LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 48092-95/11

від 15.04.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу адвоката Міщенка Андрія Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

ПОСТАНОВА Іменем України 15 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 2-95/11 провадження № 22-ц/4809/602/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Міщенка Андрія Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.02.2014, суддя Іващенко В.М., по цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.02.2011 позов задоволено. В лютому 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся в суд із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Зазначається, що у зв`язку з тим, що 20.05.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за Договорами кредиту, в тому числі за договором № 8_16/03/07С від 19.07.2007 та заміною кредитора у зобов`язанні, що є підставою для процесуального правонаступництва у цьому спорі. Просив суд замінити сторону виконавчого провадження ВП № 26447435 з ПАТ «Кредитпромбанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк». Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.02.2014 заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права. Зазначено, що наданий заявником витяг з додатку до договору про купівлю-продаж прав вимоги за кредитами від 20.05.2013 не є належним доказом того, що ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , оскільки в цьому додатку відсутні печатка ПАТ «Кредитпромбанк». Зазначено, що пунктом 2.3 договору купівлі продажу прав вимоги від 20.05.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» передбачено, що право вимоги переходить з моменту підписання сторонми акту приймання-передачі прав вимоги. Заявником не надано доказів того, що акт приймання-передачі прав вимоги підписаний сторонами. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22.02.2021 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09.03.2021 справу призначено до розгляду. Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Задовольняючи заяву про заміну стягувача його правонаступником, суд першої інстанції встановив, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2011 , що набрало законної сили не виконано і правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк» є ПАТ «Дельта Банк». Суд першої інстанції дійшов висновку, що заяву належить задовольнити та замінити сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк». Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. За загальними положеннями ЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК Україниі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.02.2011 позов ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. 18.05.2011 відкрито виконавче провадження ВП № 26447435 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості на суму 595255,23 грн. та судового збору 1700 грн., 120 грн витрат на ІТЗ. Відповідно до укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлю-продажу прав вимоги від 20.05.2013, сторони домовились, що продавець погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну. Права вимоги переходять від Продавця до Покупця, та обов`язки Продавця передати Права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Продавцем та Покупцем Акту приймання передачі Прав вимоги (п.2.3 Договору). Частиною 5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10. Проте, для вирішення питання щодо заміни вибулої сторони у зобов`язанні необхідна наявність процесуального правонаступництва. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, як завершальної стадії судового провадження, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки. Відповідно ст.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно до ст.514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії цивільного процесу. У зв`язку зі заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК Україниза заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до статті 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Згідно зі статтею 1080 ЦК Українипрезюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. За правилом статті 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора. Доводи скаржника на недоведеність підписання акту приймання-передачі прав вимоги як підставу для відмови у задоволені заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні не знайшли свого підтвердження. Згідно п.7.1 Договору купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Відхиляючи даний довід колегія суддів враховує положення ст.204 ЦКУкраїни, яка встановлює презумпцію правомірності правочину і згідно якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. В установленому законом порядку договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений 20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» і ПАТ «Дельта Банк», недійсним не визнаний і його презумпція правомірності боржником не спростована, а відтак ставити під сумнів правомірність укладеного договору у суду підстав немає. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 372/5269/13-ц, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Крім того відповідно до пункту 7.5 Договору всі додатки та договори про внесення змін(додаткові договори) до цього Договору складають його невід`ємну частину. В якості додатку до цього договору додається перелік договорів та купівельна ціна за правом вимоги визначений як додаток

1. В матеріалах справи знаходиться копія витягу з додатку №1 до договору відносно ОСОБА_2 . Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Підстави для скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Міщенка Андрія Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.02.2014, залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»