Ухвала КГС ВС № Б29/334-09 (904/430/24)

УХВАЛА 10 листопада 2025 року м. Київ cправа № Б29/334-09 (904/430/24) Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № Б29/334-09 (904/430/24) за позовом ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", 2) Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання договору оренди дійсним, зобов`язання виконати умови договору з правом викупу та визнання права власності в межах справи № Б29/334/-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", АТ "Сенс Банк" про визнання договору оренди дійсним, зобов`язання виконати умови договору з правом викупу та визнання права власності. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 у справі № Б29/334-09 (904/430/24) в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", АТ "Сенс Банк" про визнання договору оренди дійсним, зобов`язання виконати умови договору з правом викупу та визнання права власності - відмовлено повністю. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 у справі № Б29/334-09 (904/430/24) скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 у справі №Б29/334-09 (904/430/24) залишено без змін. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № Б29/334-09 (904/430/24) та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання в повному обсязі. Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б29/334-09 (904/430/24) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025. За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. ОСОБА_1 посилається на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження. Касаційна скарга мотивована тим, що у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц зроблено висновок, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Відповідно правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц, відповідно до частини другої статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення не вимагається. Обов`язковими умовами для визнання такого договору дійсним є: встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину; втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Скаржник зазначає, що суди вказані правові позиції проігнорували. Водночас, як вже було зазначено, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного. Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. При цьому, Верховний Суд зауважує, що пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає відступ від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, хоча скаржник посилається на пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України, проте не обґрунтовує вказану підставу належним чином. З огляду на викладене, у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: -- обґрунтувати належним чином підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга. Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № Б29/334-09 (904/430/24) залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб: -- обґрунтувати належним чином підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга.

5. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положенням ч. 2 ст. 292 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.В. Жуков