Постанова 4855 № 320/2675/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2675/20 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИЛА : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просив: - скасувати рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 грудня 2019 року № 162/49 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 »; - зобов`язати Хотівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території с. Кременище, Києво - Святошинського району, Київської області. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково: - скасовано рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 грудня 2019 року № 162/49 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ».; - зобов`язано Хотівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території села Кременище Києво-Святошинського району Київської області; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території села Кременище Києво-Святошинського району Київської області. Апелянт зазначає, що незважаючи на наявність рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 320/2882/19, відповідач вдруге безпідставно відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. ОСОБА_1 зазначає, що підстави, визначені законом для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у відповідача відсутні, а обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача може призвести до необґрунтованих відмов відповідача у майбутньому. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 13 березня 2019 року звернувся до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність, орієнтованою площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована на території Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в с. Кременище, в межах населеного пункту. До вказаної заяви позивач додав копію паспорта, копію РНОКПП, копію графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Рішенням Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 30 сесії 7 скликання від 12 квітня 2019 року № 140/26 позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу. Така відмова мотивована тим, що стосовно бажаного місця розташування земельної ділянки, прийнято рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельної ділянки іншим громадянам. Зазначене рішення відповідача було предметом судового оскарження. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 320/2882/19 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 140/26 від 12 квітня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території села Кременище Києво-Святошинського району Київської області, а також зобов`язано Хотівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території села Кременище Києво-Святошинського району Київської області. На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 05 грудня 2019 року № 162/49 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ». Зазначеним рішенням позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що відносно тієї земельної ділянки, яку мав намір отримати у власність позивач, прийнято рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельної ділянки іншим громадянам. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся із позовом до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не містить визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України мотивованих підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання разом із посиланням на норми цього Кодексу. Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суд не вправі підміняти Хотівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області та приймати замість неї рішення, яке віднесено до її компетенції, втручаючись у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а відтак, підстави для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відсутні. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, у межах, які визначені ч. 1 ст. 308 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування Київським окружним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що позивач у апеляційній скарзі не оскаржує рішення суду в частині скасування рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 грудня 2019 року № 162/49 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ». Натомість, позивач не погоджується з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року в частині вирішення позовної вимоги про зобов`язання Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території с. Кременище, Києво - Святошинського району, Київської області. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржуване рішення суду тільки в частині задоволених судом першої інстанції вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в даному випадку дискреційних повноважень Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на прийняття рішення про задоволення або відмову у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Колегія суддів зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису. Стосовно дискреційних повноважень, колегія суддів, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. У справі, яка становить предмет даного судового розгляду, Київський окружний адміністративний суд помилково вважає повноваження відповідача дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього. Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване позивачем рішення відповідача про відмову у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою обумовлена тим, що на графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки, зазначено земельну ділянку на яку раніше надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншим особам. Тобто, рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 грудня 2019 року № 162/49 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », не містить підстав, що передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови позивачу у наданні відповідного дозволу. Приймаючи спірне рішення відповідач не зазначив, про надання у власність обраної позивачем земельної ділянки третім особам. Отже особи, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою не набули право власності або користування земельною ділянкою, а лише реалізують його на стадії розроблення проекту відводу. Земельним кодексом України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Разом з тим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 та від 08 травня 2018 року у справі № 815/3799/17. Відтак, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою третій особі не може бути перешкодою для реалізації такого права позивачем. Також з матеріалів справи встановлено, що відповідачем повторно прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відповідного дозволу від 05 грудня 2019 року № 162/49 без урахувань висновків рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 320/2882/19. Колегія суддів враховує ту обставину, що відповідач розглядав подану позивачем заяву на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 320/2882/19. Зазначеним судовим рішенням було скасоване рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 12 квітня 2019 року № 140/26 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В контексті ж розгляду цієї справи, відповідач повторно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з аналогічних підстав, які зазначені у рішенні Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 12 квітня 2019 року № 140/26, тим самим не врахувавши висновки, викладені в рішенні суду у справі № 320/2882/19. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про надання такого дозволу. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції у вказаному випадку на наявність дискреційних повноважень є помилковим. З огляду на зазначені обставини справи колегія суддів вважає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року підлягає скасуванню в частині зобов`язання Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території села Кременище Києво-Святошинського району Київської області. Натомість, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов`язання Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території с. Кременище, Києво - Святошинського району, Київської області. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року в частині задоволених судом вимог про зобов`язання Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території села Кременище Києво-Святошинського району Київської області. У скасованій частині прийняти нове рішення, яким зобов`язати Хотівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території с. Кременище, Києво - Святошинського району, Київської області за його заявою від 13 березня 2019 року. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов