Постанова 4807 № 2-95/11

Дата документу 20.10.2021 Справа № 2-95/11 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №2-95/11 Головуючий у 1 інстанції Мурашова Н.А. Провадження № 22-ц/807/2798/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Крилової О.В. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», зацікавлені особи: ОСОБА_1 , Хортицький відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», зацікавлені особи: ОСОБА_1 , Хортицький відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення. В заяві зазначено, що заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13.01.2011р. у цивільній справі №2-95/2011р. солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» в особі Запорізького обласного управління ВАТ «Ощадбанк» була стягнута сума заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 542 457,09рн., судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 1730,00грн. Рішення набрало законної сили 01.02.2011р. і 21.04.2011р. Виконавчі листи були пред`явленні на виконання до Хортицького ВДВС ЗМУЮ. 13.05.2011р. Постановами державного виконавця за зазначеними виконавчими документами відкриті виконавчі провадження. 13.06.2014р., 15.07.2015р. та 31.10.2016р., 08.12.2020р. стягувачем до ВДВС були направлені запити щодо отримання інформації про стан виконавчих проваджень, перші три з яких були залишені без відповіді. В ході розшуку боржника ОСОБА_2 банку стало відомо, що він помер і виконавче провадження щодо нього було закрито. В березні 2021р. Банк отримав від ВДВС інформацію, що виконавчі провадження стосовно боржника ОСОБА_1 перебували на виконанні з 13.05.2011р., 06.07.2015р. та 31.12.2013р. державним виконавцем винесені постанови про повернення виконавчих листів стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», повторно на виконання до ВДВС ці виконавчі листи не надходили, більш детальну інформацію надати не можуть у зв`язку із знищенням виконавчих проваджень. Однак ці виконавчі листи на адресу банку не надходили. З цього можна зробити висновок, що виконавчі документи відносно боржника ОСОБА_1 були втрачені при пересилці. На даний час рішення суду не виконано та стягнута ним заборгованість не погашена. Крім того, первісно було встановлено термін пред`явлення виконавчих листів до виконання - 01.02.2012р.. У зв`язку з тим, що Банк пред`явив їх до виконання і вважав, що виконавче провадження триває, цей строк було перервано. З метою забезпечення права стягувача на виконання судового рішення, вважає можливим поновити строку пред`явлення виконавчих листів до виконання. Просило суд видати дублікати виконавчих листів з виконання зазначеного судового рішення відносно боржника ОСОБА_1 та поновити строк їх примусового пред`явлення до виконання. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву банку. Хортицький відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надав суду відзив на апеляційну скаргу, зміст якого зводиться про обґрунтованість апеляційної скарги, просить ухвалу скасувати. При цьому відділом апеляційна скарга не подавалася та судовий збір не сплачувався, а тому він не може звертатися через відзив з вимогами про скасування ухвали. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження того, що виконавчі листи у цій справі були втрачені при пересилці, зокрема, доказів направлення виконавчих листів державним виконавцем на адресу стягувача, прийняття чи неприйняття поштового відправлення підприємством поштового зв`язку, письмового документу (акт, лист, повідомлення тощо) за результатами звернення представника Банку до поштового відділення з метою проведення перевірки у встановленому законом порядку за фактами втрат поштових відправлень та нестачі їх вкладення. Відсутність можливості провести таку перевірку у встановленому законом порядку заявник не довів. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13.01.2011р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.03.2013р.. у цивільній справі №2-95/2011р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» в особі Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» в солідарному порядку стягнута сума заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 542 457,09рн., судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 1730,00грн. (т.1 арк.147). 18.04.2011р. представник стягувача ВАТ «Ощадбанк» Омельяненко М.І. отримала чотири виконавчих листа, виданих на підставі зазначеного судового рішення, які 21.04.2011р. були пред`явлені до виконання до Хортицького ВДВС ЗМУЮ. Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 19.04.2021р. виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 відсутні (Том 2, а.с.2). За інформацією АСВП та Хортицького ВДВС м.Запоріжжя постановою державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ Новікової І.О. від 13.05.2011р. було відкрито виконавче провадження №26447477 з примусового виконання виконавчого листа №2-95, виданого 18.04.2011р. Хортицьким районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Ощадбанк» суми боргу в розмірі 542 457,09грн. 31.12.2013р. постановою державного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Виконавчий лист №2-95, виданий 18.04.2011р. Хортицьким районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Ощадбанк» судового збору в розмірі 1730,00грн., перебував на виконанні в Хортицькому ВДВС з 13.05.2011р. по 06.07.2015р. (ВП № 26447351) і постановою державного виконавця також повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Виконавчі провадження на даний час знищені у зв`язку з закінченням строків зберігання. Повторно виконавчі документи до Хортицького ВДВС не надходили. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про вдачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». Згідно з частиною першою статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Зокрема, поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача. Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент видачі виконавчих листів у даній справі примусове виконання судових рішень регулювалось Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р., який втратив чинність з 05.01.2017р. На даний час примусове виконання судових рішень регулюється Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі Закон №1404-VIII). Згідно ст.22 Закону №606-XIV, який діяв на момент видачі виконавчих листів, виконавчі документи з виконання судових рішень можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили. В силу приписів ст.12 Закону №1404-VIII, який діє на даний момент, виконавчі документи з виконання судових рішень можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили. Положеннями статей 23,24 Закону №606-XIV, статті 12 Закону №1404-VIII визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно п.5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для видачі дублікату виконавчого листа є втрата його оригіналу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається за заявою стягувача чи державного/приватного виконавця на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. При цьому, стягувач чи державний/приватний виконавець має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. За змістом чинного законодавства строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання може бути повернутий лише за наявності поважних на це причин. Однак, закон не конкретизує, які саме обставини є поважними причинами. З аналізу судової практики вбачається, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що після набрання рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13.01.2011р. законної сили представник стягувача АТ «Державний ощадний банк України» отримав виконавчі листи і в установлений на той час строк до 01.02.2012р. пред`явив їх до примусового виконання. Державним виконавцем Хортицького ВДВС були відкриті виконавчі провадження і здійснювались виконавчі дії. 31 грудня 2013 року та 06 липня 2015 року виконавчі листи щодо боржника ОСОБА_1 на підставі відповідних постанов державного виконавця були повернуті стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Пред`явлення виконавчих листів до виконання перервало строк пред`явлення до примусового виконання і з моменту повернення виконавчих листів стягувач АТ «Державний ощадний банк України» мав право повторно пред`явити виконавчі листи до виконання у той же строк один рік. Судом першої інстанції, з наданих в судовому засіданні пояснень заявника встановлено, що таким правом представники Банку не скористались. В заяві та в апеляційній скарзі Банк посилається на те, що не було відомо про хід виконавчих проваджень, зокрема про повернення виконавчих листів, відповідних постанов та іншої інформації на свої звернення від ВДВС Банк не отримував, виконавчі листи з ВДВС до Банку не надійшли. Вказані доводи безпідставними, оскільки заявник як учасник виконавчого провадження, будучи достовірно обізнаним про відкриття виконавчого провадження, при відсутності надходжень на погашення стягнутої заборгованості, на що вказав представник заявника в судовому засіданні, мав можливість дізнатися про рух виконавчого провадження, в т.ч. з Автоматизованої системи виконавчого провадження шляхом застосування ідентифікатору доступу, мав право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Доказів того, що представники Банку скористались цими правами, належним чином контролювати виконання рішення суду, ухваленого на його користь, матеріали справи не містять. Додані до заяви копії звернень Банку на адресу Хортицького ВДВС з відміткою останнього про їх реєстрацію, жодним чином не свідчить про відсутність у Банку інформації про хід виконавчих проваджень та будь-які об`єктивні перешкоди в її отриманні. Жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення Банком як стягувачем майже протягом восьми років процесуальних дій, зокрема, повторно пред`явити виконавчі документи до примусового стягнення у визначений законом строк, з об`єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення стягувача причин, надано не було ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції. Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання. Колегією суддів встановлено, що заявником не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження того, що виконавчі листи у цій справі були втрачені при пересилці, зокрема, доказів направлення виконавчих листів державним виконавцем на адресу стягувача, прийняття чи неприйняття поштового відправлення підприємством поштового зв`язку, письмового документу (акт, лист, повідомлення тощо) за результатами звернення представника Банку до поштового відділення з метою проведення перевірки у встановленому законом порядку за фактами втрат поштових відправлень та нестачі їх вкладення. Відсутності можливості провести таку перевірку у встановленому законом порядку заявник не довів. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Довідка АТ «Державний ощадний банк України» від 16.04.2021р. про те, що згідно з перевіркою книг вхідної кореспонденції Банку за період з 01.01.2014р. по 16.04.2021р. виконавчі документи, видані 18.04.2011р. Хортицьким районним судом м.Запоріжжя у справі 2-95/2011 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , до Банку не надходили, не є недостатньою для підтвердження факту втрати оригіналів виконавчих листів. Крім того, вказана довідка складена представниками банку, який є заінтересованою особою у цій справі, а зазначені в ній відомості не підтверджуються сукупністю інших належних та допустимих доказів. Таким чином, твердження скаржника про втрату оригіналів виконавчих листів при пересилці фактично є припущенням. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність на даний час відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 також не є свідченням втрати оригіналів виконавчих листів. Доказів невиконання рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13.01.2011р. у цивільній справі №2-95/2011р. на момент звернення до суду першої інстанції з цією заявою Банк також не надав, такі ж відомості не надані й до апеляційного суду. Пасивна позиція стягувача на протязі близько 8 років, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи в ході виконання рішення суду, вказують на те, що він не вживав активних дій з реалізації своїх прав стягувача у виконавчому провадженні. Фактичні обставини справи свідчать про те, що впродовж тривалого періоду часу Банк байдуже ставився до своїх процесуальних прав і обов`язків як сторони виконавчого провадження, не сумлінно користувався усіма наданими йому правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Заявник, подаючи заяву про поновлення строку на пред`явлення виконавчих документів до виконання, не дотримався вимог національного законодавства в частині надання відповідних, належних доказів. Доводи апеляційної скарги, не спростовують факту відсутності активних дій стягувача у здійсненні контролю за примусовим виконанням рішення і взагалі не вказують на будь-які поважні причини тривалої бездіяльності банку. Посилання в апеляційній скарзі на відсутність права суду відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості не заслуговує на увагу, оскільки підставою для відмови є недоведеність поважності причин пропуску встановленого строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що вимоги АТ «Державний ощадний банк України» про видачу дублікату виконавчих листів та поновлення строку їх пред`явлення до виконання недоведеними. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення. Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2021 року. Головуючий Судді: