013 року, при цьому Банк вважав, що на підставі вказаного виконавчого листа триває виконавче провадження, тобто термін пред`явлення виконавчого листа до виконання було перервано. Із урахуванням зазначеного, ПАТ «Державний ощадний банк України», просив суд: Видати дублікат виконавчого листа №2-243/2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованості на загальну суму 177147, 21 грн та поновити термін для його пред`явлення до виконання. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року заяву задоволено. Видано дублікат виконавчого листа №2-243/2010 по виконанню рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 175417,21 грн. Стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» судовий збір у розмірі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. Поновлено Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі №2-243/201 за заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2010 року, строком на три роки. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на повторний розгляд процесуального питання. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2018 року в задоволенні заяви Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2018 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення. Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист у даній справі втрачений, рішення суду про стягнення заборгованості не виконане, а заборгованість перед Банком не погашена. Також зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості, що виконавчий лист знаходиться у виконавчій службі чи у стягувача, що свідчить про його втрату. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що вказану апеляційну скаргу не визнає та вважає необґрунтованою. Під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК Україним суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували обставини втрати оригіналу виконавчого листа й поважність пропуску строку звернення його до примусового виконання. Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Судом встановлено, що заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 175 417,21 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» судовий збір у розмірі 1700 гривень та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 гривень. (а.с. 6). Рішення набрало законної сили 22 червня 2010 року. Виконавчий лист по даній справі видано Комунарським районним судом м. Запоріжжя 14 вересня 2010 року. (а.с. 7). 18 жовтня 2010 року ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до Комунарського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, до якого долучила оригінал виконавчого листа по справі №2-243/2010 для виконання, про що Комунарським ВДВС поставлено відмітку про отримання заяви та виконавчого листа.(а.с. 8). На запит ЗОУ АТ «Ощадбанк» від 05 квітня 2017 року щодо відкриття та стану виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому документу 25 квітня 2017 року начальник Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області повідомив, що виконавчий лист №2-243/2010 від 14 вересня 2010 року, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк» заборгованості в розмірі 177147,21 на виконанні у відділі не перебуває. (а.с. 9-10). Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України"). Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Згідно з пунктом 17.4 розділу VІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа. Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дубліката є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документа. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили, перевірити чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин, чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання, обставини втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується. Під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа, суд зобов`язаний з`ясувати, чи є чинним рішення суду та чи не було скасовано, чи виконано рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного, також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий документ. Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документу повинно бути додано довідки органів зв`язку або державного виконавця. До того ж, дублікат виконавчого документа може бути виданий, якщо зацікавлена особа звернулась до суду із заявою про це до закінчення строку встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі, якщо такий строк закінчився, зацікавлена особа, яка звертається до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа може одночасно ставити питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, яка діяла на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років. Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК Українидо дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Проте, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Стягувач, який просить суд поновити пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого документа, повинен довести, що такий строк пропущено ним з поважних причин, оскільки саме таку умову містить процесуальне законодавство. Такі причини повинні бути об`єктивними та такими, що перешкоджали заявнику пред`явити виконавчий лист вчасно. Як вбачається з матеріалів справи, що 18 жовтня 2010 року ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління, звернулося до Комунарського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, до якого долучила оригінал виконавчого листа по справі №2-243/2010. На вказаній заяві 18 жовтня 2010 року Комунарським ВДВС було поставлено відмітку про отримання заяви та виконавчого листа. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 22 червня 2013 року. 05 жовтня 2016 року набув чинності новий Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, відповідно до статті 12 якого, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 2020 рік) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції зробив висновок, що виконавчий лист втрачено при пересилці та на підтвердження викладених доводів, послався на відповідь Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області від 25 квітня 2017 року, якою повідомлено, що виконавчий лист №2-243/2010 від 14 вересня 2010 року, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк» заборгованості в розмірі 177147,21 на виконанні у відділі не перебуває. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року, скасовано ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року, якою задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та видано дублікат виконавчого листа №2-243/2010 та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання за заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2010 року. Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року, вже дослідив відповідь Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області від 25 квітня 2017 року та прийшов до висновку, що сама по собі вказана відповідь без перевірки в тому числі і матеріалів виконавчого провадження та інших письмових доказів, не може свідчити про втрату виконавчого листа. Тільки від встановлення факту втрати виконавчого документу, часу коли це відбулось, обставин такої втрати, можна вирішувати і питання щодо поважності пропуску строку пред`явлення його до виконання, якщо такий буде встановлено. Судом першої інстанції на виконання вимог постанови Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року, 13 квітня 2018 року було зроблено запит до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області про надання матеріалів виконавчого провадження для огляду в судовому засіданні відносно боржника ОСОБА_2 щодо стягнення з неї на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості на загальну суму 177147,21 грн за виконавчим листом №2-243/210 від 11 червня 2010 року. (а.с. 55). Проте, суд першої інстанції не дочекавшись відповіді Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області та не дослідивши матеріали виконавчого провадження, при цьому, не встановивши, чи було відкрито виконавче провадження на підставі заяви ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке облсне управління від 18 жовтня 2010 року, чи здійснювалося примусове виконання виконавчого листа, виданого 14 вересня 2010 року на виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2010 року, чи виносилась постанова про відкриття чи закриття виконавчого провадження, та чи направлялась така на адресу стягувача, прийшов до передчасних висновків про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, оскільки без дослідження вказаного, неможливо стверджувати про втрату виконавчого документу та пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Фактично, судом першої інстанції не була виконана постанова Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року. Враховуючи те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у "пілотному" рішенні "Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у видачі дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання прийнята передчасно з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, частиною 3 ст. 433 ЦПК України передбачено, що заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. Порядок розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання чітко передбачений процесуальним законом і можливість розгляду її за відсутності сторін можлива лише у разі їх належного повідомлення та за відсутності будь яких недоліків заяви. Відповідно до статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Главою 7 ЦПК України визначено порядок сповіщення сторін про розгляд справи. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. Частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2018 року прийнято заяву Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення, до розгляду. Розгляд заяви про про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення, був призначений судом першої інстанції до судового розгляду на 16 травня 2018 року на 10 год.00хв. (а.с. 54). Судова повістка про виклик в судове засідання на 16 травня 2018 року взагалі ВАТ «Державний ощадний банк України» судом не направлялась, тобто відсутні будь-які дані про його обізнаність про час та місце розгляду заяви, а цивільне судочинство, згідно норм процесуального закону, здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості,отже він був позбавлений надавати пояснення у справі, заявляти будь-які клопотання, у зв`язку з чим наведені судом першої інстанції обґрунтування підстав для відмови у задоволенні заяви є передчасними. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2018 року постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової (передчасної) ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення питання) до суду першої інстанції. Крім того, встановлено, що особою, яка подала вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі, було сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн (а.с.68 ) при її подачі до апеляційного суду у цій справі. Однак, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного із розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції у подальшому за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 368, 374,379,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити частково. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2018 року у цій справі скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 14 січня 2021 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.