Ухвала КГС ВС № 904/158/20

УХВАЛА 11 січня 2021 року м. Київ Справа № 904/158/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С., перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 (головуючий суддя Чередко А.Є., судді Кузнецов В.О., Мороз В.Ф.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 (суддя Мельниченко І.Ф.) у справі № 904/158/20 за позовом Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни про повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу тимчасових споруд, ВСТАНОВИВ: 25.11.2020 Фізична особа-підприємець Штефан Світлана Сергіївна через Центральний апеляційний господарський суд подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі № 904/158/20. 24.12.2020 Фізична особа-підприємець Штефан Світлана Сергіївна надіслала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі № 904/158/20, доповнену у порядку статті 298 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020, повний текст якої складений- 03.12.2020, отже останній день оскарження за приписами частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, припадає на 23.12.2020, натомість доповнення до касаційної скарги скаржником надіслано на адресу Верховного Суду - 24.12.2020, що підтверджується відміткою на поштовому конверті. Таким чином, доповнення до касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни подані за межами строку на касаційне оскарження, що є порушенням вимог частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України. При цьому у доповненнях до касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни не зазначено обставини, які зумовили пропуск строку на подання доповнень до касаційної скарги, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості оцінити об`єктивне існування таких обставин та їх поважність для вирішення питання про поновлення процесуального строку. Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З урахуванням вищевказаних процесуальних норм, вказані доповнення до касаційної скарги, які подані Фізичною особою-підприємцем Штефан Світланою Сергіївною 24.12.2020, залишаються судом без розгляду, оскільки вони були подані після закінчення строку на касаційне оскарження, а підстав для поновлення процесуального строку заявником не наведено. Перевіривши матеріали касаційної скарги, поданої 25.11.2020, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав). Окремі посилання скаржника, викладені в касаційній скарзі, на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті. З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки. Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції. При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншому учаснику справи. Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з приписами частин 1, 2 статті 9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв (відповідно до частини 1 статті 6 Закону "Про судовий збір"). Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів. Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. З додатків 3, 9 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції. Пунктом 3.7. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги), а у даному випадку касаційної скарги є, зокрема, номер справи у межах якої подається відповідна касаційна скарга, та дата судового рішення апеляційного господарського суду, яке оскаржується. До матеріалів касаційної скарги на підтвердження сплати судового збору додано оригінал квитанції № 0.0.1902978181.1 від 13.11.2020 на суму 2102,00 грн. У поданій квитанції № 0.0.1902978181.1 від 13.11.2020 в розділі призначення платежу зазначено: " *;101;2956806536;22030102; Суд.збір (Верховний Суд, 055) ; ФОП Штефан В.О., подання касаційної скарги на ухвалу ЦАГС від 11.08.2020 у справі № 904/5896/18". При цьому, працівниками відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду складено акт №29.1-11/398 від 18.12.2020 про те, що при розкриванні поштового відправлення, яке надійшло від Центрального апеляційного господарського суду супровідним листом від 09.12.2020 № 904/158/20, було виявлено, що в платіжному дорученні № 0.0.1902978181.1 від 13.11.2020 зазначена справа № 904/5896/18. Таким чином, зазначена квитанція не може бути прийнята, як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, оскільки, вказаною квитанцією сплачено судовий збір за подання касаційної скарги Штефана В.О. на ухвалу ЦАГС від 11.08.2020 у справі № 904/5896/18, тобто за касаційною скаргою іншої особи у іншій судовій справі, тоді як у даній справі касаційна скарга подана Фізичною особою-підприємцем Штефан Світланою Сергіївною на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі № 904/158/20. Водночас, слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі, а також реквізити для зарахування судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду. Таким чином, додана заявником до касаційної скарги квитанція № 0.0.1902978181.1 від 13.11.2020 на суму 2102,00 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку. Крім того, відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як убачається з матеріалів справи, Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,2985 га, з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105, що знаходиться на вул. Павла Глазового (Балакіна) у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, шляхом демонтажу тимчасових споруд та огорож за власний рахунок, та повернути її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання-передачі, про що видати наказ. Тобто, у даній справі заявлено одну вимогу немайнового характеру. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На час подання позову, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102, 00 гривень. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. З врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір" на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір виходячи з однієї вимоги немайнового характеру, а саме у розмірі 4 204,00 грн (2 102,00 х 200% = 4 204,00 грн ). Таким чином, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати документ про сплату судового збору в розмірі 4 204,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Підсумовуючи вище викладене, cуд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції: 1) касаційну скаргу в новій редакції з урахуванням вищенаведених недоліків; 2) докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції з додатками іншому учаснику справи; 3) документ на підтвердження сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Керуючись статтями 118, 174, 234, 287, 288, 290, 292, 298 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі № 904/158/20 залишити без руху.

2. Доповнення Фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни до касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі № 904/158/20 залишити без розгляду.

3. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

4. Скаржнику направити копію даної ухвали разом з актом Верховного Суду №29.1-11/398 від 18.12.2020.

5. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

6. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Суховий В.Г. Судді Берднік І.С. Міщенко І.С.