Постанова 4807 № 335/9494/15-ц

Дата документу 20.08.2020 Справа № 335/9494/15-ц Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 335/9494/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В. Провадження №22-ц/807/2145/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді - доповідача: Подліянової Г.С., суддів: Гончар М.С., Маловічко С.В., за участю секретаря: Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року про відмову у видачі дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,- В С Т А Н О В И В: В квітні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 335/9494/15-ц, виданого 22 грудня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Свою заяву він обґрунтував тим, що в січні 2016 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ним було подано заяву про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 500 тисяч доларів США на підставі виконавчого листа №335/9494/15-ц, виданого 22 грудня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. 19 січня 2016 року старшим державним виконавцем Кошкером І.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 49864047. За весь час перебування виконавчого документа на виконанні, ОСОБА_4 надійшла лише постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2016 року та постанова про розшук майна боржника від 07 березня 2017 року. Стягувач неодноразово направляв запити на адресу державного виконавця, на які відповіді не отримав. Після звернення до Міністерства юстиції України 11 березня 2020 року стягувач отримав відповідь, що виконавчий лист було йому повернуто у 2018 році. Однак, на адресу ОСОБА_5 виконавчий лист не надходив. У зв`язку з тим, що минуло більше трьох років, сума боргу не стягнута, боржник не виконує рішення суду та у зв`язку з втратою виконавчого листа, ОСОБА_3 вимушений звернутися до суду. Із урахуванням зазначеного заявник просив суд: видати дублікат виконавчого листа №335/9494/15-ц, виданого 22 грудня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 000, 00 доларів США. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа № 335/9494/15-ц, виданого 22 грудня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, поновити ппропущений строк для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, видати дублікат виконавчого листа. Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що державним виконавцем не було підтверджено повернення виконавчого листа стягувачеві та не було надано жодного документа на підтвердження відправки (квитанції поштового відділення). Тому неможливо визначити дату отримання виконавчого документа, а як наслідок початок перебігу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а якщо він пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, то суд мав би поновити його, оскільки вини його в пропуску строку не має. Заслухавши суддю - доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України до суду не надходив. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК Україним суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає. Відмовляючи в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач звернувся із даною заявою до суду 02 квітня 2020 року, тобто поза межами строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, що відповідно до п. 17.4, п. 17 розділу Х111 Перехідних положень ЦПК України, унеможливлює видачу його дублікату виконавчого листа. Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав. Судом встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу розміром 500 000 доларів США. (а.с. 28). На виконання вказаного заочного рішення 22 грудня 2015 року було видано виконавчий лист № 335/9494/15-ц. 19 січня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №335/9494/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 500 000,00 доларів США та судових витрат в сумі 6090,00 грн. (а.с. 36). 19 січня 2016 року за №20-1.239/17 на адресу ОСОБА_1 було направлено копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2016 року. (а.с. 35). 17 жовтня 2019 року та 10 грудня 2019 року ОСОБА_3 направляв на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерсва юстиції України заяви, в яких просив повідомити про результати розгляду питання про заборону виїзду за кордон ОСОБА_2 та подальший хід виконавчих дій. (а.с. 37,38-39). Згідно відповіді Міністерства юстиції України від 24 грудня 2019 року №44323-33-19/20.1/49864047/17, ОСОБА_6 повідомлено, що державним виконавцем 17 квітня 2018 року на підставі п. 2,7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; боржник-фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку, копію постанови разом з оригіналом виконавчого документа направлено на адресу ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ). (а.с. 41-42). Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст.18 ЦПК). Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.431 ЦПК). Відповідно до частини 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно вимог ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дубліката є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документа. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили, перевірити чи отримував стягував оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин, чи пред`являв стягував виконавчий лист до виконання, обставин втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується. Під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа, суд зобов`язаний з`ясувати, чи є чинним рішення суду та чи не було скасовано, чи виконано рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного, також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий документ. Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документу повинно бути додано довідки органів зв`язку або державного виконавця. До того ж, дублікат виконавчого документа може бути виданий, якщо зацікавлена особа звернулась до суду із заявою про це до закінчення строку встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі, якщо такий строк закінчився, зацікавлена особа, яка звертається до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа може одночасно ставити питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі № 6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною "права на суд", на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року). З огляду на зазначене, видача дублікату є дією адміністративних органів і суду, яка спрямована на усунення перепон у завершенні судового провадження та на виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що "стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви". Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що звертаючись до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, останній зазначає, що за період перебування виконавчого листа на виконанні, йому надійшла лише постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2016 та постанова про розшук майна боржника від 07.03.2017 року. Ним неодноразово направлялися запити державному виконавцю, але відповіді не надходили. Лише 11 березня 2020 року на його електрону адресу надійшла відповідь від Міністерства юстиції України, згідно якої він дізнався, що виконавчий лист було повернуто йому ще у 2018 році, який на його адресу так і на надійшов. Тобто, ОСОБА_7 фактично наводить підстави відсутності його вини щодо пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, проте в прохальній частині заяви питання про поновлення такого строку останній не ставить. Відповідно до п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Однак, суд першої інстанції не роз`яснив ОСОБА_6 його право на подачу заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання одночасно з заявою про видачу дубліката виконавчого документа та не сприяв реалізації його прав. Крім того, судом не досліджувалися матеріали виконавчого провадження ВП 49864047 та не з`ясовано питання щодо повернення виконавчого листа на адресу ОСОБА_1 , не встановлені обставини саме втрати виконавчого листа. Враховуючи те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у "пілотному" рішенні "Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у видачі дубліката виконавчого листа, прийнята передчасно з неповним з`ясуванням обставин справи, перешкоджає подальшому руху справи щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Частиною 3 ст. 433 ЦПК України передбачено, що заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. Порядок розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання чітко передбачений процесуальним законом і можливість розгляду її за відсутності сторін можлива лише у разі їх належного повідомлення та за відсутності будь яких недоліків заяви. Главою 7 ЦПК України визначено порядок сповіщення сторін про розгляд справи. Згідно норм ЦПК України, судові виклики здійснюються повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені судової повістки. В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасників справи про розгляд справи, тобто відсутні будь-які дані про їх обізнаність про час та місце розгляду заяви, а цивільне судочинство, згідно норм процесуального закону, здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, суд першої інстанції порушив порядок розгляду заяви у зв`язку з чим дійшов до передчасного висновку про відмову у її задоволенні. З матеріалів справи вбачається, що судова повістка про виклик в судове засідання на 13 квітня 2020 року взагалі ОСОБА_6 судом не направлялась, отже він був позбавлений надавати пояснення у справі, заявляти будь-які клопотання, в тому й числі, і про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим наведені судом першої інстанції обґрунтування підстав для відмови у задоволенні заяви є передчасними. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Прохання апеляційної скарги про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не може бути задоволене апеляційним судом, оскільки відноситься до компетенції суду першої інстанції. На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової (передчасної) ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення питання) до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 368, 374,379,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року у цій справі скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 25 серпня 2020 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.