Постанова 4807 № 2-243/2010

Дата документу 28.09.2022 Справа № 2-243/2010 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 2-243/2010 Головуючий у 1-й інстанції Піх Ю.Р. Провадження №22-ц/807/1581/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2022 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Кухаря С.В. Бєлки В.Ю. за участю секретаря судового засідання Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2021 року у справі за заявою Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», зацікавлені особи: ОСОБА_1 , Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення, В С Т А Н О В И Л А: У травні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого Комунарським районним судом міста Запоріжжя по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 175 417,21 грн., та стягнуто солідарно з боржників судового збору у розмірі 1 700 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн. Заява обґрунтована тим, що виконавчі документи разом із заявами про відкриття виконавчого провадження були пред`явлені на виконання до Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про що свідчать відмітки канцелярії ВДВС. 05.04.2017 року (вих.№ 107.20/2-406 від 05.04.2017 року) на адресу Комунарського ВДВС м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області направлено запит про хід виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 . У відповідності до листа начальника Комунарського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Чорноуса В.М. № 16820-13-16.3-43 від 25.04.2017 року, виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Ощадбанк» на виконанні у відділі не перебуває. З чого можна зробити висновок, що виконавчий документ було втрачено при пересилці. Строк пред`явлення виконавчого документа закінчився 22.06.2013 року. Заявник просив суд визнати поважними причини пропуску банком строку для пред`явлення виконавчого листа та поновити пропущений строк. Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 22.05.2017 року заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його виконання, задоволено. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20.03.2018 року вищевказану ухвалу суду скасовано, справу направлено на повторний розгляд процесуального питання. Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16.05.2018 року у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його виконання ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», відмовлено. Постановою Запорізького Апеляційного суду від 13.01.2021 року ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2018 року у цій справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі. ОСОБА_1 , надала суду відзиві на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції у цій справі залишити без змін. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що строк встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, закінчився, причину поважності пропуску строку заявлену представником заявника в судовому засіданні визнано неповажною, так як банк не надав доказів того, що ним вжито заходи щодо з`ясування стану виконавчого провадження, не зрозуміла причина такої тривалої бездіяльності заявника до моменту подачі заяви. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2010 року задоволено позов ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 175 417 грн. 21 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 грн. Рішення суду набуло законної сили 22 жовтня 2010 року. Виконавчий лист по даній справі видано Комунарським районним судом м. Запоріжжя - 14 вересня 2010 року. 18 жовтня 2010 року ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління звернулося до Комунарського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, до якого долучила оригінал виконавчого листа по справі № 2-243/2010 для виконання. Того ж дня, на вказаній заяві Комунарським ВДВС поставлено відмітку про отримання заяви та виконавчого листа. На запит представника за довіреністю філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» Плескачової Т.В. від 05.04.2017 року щодо відкриття та стану виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому документу, 25.04.2017 року начальник Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькі області повідомив, що виконавчий лист № 2-243/2010 від 14.09.2010 року, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк» заборгованості у розмірі 177 147 грн. 21 коп. на виконані у відділу не перебуває. Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 22.05.2017 року заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його виконання, задоволено. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20.03.2018 року вищевказану ухвалу суду скасовано, справу направлено на повторний розгляд процесуального питання. Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16.05.2018 року у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його виконання ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», відмовлено. Постановою Запорізького Апеляційного суду від 13.01.2021 року ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2018 року у цій справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно інформації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі від 03.06.2021 року, встановлено, що 29.08.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54593539. 27.06.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Надати підтвердження направлення вищезазначеної постанови стягувачу ПАТ «Ощадбанк» на даний час не є можливим, оскільки всі списки згрупованих поштових відправлень відділу за 2018 рік було знищено, відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, відповідно Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2018 року № 2274/5 та правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватним виконавцем затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року № 1829/5 (а.с. 162). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про вдачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». Згідно з частиною першою статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Зокрема, поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача. Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Судом першої інстанції вірно встановлено, що 03.03.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з примусового виконання виконавчого листа № 2-243/2010 виданого 14.09.2010 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь «ВАТ «Державний ощадний банк України» суми боргу 177 147,21 грн., на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», однак ВАТ "Ощадбанк" звернувся до суду з вказаною заявою лише в липні 2017 року, тобто після спливу майже семи років з моменту повернення виконавчого листа. Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 8 "Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. Положеннями частин першої та другої статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Тобто, єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність необхідних доказів щодо підтвердження факту втрати виконавчих документів. Водночас заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не були виконані втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили. Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватись у кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами. Положеннями статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ВАТ «Державний ощадний банк України» постанову про повернення виконавчого документу стягувану не отримував. Колегія суддів вказані доводи апеляційної скарги відхиляє оскільки заявником в порушенням приписів статей 76-81 ЦПК України не наведено належних та допустимих доказів вчинення будь-яких активних дій на реалізацію своїх прав, як сторони виконавчого провадження. В своїй заяві про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та апеляційній скарзі скаржник посилається на запит у відділ державної виконавчої служби від 05.04.2017 р. При цьому, заявник не зазначає жодних об`єктивних поважних причин, які б унеможливлювали чи створювали перешкоду заявнику звернутися до виконавчої служби з запитом щодо відкриття та стану виконавчого провадження, звернутися до суду для отримання дублікату виконавчого листа і пред`явити його до виконання у встановлений законом строк. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України" роз`яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Також, Європейського суду з прав людини у вказаному рішенні зазначив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Таким чином, у зв`язку з відсутністю обставин, які б перешкоджали стягувачу дізнатись про стан відомого йому виконавчого провадження, а відтак і вжити відповідних заходів у встановлений законом строк, ураховуючи, що про відкриття виконавчого провадження стягувач був обізнаний з 2010 року, а про стан цього провадження він поцікавився тільки у квітні 2017 року, відсутні й правові підстави для поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа. З аналізу судової практики вбачається, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. В заяві та в апеляційній скарзі Банк посилається на те, що не було відомо про хід виконавчих проваджень, зокрема про повернення виконавчих листів, відповідних постанов та іншої інформації на свої звернення від ВДВС Банк не отримував, виконавчі листи з ВДВС до Банку не надійшли. Вказані доводи безпідставними, оскільки заявник як учасник виконавчого провадження, будучи достовірно обізнаним про відкриття виконавчого провадження, при відсутності надходжень на погашення стягнутої заборгованості, мав можливість дізнатися про рух виконавчого провадження, в т.ч. з Автоматизованої системи виконавчого провадження шляхом застосування ідентифікатору доступу, мав право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Доказів того, що представники Банку скористались цими правами, належним чином контролювати виконання рішення суду, ухваленого на його користь, матеріали справи не містять. Жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення Банком як стягувачем майже протягом семи років процесуальних дій, зокрема, повторно пред`явити виконавчі документи до примусового стягнення у визначений законом строк, з об`єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення стягувача причин, надано не було ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції. Скаржник, як на підставу для видачі дублікату виконавчого листа, посилається на ту обставину, що рішення суду в повному обсязі не виконане. В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 р. та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 p. зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Мушта проти України" від 18.11.2010 р. та "Мельник проти України" від 28.03.2006 р. норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного виправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Враховуючи бездіяльність скаржника щодо вжиття заходів для з`ясування стану виконавчого провадження впродовж семи років, пропуску ним строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання без поважних причин, правові підстави для видачі дублікату виконавчого листа відсутні. Так, відповідно до п.п. 17.4. п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час видачі виконавчого документу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років. Заявник звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документу 22.05.2017 p., майже через шість років після закриття виконавчого провадження. Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання. Пасивна позиція стягувача на протязі близько 7 років, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи в ході виконання рішення суду, вказують на те, що він не вживав активних дій з реалізації своїх прав стягувача у виконавчому провадженні. Фактичні обставини справи свідчать про те, що впродовж тривалого періоду часу Банк байдуже ставився до своїх процесуальних прав і обов`язків як сторони виконавчого провадження, не сумлінно користувався усіма наданими йому правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Заявник, подаючи заяву про поновлення строку на пред`явлення виконавчих документів до виконання, не дотримався вимог національного законодавства в частині надання відповідних, належних доказів. Доводи апеляційної скарги, не спростовують факту відсутності активних дій стягувача у здійсненні контролю за примусовим виконанням рішення і взагалі не вказують на будь-які поважні причини тривалої бездіяльності банку. Посилання в апеляційній скарзі на відсутність права суду відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості не заслуговує на увагу, оскільки підставою для відмови є недоведеність поважності причин пропуску встановленого строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що вимоги АТ «Державний ощадний банк України» про видачу дублікату виконавчих листів та поновлення строку їх пред`явлення до виконання недоведеними. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» залишити без задоволення. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2022 року. Головуючий Судді: